23 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

У цьому будинку працювали найвідоміші люди міста

Про колишній генерал-губернаторський будинок неможливо розповісти, не згадавши історію людей, які обіймали цю посаду в Полтаві.

1796 року указом російського імператора Павла I було започатковано територіальний поділ на губернії. Так, серед інших з'явилася і Малоросійська губернія. Першим малоросійським губернатором став Сергій Кузьмич Вязмітінов (1796). Згодом вона розділилася на Полтавську і Чернігівську. До складу Полтавської губернії увійшло 12 повітів: Полтавський, Кременчуцький, Хорольський, Золотоніський, Лубенський, Гадяцький, Пирятинський, Переяславський, Прилуцький, Роменський і Костянтиноградський. Центр губернії обирали між Полтавою і Лубнами. Перемогу здобула Полтава завдяки своєму видатному історичному минулому, ставши губернським містом у березні 1802 року.

Губернатором був призначений дійсний статський радник князь Олексій Борисович Куракін. На церемонію відкриття губернії прибули дворяни з предводителями всіх повітів. Під час неї оголосили про відкриття в Полтаві губернського правління, казенної палати, генерального суду і палати суспільного піклування – чотирьох установ, необхідних у той час для губернського міста. Того ж дня у губернатора відбувся урочистий обід, а ввечері концерт і святкова вечеря. Цікавий факт наводить сайт poltavahistory.inf.ua: з нагоди відкриття губернії міський голова Яків Кащенко, бургомістр магістрату Яків Локощенков, купець Ілля Прокоф'єв у якості жесту доброї волі пробачили всі невеликі борги і надали губернаторові відповідні векселі.

Таким був будинок до післявоєнної відбудови.
Цікаво простежити, скільки коштів отримували високопосадовці у ті часи. Їм призначалося річне утримання: генерал-губернатору – 6000 крб, губернаторові – 3000 крб, генеральному судді – 1200 крб. Водночас річне утримання опікуна Будинку для виховання бідних дворян Івана Котляревського становило 300 крб. Ціни на продукти харчування: 1 пуд (16 кг) м'яса – 1 крб, 1 пуд меду – 6 крб, 1 пуд борошна – 22 копійки.

Князь Олексій Куракін (19.09.1759 – 30.12.1829) був визначною особистістю. Історик і біограф багатьох видатних полтавців, викладач історії Полтавського Петровського кадетського корпусу Іван Павловський у своїх нотатках про князя Куракіна за пунктами перерахував 25 видатних діянь першого генерал-губернатора. Серед його заслуг – перше в Малоросії щеплення проти віспи, відкриття перших державних аптек у Полтаві і Чернігові, відкриття Будинків для виховання бідних дворян, перших гімназій у Полтаві та Чернігові, першого технічного училища в Чернігові, спорудження пам'ятника в Полтаві на честь сторіччя Полтавської битви, на якому, до речі, з боку Успенського собору до 1885 року була бронзова дошка з написом: «Піклуванням малоросійського генерал-губернатора князя Олексія Борисовича Куракіна». Також він створив у Полтаві міський сад (парк «Перемога»), частину якого генерал-губернатор отримав від Семена Михайловича Кочубея, а іншу купив сам і подарував місту.

Після переведення до Петербурга він з 1807 по 1810 роки виконував обов'язки міністра внутрішніх справ імперії, голови Державної Думи, канцлера Російських орденів. Помер Олексій Куракін у 1829 році, проживши 70 років.

Будинок для генерал-губернатора був спроектований 1803 року архітектором Захаровим і завершений 1811 року, коли посаду генерал-губернатора обіймав князь Яків Іванович Лобанов-Ростовський.

Резиденція генерал-губернаторів – прекрасний зразок міської архітектури періоду зрілого класицизму. Гарний шестиколонний портик спирається на виступ цокольного поверху, а завершує його горизонтальний аттик. Будівля була вельми гармонійно вписана в квартал Круглої площі завдяки кам'яній огорожі з двома декоративними брамами на початку. Цокольний поверх призначався для прислуги, перший поверх займала власне резиденція генерал-губернатора і його служби, а на другому розташовувалися його особисті апартаменти. Під час реконструкції будівлі, виконаної у 1840-х роках, був зроблений головний вхід з боку Круглої площі і дещо змінено його внутрішнє планування. У своєму первинному варіанті будинок мав анфіладне планування, при якому всі кімнати мали входи і виходи, розташовані на одній лінії, що створювало досить цікаву внутрішню перспективу будівлі. Таке планування характерне для палацу в Царському Селі, для Ермітажу та багатьох інших споруд у стилі класицизму.

Після скасування посади генерал-губернатора, з 1856 року в цьому будинку розміщувалася резиденція полтавських цивільних губернаторів. Останнім із «законних» губернаторів Полтави, очевидно, був Русчу Георгійович Моллов, що виконував свої обов'язки в 1916–1917 роках.

У 1917–1919 роках у генерал-губернаторському будинку розташовувалися то органи влади більшовиків, то канцелярія губернського комісара Центральної Ради Григорія Чижевського, то «квартирував» призначений на цю посаду після входу до Полтави денікінської армії губернатор генерал Ейлер, то затверджений на посаду губернського старости під час німецької окупації С. Іваненко. У 1920-х роках тут розміщувався дитячий технікум ім.В.І.Леніна, а в 1930-х – школа міліції. Відбудований після Великої Вітчизняної війни, цей будинок прийняв до себе обласну раду професійних спілок. Нині ж з будівлі рада профспілок та всі інші орендарі виїхали, її подальша доля поки невідома.
Сергій Лещенко, 11.05.2017, 13:562742
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень