22 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Полтаву озеленювали всі разом

На фотознімку, який ми публікували в позаминулому номері, було добре видно будівлю на задньому плані, однак точність відповідей деяких учасників здивувала нас самих. Наприклад, наша читачка Тетяна Кириченко пригадала не тільки місце, а й точний час, коли було зроблене фото:

– На знімку висаджування дерев на суботнику, вулиця Фрунзе, школа №27, квітень 1958 року. Суботники в радянські часи проводили до свят і знаменних дат: до Дня Перемоги, до 22 квітня та 7 листопада – дня народження Леніна і дня Жовтневої революції відповідно. Під час суботників облаштували парк «Перемога», Сонячний і Петровський парки, Каштанову алею, парк Дружби народів (нині від нього лишилося кілька дерев). Під час війни зелені насадження парку «Перемога» дуже постраждали, після її закінчення його почали активно відроджувати, саме там проводили наймасштабніші суботники. 1962 року почали висаджувати дендропарк, відтоді він став одним із головних місць проведення суботників. Найактивнішу участь у них брали учні школи №17. Нинішній директор дендропарку Михайло Шлафер був активним учасником суботників і автором багатьох плакатів на природоохоронну тематику.

Хвилює учасницю конкурсу й доля теперішніх зелених насаджень:
– Нині омела загрожує багатьом деревам, у Полтаві це справжня проблема, і її необхідно розв'язувати. Такі дерева слід спилювати і спалювати, інакше втратимо й інші зелені насадження.

Постійний учасник нашої вікторини Сергій Зозуля як завжди надіслав нам дуже розгорнуту відповідь, хоч і трохи помилився з часом, коли було зроблено знімок:
– У роки індустріалізації народного господарства, напередодні Другої світової війни у нашому місті відкриваються дві нові середні школи. У вересні 1938-го приймає перших учнів 27-ма (на фото) на вулиці Фрунзе (Європейська), 60, а рівно через рік 25-та, наприкінці вулиці Шевченка. Обидві будівлі зведені у тогочасних архітектурних формах –
30-х років минулого століття. Нова середня школа №27 на той час була найвищою і найкрасивішою серед освітніх споруд міста. Учнівський колектив закладу був сформований з учнів, переведених з інших шкіл. Весною 1939 року відбувся перший випуск 10 класу. Збудували школу на місці старого міського кладовища, яке існувало з 1808 по 1872 роки на околиці міста. У самому кінці кладовища, де могила Івана Котляревського, уже починалася Кобеляцька дорога. Поодинокі поховання проводилися і після закриття кладовища аж до 30-х років ХХ століття. Звідси до сучасного парку «Перемога» 1936 року перепоховано прах письменника-гуманіста Володимира Короленка. У тому ж році на звільненій земельній ділянці площею 5 га заклали парк. Могилу Котляревського залишили непорушеною. Його ім'ям вирішили назвати новий парк. Є фото вулиці Фрунзе 50-х років саме на ділянці від могили письменника з перспективою панорами на центр міста. На ньому добре видно парк, проїжджу частину з транспортом, зелені насадження, 27-му школу і Всіхсвятську (кладовищенську) церкву. Стояла вона на тому місці, де нині на початку центральної алеї меморіалу Солдатської Слави лежить гранітний камінь із написом «1941–1945». У 1960–1962 роках церкву розібрали, натомість влаштували літній кіномайданчик, а 12 жовтня 1969 року урочисто відкрили меморіальний комплекс Солдатської Слави.

Де і коли зроблене це фото і що ви можете розповісти про ці будівлі?
У роки Великої Вітчизняної війни приміщення школи слугувало за шпиталь. Меморіальна дошка на будівлі свідчить: «У цьому будинку в 1941 році розміщувались евакогоспіталі №3396-3413». З перших днів війни військовий шпиталь базувався у бараках на території Першої радянської лікарні (обласна ім.М.В.Скліфосовського, Шевченка, 21). Його очолював справжній патріот, Людина з великої літери, хірург Ігнатій Сініченко, до війни головний лікар дитячої лікарні. Він залишився в окупованому місті разом із пораненими, яких не встигли евакуювати. Чисельність пацієнтів зростала за рахунок поранених наших солдат, доправлених німцями з-під Харкова. Головному лікарю вдалося добитися в окупаційної влади відкриття другого відділення шпиталю у підвалі школи №27. Багато людей вдячні лікарю за врятовані життя, сам же він ще довгі роки після війни лікував маленьких полтавців. Відступаючи, фашисти підірвали будівлю школи, і лише через дев'ять років після визволення міста від загарбників знову пролунав шкільний дзвоник. 11 січня 1952 року другий день народження 27-ї школи. Саме в період підготовки школи до здачі зроблено фото вікторини. Вважаю, це осінь 1951 року. Усі роботи наближаються до завершення. Деякі вікна відкриті для швидшого висихання приміщень. Робітниці контори «Зеленбуд» разом із помічником висаджують перед відбудованою школою уздовж вулиці Фрунзе (Європейської) молоденькі липи та клени.

Повоєнне відродження Полтави відбувалося в три етапи: 1943–1944 рр. – розчищення і прибирання руїн; 1945–1957 рр. – масова відбудова житла, історичних та архітектурних пам'яток, реконструкція забудови; 1958–1966 рр. – розвиток нового будівництва і комплексного благоустрою. За роки окупації зелений садово-парковий фонд міста значно постраждав від вирубок на дрова. На початку 60-х років, після знесення Всіхсвятської церкви, приводять до ладу парк ім.І.П.Котляревського та прилеглі території. Обабіч проїжджої частини вулиці Фрунзе, яка, до речі, в ті роки була лише 6–7,5 метрів завширшки, уздовж парку висаджена «зелена огорожа» з декоративних кущів. Житлові будинки від неї відділяли рівненькі ряди молоденьких лип, волоських горіхів і каштанів. Дерева росли у п'ять рядів. Сучасного вигляду парк ім.І.П.Котляревського набув за період підготовки до відкриття 12 жовтня 1969 року меморіального комплексу Солдатської Слави. У 1970 році парк оголошено парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Під час останньої реконструкції у 1980 році при підготовці до зустрічі естафети Олімпійського вогню вулицю Фрунзе розширили, і транспорт почав рухатися нею у три ряди в кожному напрямку. А пізніше знесли й одноповерховий житловий будинок, що стояв перед школою на розі вулиць Фрунзе та Остапа Вишні. Нині на цьому місті височіє ТРЦ «Конкорд».

Також Сергій Зозуля доповнив свою відповідь історією окремих парків та скверів:
– З того часу багато подій відзначається полтавцями висадженням окремих дерев, алей, парків чи скверів. Так, у 1960 році, в річницю 90-літнього ювілею Леніна, на місці довоєнного житлового кварталу між вулицями Стрітенською (Комсомольська), Небесної сотні (Леніна, Мало-Петровська) та Гагаріна (Новопролетарська, Ново-Петровська) був створений ландшафтний сквер, у якому встановили пам'ятник вождю. До 20-ї річниці визволення міста від фашистів у квітні 1962 року закладено дендрарій неподалік Поля Полтавської битви. Нині це міський дендропарк. Чудовою природною пам'яткою воїнам і мирним жителям міста, що загинули у війні 1941–1945 років, став парк ім.І.П.Котляревського. У 1964 році біля могили відомого хірурга Миколи Скліфосовського учасники з'їзду хірургів України посадили новий сквер. 23 вересня 2008 року на місці колишньої залізничної колії від станції Полтава-Київська до артилерійської бази на вулиці Ватутіна у пам'ять про колег, що пішли з життя, висаджена Алея журналістів. За післявоєнні роки загальна площа зелених насаджень Полтави збільшилася на 1700 га. Парки і бульвари займають 200 га. Роботу з озеленення рідного міста продовжують і наші сучасники. У перспективі створення цікавого проекту з модульного висадження декоративних дерев у контейнерах, які можна буде встановлювати у бажаній точці міста. Оригінальність задуму в тому, що контейнери будуть закріплені за відповідальними підприємствами та установами, які доглядатимуть за кожним деревцем.

Запитання до 65 етапу вікторини «Знаю Полтаву». Де і коли зроблене це фото і що ви можете розповісти про ці будівлі?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Сергій Лещенко, 09.05.2017, 14:012912
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
<липень