13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Зимові шкільні канікули короткі, але насичені

Відповідь на запитання до 57 етапу вік-торини «Знаю Полтаву» традиційно розпочнемо з того, що відбувається на фото 1956 року. Воно вийшло у газеті «Зоря Полтавщини» від 25 січня 1956 року за підписом: «Учні шкіл міста Полтави вільний час проводять на свіжому повітрі, займаються спортом. На фото на передньому плані (зліва направо): учениця 7 класу 4-ї середньої школи Валентина Марченко, учениця 4 класу 6-ї середньої школи Людмила Глушич і учениця 7 класу 25-ї середньої школи Галина Сальнікова – на ковзанці стадіону ДСТ «Урожай». Так, у трійці праворуч – дівчина, а відразу й не скажеш, адже на голові в неї не пухова хустка, а справжній ковзанярський капелюшок. Одягалися тоді в кого що було – головне, аби тепло. «Трійки», одяг, застебнутий на «змійках», штанці з теплої матерії, як тоді казали з «начосом», ретельно заправлені у вовняні шкарпетки. Хлопчаки – у шапках з напівопущеними «вухами» (так значно тепліше), рукавички.

Які будинки видніються вдалині, важко розпізнати, але саме такий парканчик був навколо футбольного поля стадіону «Урожай».

Переходимо до другої частини запитання: як діти раніше проводили зимові канікули? Спочатку оглянемо, що писали газети. У грудневому випуску «Зорі Полтавщини» 1943 року значиться, що за розпорядженням Наркомосвіти УРСР з 1 по 9 січня 1944 року в школах проведуть канікули. Учительські колективи і комсомольські організації мають потурбуватися, щоб забезпечити дітям здоровий і культурний відпочинок. По завершенні канікул обласний і міський відділи освіти звітували на сторінках газети, як діти їх провели. У 1946 році було зауважено, що не досить організовані розваги на свіжому повітрі. У 1950-х уже перед початком канікул стали публікувати анонси основних заходів, а по їх завершенні – звіт із фотографіями. Так, у «ЗП» від 29 грудня 1956 року в замітці «Зимові канікули школярів» згадується, що в Полтаві чотири ялинки на відкритому повітрі: Привокзальна та Виставкова площі, біля кінотеатру ім.І.П.Котляревського та в Піонерському парку.

У полтавському Палаці дитячої та юнацької творчості зберігається брошура 1958 року, видана міськкомом комсомолу: «Заходи для школярів на період зимових канікул». У ній детально поденно і погодинно розписані заходи, що відбуватимуться в усіх культурних закладах міста з 1 по 11 січня: ранки, вистави, концерти, зустрічі, масові ігри, лижні походи, екскурсії, фільми, що демонструватимуться в кінотеатрах. У кінці брошури написано: «У період зимових канікул у приміщенні ДСШ триватимуть спортивні змагання на першість шкіл міста з волейболу та баскетболу. На стадіоні «Локомотив» – змагання на першість міста серед юнаків з хокею з м’ячем. На стадіонах міста – катання на ковзанах. Вхід на ковзанки безплатний. У школах та Червоних куточках підприємств – свята новорічної ялинки».

Розкажіть про місцевість, зображену на фото початку 1960-х.
Тенденція у 1960-х роках збереглася, з’явився новий вид розваг – КВН, який уперше провели у школі №10, збільшилася кількість видів спорту, з яких відбувалися змагання. У замітці «Подорож у зимову казку» газета «ЗП» 1968 року розповіла: «У Полтаві відбулося понад 38 новорічних ранків, кінотеатри збільшили кількість дитячих сеансів, а кінотеатр «Салют» почав демонструвати мультфільми, випущені учнями при станції юних техніків. Багато учнів виїхало в подорож по історико-революційних місцях України, інші – на спортивні товариські зустрічі. У розпалі змагання «Золота шайба».

З відповідей наших читачів дізналися, що в повоєнні роки в Полтаві були популярні ковзанки на стадіонах, а саме «Урожай», «Локомотив», «Динамо» і «Трудові резерви» (на території гімназії №14 «Здоров’я»).

– Як на мене, то найпопулярніша ковзанка була на стадіоні «Урожай», – розповів Віктор Форманчук. – Вхід був платний – 30 копійок, але були створені умови: роздягальні, ковзанку освітлювали прожектори, грала музика, діяв прокат ковзанів, можна було зі своїми ковзанами ходити. З тогочасних ковзанів пригадую дитячі «Снігурі» з носками у вигляді ключки, задертої догори, «Дутики» та «Канадки». Спочатку вони продавалися без взуття, тому доводилося кріпити чим завгодно, навіть примотували ганчірками чи бинтами. У кого батьки мали змогу, то ковзани закріплювали на гвинти або заклепки. Накатався, а потім додому йдеш – і ноги підкошуються. На санчатах любили кататися в районі Панянки, а лижні колії через усе місто тягнулися до парку «Перемога», де в районі Співочого поля ще був пустир. І шкільні заняття з лижної підготовки ми проводили в парку, лижі були широкі, незграбні, їх називали армійськими.

– Для тих, хто любив лижні спуски, Інститутська гора – саме те, бо потрібно було під час спуску петляти між деревами, – продовжує тему Сергій Гольдштейн. – Наш девіз на канікулах був: «Спорт – перш за все, навіть узимку». Грали в хокей, у сніжки двір на двір, а ще каталися по накатаній зимовій дорозі, вчепившись за кузов вантажівки сталевим гаком. Добре, що тоді рух не був таким інтенсивним, як тепер, та і швидкість ЗІСів та «газиків» становила 30-40 км, а по-слизькому ще менше. Майстри вміли завчасно відчепити гак, щоб не помітив водій, інакше чекай неприємностей.

Про інші неприємності, які могли трапитись на ковзанках, згадав Сергій Зозуля: «Платні ковзанки взимку – це ті самі танцмайданчики влітку. Майже та сама публіка, те саме дійство, але на льоду. Інколи парубки після відповідного «розігріву» влаштовували такі розбірки, що навіть міліцейський патруль був не в змозі їх розняти. Проте ці бійки не стосувались інших відпочивальників, і ті до 22.00 насолоджувались активним відпочинком. Добре, що тоді не було засилля телевізорів, комп’ютерів та інших пристроїв неактивного відпочинку».

Запитання до 58 етапу вікторини «Знаю Полтаву». Розкажіть про місцевість, зображену на фото початку 1960-х.

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 26.01.2017, 11:191422
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад