10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Яскраві та позитивні вихідні для особливих полтавських дітей


Доки думки про лагідні морські хвилі, гарячий пісок, веселих дельфінів – це лише мрії та плани, доки весна лише віднедавна почала радувати своїм теплом та привітністю, для полтавських дітей з особливими потребами вже розпочалася ще одна маленька передлітня історія.

Радісна зустріч.
Міський голова Олександр Мамай особисто приїхав провести дітей.
32 вихованці Полтавського міського центру реабілітації дітей-інвалідів разом зі своїми батьками та кваліфікованими педагогами центру 2 квітня вирушили в маленьку подорож на кінну базу в селі Лабурівка Котелевського району. Піклуючись про соціалізацію в суспільстві, постійну реабілітацію дітей з обмеженими можливостями, допоміг улаштувати яскраві та позитивні вихідні для малечі міський голова Олександр Мамай.

Для України такий метод лікування, як іпотерапія – відносно новий. Директор Міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів Людмила Лисенко зауважує, що заклад уже має неодноразову практику лікування деяких хвороб таким різновидом зоотерапії:
– Неодноразово ми організовували подібні заняття для наших дітей, – говорить Людмила Ігорівна. – Спілкування з тваринами, верхова їзда зміцнюють і тренують м’язи тіла, зменшують відчуття тривоги, організовують адаптацію до реального простору і часу, сприяють досягненню самостійності, а що особливо важливо – допомагають знайти стан душевного комфорту. Насамперед це важливо для дітей із синдромом Дауна, з аутичними проявами поведінки. І результати не мусять себе чекати довго. Навіть після одного такого сеансу поведінка дитини, її настрій дуже змінюються.

Про перше в житті знайомство з такими великими і поважними тваринами, про не перше, але таке ж неповторне, про радощі від спілкування із кіньми, успіхи під час верхової їзди враженнями діляться вдячні мами і їхні по-справжньому щасливі діти.

Уперше на іпотерапії побував і семирічний Богдан. Незважаючи на зовсім юний вік, хлопчик упевнено тримався верхи, почувався комфортно та спокійно. Його мама, Сніжана Запсєльська, зауважила: одразу помітила, як після їзди змінився настрій малого:
– Моя дитина отримала масу позитивних емоцій від спілкування з природою, твариною, відпочила на свіжому повітрі. Під час їзди верхи син концентрував свою увагу, усвідомлював свої дії, добре орієнтувався. Я бачила, настільки він зацікавлений цим процесом. Спочатку, звісно ж, трохи боявся, переживав, але потім, зрозумівши, що все під контролем, поруч мама, інструктор, а коник дуже лагідний і добрий, здолав свій страх і знайшов упевненість у своїх силах. Усе, що несе позитивний посил, дає йому позитивний результат. Нехай, можливо, це буде не так швидко, не сьогодні, не завтра, а через дещо більший час, але буде обов’язково. І добре, коли поруч із нами живуть люди, які допомагають нашим дітям, а щонайголовніше – вірять у них. Вірять так само сильно, як віримо ми, їхні батьки.

Радісна Маша Кононенко та її мама Марина.
Поділився враженнями і сам Богдан. Коротко та впевнено, як справжній чоловік, зауважив: «Приїду ще!».

І такі бажання непоодинокі як від дітей, так і від їхніх батьків. Зовсім не дивно, адже працівники бази тепло зустріли своїх маленьких гостей. Педагог-реабілітолог Олександра Хандогіна та інструктор Тетяна Гекова індивідуально підійшли до всіх дітей, врахувавши особливості кожного з них. Підготували і коней-лікарів, якими стають лише найкращі тварини: спокійні, лагідні, добрі, здатні сприймати людину як партнера, відчувати настрій вершника та навіть співчувати йому.

Вдалося не лише покататись, а й погодувати.
Чекаючи своєї черги покататися на конику, маленька Марійка Кононенко разом із мамою Мариною пробувала годувати їх. Потихеньку, просовуючи на долоньці печиво, дівчинка не одразу довірилась тварині, але, коли вийшло вже самостійно її пригостити, Марійчині оченята сяяли щирою радістю. А ще більшим щастям зарядилася, коли сіла на коня.
– Живучи у місті, потроху починаєш відвикати від спілкування з природою. Тому навіть перебування на таких просторах уже чудово впливає на дитину, а що вже й говорити про спілкування з кіньми, – говорить Марина. – Моя доня завжди усміхнена, а коли сіла на коня, посмішка взагалі не сходила з її вуст. Я дивилась не неї і посміхалась також. Найбільша відрада для мене як для мами – коли задоволена моя доня. Спасибі за турботу про наших дітей!

Мабуть, чи не кожен полтавець знає, що виняткову увагу Олександр Мамай приділяє саме юному поколінню. Особлива ж увага – особливим дітям, які потребують надтурботи.

– Соціально-економічне становище в країні не дозволяє підтримувати належним чином таких дітей. Це зумовлює необхідність посилення соціального захисту дітей з інвалідністю на місцях. Моя принципова позиція – зробити все для того, аби малята, їхні батьки не почували себе залишеними. І це не лише реабілітація та адаптація дитини, це інтеграція її в суспільство. Ми маємо усвідомити, що ці діти потребують уваги, розуміння, спілкування, як і всі інші, – наголошує очільник Полтави.

Іпотерапія справді позитивно впливає на здоров’я дітей з інвалідністю. Верхова їзда всебічно розвиває дитину, робить її сміливішою, витривалішою, рішучою. І недаремно говорять, що кінь здатен лікувати душу, адже саме ці тварини віддають себе людині повністю. Вони здатні наче підживити її позитивною енергією. Можливо, комусь важко повірити в те, що лише саме спілкування, прості дотики до тварини здатні реабілітувати дитину з особливими потребами. Але, щоб повірити в це, достатньо зазирнути в очі дитини у момент знайомства її з конем. Це чудо. І добре, коли є люди, які такі чудеса перетворюють у реальність.

Оксана Задорожна
Іван Мольченко, 10.04.2017, 13:11457
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад