27 березня 2017 • № 11 (1444)
Rss  

Якщо поглянути на кам’янку з Інститутської гори…

«Минуло 20 років після війни, під час якої майже всі дерева в місті були порубані на дрова. Не обминула лиха година і схилів надворсклянського плато. Саме на одному з них, що зветься Інститутською горою, серед листяного повоєнного самосіву зимовою дниною зупинився не відомий нам автор цього чудового міського пейзажу. У давні часи тут шумів дубовий гай, який, як і гора, теж звався Інститутським – на честь відкритого у 1818 році Полтавського інституту шляхетних дівчат. Унизу, колишнім Мазурівським яром, мощена бруківкою, пролягає вулиця Небесної сотні (колишня Леніна). На протилежному боці засніжена Іванова гора із візиткою нашого міста Білою альтанкою», – так почав свою відповідь на завдання до 60 етапу вік-торини «Знаю Полтаву» наш читач Сергій Зозуля.

Зазначимо, що фото нам надав музей історії Полтавської спеціалізованої школи-інтернату №2.

А так розповів про місцевість нашого міста, зображену на фото 1965 року, Микола Дорошенко: «На той час вулицею Леніна вже курсував тролейбус від Південного вокзалу до станції Полтава-Київська. Видно дві залізобетонні опори контактної тролейбусної лінії. Електрострум забезпечувала тягова підстанція, розташована в Першотравневому провулку. Нагорі чітко бачимо головний орієнтир – Білу альтанку, а нижче цегляний будиночок з ажурним парапетом. Він був пізніше знесений. Будинок входив до комплексу споруд колишньої Полтавської фортеці часів Північної війни. Старожили казали, що будинок на той час мав якесь стратегічне значення, можливо, від нього йшли потаємні ходи. На час зйомки будинок житловий. Ліворуч від альтанки видніються молоді кущі бузку. У верхньому кутку фото темніють обриси будівель житлових п'ятиповерхівок на Соборності, 8, та 10-А (колишня Червона площа). На місці будиночка з двома димарями, що біліє на горі (тепер це Соборний майдан, 3) у 1969 році на честь 200-річчя від дня народження Івана Котляревського відкрито садибу-музей письменника. Свято-Успенського собору ще не відбудували.

Знімок зроблений з боку Інститутського прорізу, тепер тут огорожа студентського містечка, тому звідси вже не підступишся. Саме цю мальовничу ділянку міста полтавські архітектори мріють з часом з'єднати ажурним вантовим пішохідним мостом з Соборним майданом. На першому плані знизу дерева колишнього парку ім.Ленінського комсомолу. У парку полтавці відпочивають і п'ють прохолодну воду зі струмка біля підніжжя гори, на якій зведена Миколаївська церква. На лівій стороні вулиці Небесної сотні триповерховий будинок з двоповерховою прибудовою, від нього вниз до тротуару прокладені східці з апарелями. Як відомо, обласний центр протягом останніх десятиліть інтенсивно забудовується. Але саме з причин складної літосфери, пов'язаної зі зсувами ґрунтів, на ділянці місцевості в межах панорами фото не зведено жодного нового об'єкта».

Про будинок на Небесної сотні, 45, цікаво розповіла читачка Надія Солдатова: «У цьому будинку від першого дня (з 1954 року) жив мій майбутній чоловік, після весілля (з 1964) і я, а з 1965 року і наша донечка.

Нещодавно музей, розташований у цьому приміщенні, відзначив своє 30-річчя. Що це за музей і що вам відомо про його будівлю?
Історія заселення в цей будинок стала цілою легендою для нашої сім'ї. На місці майбутнього житлового будинку Південної залізниці до війни стояла будівля школи для дітей залізничників. Під час війни школа була дуже зруйнована і після звільнення Полтави розібрана. Не дивно, що на звільненому від руїн місці Полтавська залізниця запланувала звести житловий будинок для своїх працівників. Коли будівля, тоді на вулиці Пролетарській, 45, була готова до експлуатації, хтось порушив питання про те, що неприпустимо заселяти у новобудови начальство Південної залізниці, для якого і планувався цей будинок, у той час як на Дублянщині у бараках живуть багатодітні сім'ї. Таким чином родина мого майбутнього чоловіка, у якій на той час було восьмеро дітей, отримала нове помешкання. Сталінка була типовим проектом житлових будівель 1941–1957 років. Будинок складався з двох частин: двоповерхової та триповерхової. У двоповерховій було шість квартир, а у триповерховій – чотири квартири та бібліотека, що займала перший поверх. У цій бібліотеці всі мешканці будинку брали книжки на абонементі. Газу в домі не було, їжу варили на примусі. Ще під час зведення будівлі на фасаді з'явилася тріщина, тому, коли у 1956 році у Полтаві почали прокладати газові труби, цей дім просто обминули. З вулиці Леніна до двору з двох сторін вели широкі сходи. У дворі були сараї, де мешканці зберігали свій крам, а взимку ми бігали туди за соленими овочами, що стояли у бочках. Оскільки сараї не обігрівались, то перш ніж набрати з бочки огірочків чи помідорчиків, потрібно було розбити рукою лід. Цікаво, що сараї були вириті в Івановій горі, адже будинок стояв прямісінько під Білою альтанкою, до якої ми підходили з двору.

Наш будинок був першим, що належав до Подільського (тоді Ленінського) району Полтави. Будівля на вулиці Небесної сотні (Леніна), 43, уже належала Шевченківському (Октябрському) району. Ми жили на другому поверсі над бібліотекою. Квартира складалася з двох кімнат, але вони були просторі, кожна мала по два вікна, що виходили на різні сторони, та по балкону. Кімнати були окремі, проте, як і в усіх сталінках, з'єднувалися міжкімнатними дверима так, що пересуватися по квартирі можна було «по колу». У кожній квартирі був окремий санвузол. У ванній кімнаті стояв котел, який топився дровами. Була велика кухня, хоча сім'я снідала, обідала та вечеряла у передпокої (за сучасними мірками назвати його так важко). То була величезна кімната, яка з'єднувала всі приміщення квартири. Тут також стояла шафа з продуктами. А коли зі сходової клітки заходили у квартиру, то перш ніж потрапити всередину, проходили через невеличку кімнату, яка і слугувала тоді передпокоєм. У ній залишали верхній одяг і взуття. Із сусідів запам'ятався скульптор Юрій Захарін. Саме він оздоблював рельєфами будівлю Полтавського драматичного театру ім.М.В.Гоголя».

Щиро вдячні всім читачам, хто взяв участь у вік-торині!

Запитання до 61 етапу вікторини «Знаю Полтаву». Нещодавно музей, розташований у цьому приміщенні, відзначив своє 30-річчя. Що це за музей і що вам відомо про його будівлю?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua.
Володимир Сулименко, 09.03.2017, 15:412584

Коментарі (4), додати коментар

Сергій Зозуля. Полтава, пенсіонер., 19.03.2017, 15:32

На початку Х!Х-го століття Полтава була невеличким містечком забудованим, здебільшого, глиняними мазанками (хатами) вкритими соломою. Нерідко траплялися пожежі, які знищували хати, нехитрі пожитки городян. У вогні нерідко гинули люди та худоба. Першою полтавською кам"яною будівлею (мабуть для того, щоб не згоріла сама) став саме будинок пожежної команди. Його фото запропоноване до 61-го етапу вікторини "Знаю Полтаву".

Сергій Зозуля. Полтава, пенсіонер., 19.03.2017, 17:48

Ще не були розкопані вали та не засипані рови Полтавської фортеці, а вже у 1811-му році (за іншими даними 1805-му) у тільки но збудованому першому кам"яному будинку на розі вулиць Ново-Полтавської і Петровської (Шевченка і Першотравневий пр-кт) розміщується пожежна команда. Будівля цегляна, обштукатурена, прямокутна у плані, одноповерхова з масандрою. Рустований фасад та чотириколонний портик доричного ордену з трикутним фронтоном споріднюють її з московською архітектурною школою. У дворі височила дерев"яна пожежна вежа, над якою, нажаль, не зглянувся час. Пожежна команда міста утримувалася міською думою. У 1802-му році Полтаву було поділено на три частини ( з 1804-го - на дві), стільки ж було і поліцейських частин при яких базувалися пожежні команди. Кожна з них мала свій пожежний обоз і вогнерятувального майстра. Обоз запрягався кіньми і, крім десяти кінних двовісних бочок для перевезення води, додатково мав ще десять одновісних, для додаткового підвезення води до місця пожежі спеціальними робітниками. До гасіння пожеж залучалися всі полтавці, які саме для цієї справи з 1850-го року були поділені на три категорії. Перша, найбільш заможна, повинна була з"являтися на пожежу з бочкою на колесах наповненою водою, друга, із середнього достатку, несла з собою вила чи сокиру, а третя, найбідніша бігла з відром. На початку ХХ-го століття штат міської пожежної команди складався з одного брандмейстра, двох старших і шестидесятивосьми молодших службовців. В обозі налічувалось сорок коней. Підпорядковувалась пожежна команда міській управі, була найбільшою в губернії і, навіть, виїжджала в інші міста. Окрім згадуваного вище будинку, підрозділ команди базувався, разом із поліцейською управою на території повітових присутственних місць (тепер на цьому місці Полтавський будинок зв"язку. Як свідчить довідник Полтавської губернії 1910-го року, брандмейстером пожежної команди полтави на той час був Антон-Чеслав Хомич Гонеро, в приміщенні поліцейскої управи телефон №40.

Сергій Зозуля. Полтава, пенсіонер., 19.03.2017, 18:07

Відомо, що в будинку пожежної команди в подальшому містилася Перша поліцейська частина, а за часи його існування багато різних організацій. За мою пам"ять у 70-х - 80-х роках минулого століття тут розташовувалося, здається, Октябрське відділення Держбанку у Полтаві.

Сергій Зозуля. Полтава, пенсіонер., 19.03.2017, 20:29

Конкурсне фото першого мурованого будинку Полтави зроблене на початку повоєнної відбудови міста. Дивлячись на загальний стан будівлі, можна дійти висновку, що в окупацію вона не зазнала значних руйнувань, у всякому разі основні конструкції у задовільному стані. Будівельники саме працюють на облаштуванні покрівлі. На початку 80-х років в Полтавському краєзнавчому музеї створюється робоча група із створення варіантів експозиції майбутнього музею авіації та космонавтики. Ініціатором проекту виступив двічи Герой соціалістичної праці, генеральний конструктор НВО "Енергія" Валентин Петрович Глушко. Багато зусиль та часу потребували збір інформації і експозиційного матеріалу. Але більш за все довелось працювати над пошуком самого приміщення майбутнього музею. Оскільки вирішили музею надати ім"я нашого славетного земляка теоретика освоєння космосу Юрія Васильовича Кондратюка (Олександра Гнатовича Шаргея), розглядали для музею і примііщення будинків №4 та №11 по вулиці Стрітенській. де в різні часи мешкав вчений. Через великі проблеми з відселенням, ці пропозиції виявилися несприятливими. Останнім варіантом вибрали колишній будинок пожежної команди, пам"ятку архітектури початку 18-го століття, не зважаючи на те що цей об"єкт ніяк не був пов"язаний з ім"ям та направленністю закладу. Сподижником цієї справи від самого початку і до сьогодні є директор Кальний Дмитро Павлович. 23-го вересня 2001-го року Полтавський музей авіації та космонавтики імені Ю.В.Кондратюка прийняв перших відвідувачів. В подальших планах було будівництво додаткового приміщення для розширення експозиції, але не склалося. Праворуч від входу до музею у червні 1997-го року на честь 100-річчя від дня народження Юрія Кондрвтюка було відкрито йому пам"ятник, роботи скульптора В.І.Білоуса. І сьогодні історично-архітектурна пам"ятка "Будинок пожежної команди" є однією з родзинок туристичних локацій Полтави.

Залиште коментар:

Ваше ім’я:
Текст:
59+4=  (введіть результат обчислення)
Додати коментар

Інші статті за 09.03.2017

· Чарівних полтавок привітали зі святом 8 Березня (14:12)
· Оксана Деркач: «Поступово, крок за кроком, наше місто змінюється на краще» (15:11)
· Жінок вітали на флешмобі (15:18)
· Навесні відзначаємо День землевпорядника (15:21)
· На більше полтавців не вистачило (15:27)
· «ПЗМС» утретє поспіль чемпіон! (15:31)
· Телеканал «Лтава» презентував документальний фільм про долю піонерів українського театру (15:37)
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<лютий 
Опитування

Більше матеріалів якого змісту ви б бажали бачити на сайті "Полтавського вісника"?

Інтерв'ю з цікавими особистостями
Статей про історію Полтави
Політичних оглядів
Листів від читачів газети
Розширену афішу культурних заходів
Новий літературний розділ
Анекдоти від полтавців

Проголосувати та переглянути результати.