10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Світлої пам’яті Лікаря нашого дитинства

2 лютого на 71-му році життя пішов за межу вічності колишній головний педіатр Полтавської області, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії №2 УМСА Володимир Пилипович Бойко.

Не стало надзвичайно доброї, світлої, самовідданої людини, котра понад 40 років лікувала не одне покоління дітей Полтавщини. Його можна, без перебільшення, назвати рятівником маленьких життів, бо саме завдяки професіоналізму, досвіду та саможертовності Володимира Пилиповича багатьом дітям удалося подолати хвороби й вирости здоровими, життєрадісними, народити своє потомство…У пам’яті тисяч людей Володимир Бойко залишиться Лікарем і Людиною з великої літери.

Володимир Бойко народився 7 серпня 1946 року в сім'ї офіцера в селищі Люйда на Далекому Сході (нині територія КНР), дитинство провів у с. Девладове Софіївського району Дніпропетровської області. У 1972 році після закінчення педіатричного факультету Дніпропетровського медичного інституту потрапив за розподілом на Полтавщину, в яку закохався ще будучи студентом. Працював лікарем-педіатром Тахтаулівської амбулаторії Полтавського району, завідуючим педіатричним відділенням Полтавської ЦРЛ,був головним педіатром управління охорони здоров’я Полтавської ОДА протягом 27 років.

У 1970-х роках Володимир Пилипович уперше на Полтавщині запровадив установлення маленьким пацієнтам крапельниць. За часи його керівництва Полтавською ЦРЛ було придбане сучасне медичне обладнання, відремонтовано палати. Коли Володимир Бойко працював на посаді головного педіатра Полтавщини, в області були збудовані й належно обладнані дитячі відділення та лікарні. Витрачені зусилля дали позитивний результат: у регіоні суттєво зменшилася дитяча смертність, а деякі складні захворювання перестали бути вироком.

Важко підрахувати, скільком дітям допоміг повернути здоров’я Володимир Бойко, але їхні батьки або й самі діти, які вже повиростали, зустрівши свого лікаря просто на вулиці, щиро дякували за його професіоналізм і людяність.

Великий авторитет мав Володимир Пилипович і серед колег та студентів. До останніх днів він працював із молоддю, передаючи їй свої безцінні знання і досвід, навчаючи істині, що «лікувати потрібно не тільки тіло, а й душу, і лише тоді людина буде повністю здоровою». А ще в нього завжди було святе переконання: не можна з-під палиці навчати медицини. Студенту має подобатися те, чим він займається, якщо він і справді хоче стати медиком.

У Володимира Пилиповича була дивовижна любов до життя, бажання працювати, приносити користь. Він навіть уявити не міг, як це: сидіти склавши руки і чекати глибокої старості. Про таких людей і було сказано кілька тисячоліть тому: «Светя другим, сгораю сам». Він ніколи не шкодував для інших ні свого часу, ні добрих слів, ні знань, ні тепла душі. Тому всі, кому пощастило знати цього Лікаря з великої літери, у ці дні переживають величезний біль утрати.

Світла пам'ять про Володимира Пилиповича Бойка – добру, світлу, сонячну людину – навіки залишиться в наших серцях.

Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким покійного.

Колеги, студенти, вдячні пацієнти
Іван Мольченко, 09.02.2017, 14:32767
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад