23 березня 2019 • № 12 (1548)
Rss  

Полтавці про День Перемоги

В урочистий день 9 Травня журналісти «ПВ» вирішили поцікавитися у полтавців, як вони відзначають свято Перемоги у своїх родинах, як ставляться до цього дня та про кого бережуть пам'ять і передають ці спогади молодшим поколінням у своїй сім'ї.

Наталія Москівець, перукар

– Знаєте, особливих традицій цього дня у нашій родині не дотримуються, але ставимося до свята з великою повагою, адже необхідно пам'ятати тих, хто допоміг побороти нацизм. На мою думку, святкувати цей день необхідно і забирати у людей такий пам'ятний день неправильно. Ветеранам бажаю міцного здоров'я та турботи як від своїх рідних, так і від держави, щоб жили всі в достатку.




Катерина, школярка

– У нашій родині це свято поважають. Сьогодні ми ходили з батьками на покладання квітів загиблим солдатам до Вічного вогню. Відчуття надзвичайно сильні при відвідуванні таких заходів, адже я розумію, скільки людей загинуло. Мої прадідусі воювали, мені про них розповідали батьки. Але подробиць, на жаль, відомо мало. Ветеранам бажаю довгих років життя, здоров'я і щиро дякую за перемогу!




Олександр Манжос, професор Полтавського університету економіки і торгівлі

– Безперечно, це визначний день в історії нашої країни та світу загалом. Про нього треба пам'ятати, адже це лихо торкнулося чи не кожної сім'ї. Хтось у ті часи втратив батька, хтось сестру чи брата. На мою думку, це не свято. Це день, коли потрібно зі щемом у серці згадати тих, хто загинув, віддати їм належну шану. Це день пам'яті й скорботи. У мене воювали тато, який був тяжко поранений і повернувся інвалідом, та дідусь, чиє життя обірвалося у Відні. Сину, доньці й онукам я показував фото, розповідав про ті події. Вони все це знають і бережуть про них пам'ять.




Сергій Гноєвий, військовий пенсіонер

– День Перемоги у нашій родині – це скорботний день. Один мій дід загинув під час Другої світової війни у битві на Курській дузі, другий також воював і був тяжко поранений. Про останнього навіть згадується в книзі «Карпатські орли», яку за своїми спогадами написав заступник командира полку. Дід був начальником штабу піхотного батальйону. Якось вони потрапили в оточення в горах і мужньо взяли на себе вогонь, саме про це й описується в книзі. Дітям і онукам розповідаємо про подвиги прадідів, намагаємося зберегти про них пам'ять. Дай Бог ветеранам довгих літ, адже багато хто віддав війні найцінніше – життя, а вони – своє здоров'я. Усім людям бажаю, щоб не було війни, бо це дуже страшно.




Маргарита Костомарова, студентка

– Для мене День Перемоги це, скоріш за все, пам'ятна дата. Це день пам'яті про людей, які віддали свої життя за мирне небо та наше світле майбутнє. Я гадаю, що не варто його масштабно відзначати, бо занадто багато грошей витрачається на паради і подібну «показуху». Набагато краще було б, якби старенькому ветерану принесли ці гроші або купили ліків.
А молоді потрібно пам'ятати, що ці наші бабусі і дідусі – великий приклад любові й патріотизму до країни. Пам'ятати треба не про подію чи дату, а про людей, котрі потурбувались про наш мир і спокій.
Вікторія Білокінь, 11.05.2017, 11:57482
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<лютий