22 листопада 2017 • № 45 (1478)
Rss  

На роботу в інтернет: як працюють фрилансери?

Ринок фрилансу, або віддаленої роботи, в Україні нині стрімко розвивається

Із 2012 по 2017 роки, за даними сервісу IT-рекрутингу topsdev, фрилансери у сфері ІТ заробили $ 262 млн, близько $ 300 млн за останні десять років. Закон №4496 скасував адміністративні бар'єри для експорту послуг і значно спростив легальну процедуру ведення бізнесу для фриланс-підприємців. Завдяки цьому Україна має шанси вийти на третє місце на світовій фриланс-арені (нині вона займає четверте місце після Індії, США і Філіппін). Цей новий вид зайнятості не оминув і Полтаву, особливо часто фриланс обирає молодь, яка не хоче прив’язувати себе до одного місця роботи. Ми вирішили поцікавитися, як і на чому можна заробити в інтернеті.

«Завдяки фрилансу можу приділити час захопленням і саморозвитку»

Сьогодні можливостей заробити чимало, зазвичай це написання текстів, графічний дизайн, набір і переклад текстів, програмування, створення сайтів та інше. Роботу через всесвітню мережу пропонують компанії, яким вигідніше мати в штаті віддалених працівників, а також спеціалізовані біржі, котрі беруть на себе побудову зв’язків між замовниками та виконавцями. На одній із таких не так давно працює Юлія Дов-ган. На біржу статей contentmonster.ru її запросила колега-журналістка, де підзаробляла сама. Згодом побічний заробіток з написання текстів для сайтів переріс у повноцінну роботу.

– Раніше я працювала радіожурналістом на ОДТРК «Лтава». Дуже любила свою роботу, – розказує вона. – Однак обставини склалися так, що я вирішила спробувати себе в ролі фрилансера. Тим паче, що й так підзаробляла у вільний час копірайтером (автор текстових матеріалів – Авт.). Минув деякий час, і я, нікому з рідних нічого не сказавши, звільнилася. Якби я не зробила цього тоді, потім неодмінно картала б себе. Думаю, прийняла правильне рішення. Адже мені катастрофічно не вистачало часу на хобі. Тепер я, заробляючи більше, ніж на попередній роботі, можу приділити час своїм захопленням і саморозвитку.

Робота в інтернеті змінює звичний уклад життя: у багатьох людей, за даними досліджень, така робота викликає депресію, а хтось почувається вільніше.

Зі зміною роботи набагато легше стало подорожувати, оскільки я сама обираю, коли в мене вихідні і скільки вони триватимуть. Єдине, що ускладнилось, – мені ніхто не заплатить відпускні чи кошти на оздоровлення, лікарняні. Тепер усе це мої проблеми.

Звісно, така робота проходить не без складнощів, як основну фрилансери зазначають самоорганізацію:
– Головна складність для мене – правильно розрахувати свій час. Буває, що працюю й ночами, бо дедлайн (крайній строк, до якого має бути виконане завдання – Авт.) о десятій ранку, а я ще й не починала нічого писати. Ще є залежність від замовників. Мені пощастило – маю кількох постійних, тому роботи вистачає завжди, також шукаю нових. Я завжди спізнювалася на роботу, коли працювала на радіо, – це моя основна вада. А тепер я можу без поспіху вигулювати зранку собаку. Мій розпорядок дня повністю залежить від кількості замовлень і дедлайнів. Можу інколи працювати по 10–12 годин, іноді вистачає чотири-шість. Якщо планую вихідні у якийсь день, то попереджаю про це замовників, не беру статей у роботу. Поки що планую залишитися фрилансером.

«Розмірений темп життя став наганяти нудьгу»

Однак те, що для одних плюс, для інших може стати серйозним мінусом. Ідеться насамперед про роботу в колективі. Через його відсутність Надія Руденко згодом повернулася до звичної багатьом роботи в офісі.

– Фрилансу я присвятила три роки. До цього працювала журналістом у місцевому виданні, але знайомі підказали, що є сервіси, де можна брати замовлення на написання текстів за непогану плату, – розповідає вона. – За їхніми словами, якщо знайти гарного замовника та сумлінно працювати щодня, можна отримати зарплату в кілька разів вищу за середню в місті. Приваблював також вільний графік роботи, при якому сам вирішуєш, коли і скільки тобі працювати.

Насправді я тоді не зовсім вірила, що так можливо. І спочатку справді не все було так райдужно. Першою проблемою став пошук роботи на спеціалізованих сервісах. Для того щоб налагодити роботу, довелося витратити близько двох-трьох місяців. Найбільше я боялася, щоб мене не обдурили з грошима, але уникнути шахраїв не вдалося. Кілька невеликих замовлень зробила задарма. Далі я вирішила, що працюватиму тільки з передоплатою, хоча б частковою. Це, звісно, теж не влаштовувало багатьох замовників.

Узагалі для пошуку роботи на сервісах велике значення має аккаунт – сторінка з резюме та прикладами робіт. Їй треба приділити багато уваги, адже це те, що представляє людину як автора. Пам’ятаю, довелося піти на хитрощі – зареєструвати свою сторінку раніше, ніж я почала працювати, щоб вона вже існувала деякий час. Фрилансери з «історією» викликають більше довіри у замовників, ніж ті, чиї сторінки щойно зареєстровані. Також довелося попросити знайомих фрилансерів, щоб вони залишили мені позитивні відгуки про начебто виконану роботу – це теж додало рейтингу і покращило мою конкурентоздатність.

«Ідеальний замовник», з яким я спів-працювала найдовше, прийшов до мене аж через півроку роботи фрилансером. З часом я визначила щоденний обсяг роботи, який давав би мені можливість заробляти суму, котра б мене влаштовувала, і робота пішла як по маслу.

Для неорганізованих людей великою проблемою при роботі фрилансером може бути сам процес організації роботи. Справді, не так легко мобілізувати свої сили, коли ти в розслабленій домашній атмосфері, а найгірше, коли рідні не розуміють, що ти працюєш, і відволікають. На щастя, у мене з цим проблем не було. Я відразу зробила собі установку –
скільки зробиш, стільки й заробиш, і тому робочий процес був продуктивним. Найбільшим щастям для мене, хронічної «сови», стала можливість прокидатися, коли завгодно. Три роки я мала змогу вставати з ліжка о 10–11 годині. Відзначила економію: при роботі вдома заощадила на проїзді на роботу, на обідах. Оскільки менше виходила в люди, то й на одязі. Ще один величезний плюс –
відсутність стресу, який обов’язково присутній при роботі в колективі, з іншими людьми.

Але з часом цей плюс почав перетворюватися на серйозний мінус. Розмірений темп життя став наганяти нудьгу. Як відомо, у піраміді людських потреб за Маслоу потреба на приналежності до чогось є однією з базових (після фізіологічних потреб і потреби в безпеці). А оскільки я працювала вдома і не була частиною жодного колективу, то почала дуже сумувати. Поїздки, певні зустрічі з людьми за інтересами не задовольняли цієї потреби, і я вирішила, що треба щось міняти. Коли вже навіть сама думка про те, що настане новий день, а я знову буду сидіти в чотирьох стінах за комп’ютером, наганяла на мене жах і нудьгу, я почала шукати роботу у своєму місті. І коли знайома запропонувала місце у прес-службі однієї установи, я без вагань погодилася. Нині я вже міцно «повернулася в су-спільство». Працюю редактором видання та перебуваю у вирі життя. Але в часи підвищеної стресовості інколи виникає думка, що непогано було б місяць-другий пофрилансити, щоб відновити свої сили та знову скучити за цим швидким темпом.

«Люблю свою роботу за вільний графік»

А от Наталя Третякова віддаленою роботою перекладача задоволена і має досить великий стаж, хоча жодного дня не працювала в офісі:
– Перший підзаробіток – складачкою текстів – знайшла на другому курсі, потім стала автором статей у тому ж видавництві. Перекладачем підзаробляла з четвертого курсу в бюро перекладів, перекладала інструкції, документи тощо. Я з самого дитинства, відтоді, коли дізналася, що у світі існують різні мови і бувають книги, написані іншими мовами, мріяла стати перекладачем. До речі, для себе читаю тільки перекладені книги. Читаючи англійською, відразу починаю думати, як би я переклала це слово (хоча, читаючи в перекладі, теж часто замислююся, який би вигляд це мало в оригіналі). Влаштуватися перекладачем художньої літератури виявилося досить складно. Я досі до кінця не розумію цієї ситуації – видавництвам потрібні перекладачі, особливо українською мовою, але при цьому інформацію, як туди влаштуватися, знайти фактично нереально.

Через знайомих я знайшла підзаробіток у «Клубі сімейного дозвілля». Роботу перекладача книг я поєдную з маленькими перекладами для кількох замовників і на сайтах фрилансу – в Україні лише близько 30 відсотків перекладачів художньої літератури не мають додаткових підзаробітків.

Як і в інших фрилансерів, у Наталії бувають складнощі з графіком, адже робота без начальника вимагає неабиякої організованості.

– У мене постійно є вибір: влаштувати собі відпочинок або взяти якийсь додатковий підзаробіток і заробити ще більше. Під час відпочинку може виникати відчуття провини за те, що могла б працювати. Ці постійні думки про роботу відчутно впливають на нерви. Я знаю фрилансерів, які йшли на офісну роботу зі словами: «Нехай я буду рано вставати, витрачати купу грошей на проїзд і сидіти по вісім годин у задушливому офісі, але ввечері, прийшовши додому, я точно знатиму, що вільна до наступного ранку». З іншого боку, якщо робота справді подобається і захоплює, я не бачу нічого поганого в тому, щоб багато про неї думати. Я часто, наприклад, на прогулянці обмірковую, як краще перекласти те чи інше слово, який синонім підібрати, – і це мені зовсім не псує настрою.

Люблю свою роботу за вільний графік – я не уявляю, як можна бути задоволеним своїм життям, знаючи, що тобі треба перебувати в якомусь певному місці по вісім годин п’ять днів на тиждень. Про це я теж з дитинства мріяла – хотіла «таку роботу, щоб можна було приходити, коли хочеш», а мені всі казали, що це неможливо.
А ненавиджу її якраз тому, що занадто люблю, сприймаю все близько до серця. Наприклад, ті місця в книзі, де хтось страждає, комусь боляче. Якщо я просто читаю для себе, то такі фрагменти переглядаю «по діагоналі», а якщо їх потрібно перекладати, доводиться вникнути, відчути, інакше ніяк.

Іноді нібито хочеться попрацювати на постійній роботі, в офісі, аби мати уявлення, що це таке, але сама думка про те, що я опинюся прив'язаною до певного графіка, залишусь без спонтанних прогулянок і поїздок, мене жахає. Якщо колись і мінятиму роботу, то на більш прибуткову. Більшість видавництв мало платить за переклад книг, і ця робота вважається серед перекладачів однією з найменш престижних. Нею займаються або з особливої любові до мистецтва, або студенти, яких нікуди більше не взяли. Звідси й низька якість перекладної літератури на українському ринку. Але навіть з відносно високою оплатою, якщо рахувати за кількістю перекладених знаків, оплата по витраченому на роботу часу виходить невисокою, тому що якісний переклад художнього тексту вимагає високих витрат часу і сил. Переклади українською в середньому оплачуються вище, ніж переклади російською. Це мене радує як перекладача українською, але сама тенденція невесела – в Україні робота перекладача українською вважається складнішою, ніж перекладача російською, і хороших фахівців з перекладу російською більше.
Сергій Лещенко, 15.06.2017, 16:13246
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30
<жовтень