27 квітня 2018 • № 17 (1501)
Rss  

Художник Юрій Самойленко став священиком


Персональні виставки заслуженого діяча мистецтв України, голови Полтавського відділення НСХУ, патріота й романтика Юрія Самойленка відбуваються рідко й збирають незчисленну аудиторію поціновувачів його таланту. Цього разу зала культурного центру прп. Паїсія Величковського в Свято-Успенському кафедральному соборі ледве могла вмістити всіх охочих привітати ювіляра, сказати йому слова захоплення і помилуватися його новим доробком.

Роботи, а їх виставлено не один десяток, – це нові полотна, глибокі, символічні, мудрі, аж наче сяють світлом Небесним, але кожне з них повертає нас до українського генокоду, до нашої самоідентифікації, за яку нашому народу доводилося й доводиться платити таку дорогу ціну.

Юрій Самойленко, за спогадами гостей дійства, завжди ідентифікував себе невіддільно від України, вона для нього колиска, опора й основа його духу і творчості. Сам митець пригадував, що свою дорогу до храму розпочав ще в дитинстві, коли в їхньому селі церкву було зруйновано, а бабуся повела його рано-ранесенько до сусіднього села, і, попри те що був зовсім малим хлопчиком, Юрій Олексійович згадує, як у серці ширилося переконання: це правильна дорога. Село спало, коли малий Юрко прийшов до Господа, а він уже тоді прокинувся – і за жодних життєвих обставин не позбувся цього переконання, віри в заступництво Господа за його рідну землю.

Тож невипадковою подією, яку теж вистраждав-вимріяв Юрій Самойленко за довгі роки послушництва, стало висвячення його саме в день святого Юрія Переможця архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Федором у сан священика. До гостей вийшов уже не лише митець, відомий і шанований, а отець Юрій, як віднині можна звертатися до Юрія Олексійовича.

Це теж був шлях, який постелився й розписами храмів по Полтавщині, Україні й далеко за кордоном. Це й іконопис, де світлі лики святих Юрій Самойленко зображує такими, що й душу б їм відкрив, промовляють вони з-рід пензля майстра. Це й громадська діяльність, бо ще з початку 80-х років Юрій Самойленко відстоював право українців на власну незалежність, а згодом і на утвердження власної помісної української церкви.

Привітали ювіляра колеги з усієї Полтавщини, завітали з Пирятина, Миргорода, Лубен, поважного віку й зовсім юні, громадськість, представники ЗМІ, тепле вагоме слово сказали директор Полтавського художнього музею ім.Миколи Ярошенка (галереї мистецтв) Ольга Курчакова і ректор Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка професор Микола Степаненко.

І над усім цим дійством випромінювали сяйво картини, кликали й навертали глядачів, обіцяючи бути проводирями до світу духовного, досконалішого за наш. Кожен з присутніх уголос бажав новопосвяченому отцю Юрію не полишати служити мистецтву, бо силу його впливу не можна виміряти нічим.
Марія Бойко, 11.05.2017, 12:57428
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30
<березень