23 серпня 2017 • № 32 (1465)
Rss  

У цьому мальовничому куточку говорили про останні новини

Фото в минулому випуску ретро-вікторини багатьом здалося знайомим, адже ця місцина розташована в самому центрі Полтави. Серед тих, хто надіслав відповідь на запитання, був постійний учасник вікторини Сергій Зозуля, який згадав про неї найбільше.

– Це перехрестя вулиць Гоголя (Іванівська) і Пушкіна (Кузнечна, Харчова). До революції обидві вулиці називалися трохи інакше – Гоголівська та Пушкінська. Тут закінчується, мабуть, найкоротша вулиця Полтави – Гагаріна (Новопетрівська, Новопролетарська). Фото зроблене з балкону Державного архіву Полтавської області, що на розі вулиць Гоголя та Пушкіна, 18/24. Сам бульвар був прокладений 1903 року на вулиці Іванівській (з 1907 р. Гоголівська). На площі 1,5 га насаджено чотирирядову липову алею. 1909 року, готуючись до святкування 100-річного ювілею Миколи Гоголя, алею назвали його ім’ям. Під час фашистської окупації вона дивом уціліла від вирубки. 1947-го планується подовження бульвару від вулиці Леніна (Небесної сотні, Мало-Петрівської) до вулиці Жовтневої (Соборності), використовуючи можливості розширення вулиці Гоголя в цьому кварталі і залишивши стару частину бульвару в нинішніх межах. Цей задум утілили в життя частково після спорудження у 1953–1958 роках нової будівлі театру ім.М.В.Гоголя.

Пригадав наш читач і дещо про те, що в той час розташовувалося на вулиці:
– Біля входу на Гоголівський бульвар з вулиці Пушкіна наприкінці 50-х – початку 60-х з літа до осені стояв невеличкий фанерний павільйон з продажу морозива, яке привозили з молокозаводу у металевих десятикілограмових гільзах, обкладених льодом з тирсою (щоб повільніше розтавало) у дерев’яних діжках-контейнерах. Продавчиня відпускала його покупцям мірною кулькоподібною ложкою у паперові стаканчики.

Серед цікавих фактів – спроба встановити на цій вулиці світлофор.
– Щойно перетнув перехрестя службовий автобус ЛАЗ-695-М, за ним поспішає легкове авто «Волга» ГАЗ-24. У середині 70-х років на цьому перехресті встановили світлофори, але через нерівномірність інтенсивності руху черга з авто, котрі рухалися з боку вулиці Шевченка, інколи сягала повороту на вулицю Гоголя. Спроба автоматичного регулювання руху на цій ділянці виявилася невдалою.

Запитання до наступного, 68 етапу вікторини «Знаю Полтаву». Де і коли зроблене це фото? Що роблять люди в кадрі? Що можете пригадати про ті часи?
Важливою будівлею на вулиці була телефонна станція. У старих архівах її місце розташування значиться на вулиці Гоголівській. Сергій Зозуля зробив висновок, що будинок телефонної станції на вулиці Пушкіна,25, який на фото праворуч у верхній частині знімка, був зведений на початку ХХ століття саме з цією метою.
– З вулиці Пушкіна до телефонної станції, по-народному «телеграф», вели два входи. Перший, який ми бачимо на фото біля телефону-автомату, вів до зали переговорного пункту з підлогою зі старовинних восьмикутних кольорових кахлів, викладених візерунком, дерев’яними кабінами для розмов і простими лавами для очікування. Другий вхід з невеликої прибудови біля в’їзних воріт слугував прохідною на територію технічних служб і складів, а також на другий поверх, де працювало керівництво і розміщувався «червоний куток». Апаратний цех телефонної станції розташовувався на першому поверсі будинку на лінії вулиці Гоголя. У 60-ті роки всі цехи та служби телефонної станції переїхали у щойно зведений Будинок зв’язку на Жовтневій (Соборності),33. У вивільненій будівлі тривалий час працювала міська агенція «Союздруку» і фельд’єгерська служба зв’язку.

У роки перебудови її орендували різні комерційні структури, працював продовольчий магазин «Руслан і Людмила» з першим у Полтаві відділом конфіскату. На початку 2000-х будинок телефонної станції знесли, а натомість збудували другу чергу готелю «Палаццо».

Також серед спогадів дописувача – тогочасна вулична торгівля. У ті часи подібні ятки були популярними у місті й слугували своєрідними точками збору для полтавців.
– На розі вулиць Гоголя та Пушкіна, біля телефонної станції, у 50–60-ті роки працювала невеличка продовольча ятка з продажу цигарок, цукерок, дешевого вина на розлив, соків та газованої води з різноманітними сиропами, цукерками та цигарками. Популярними винами були червоне «Лиманське», портвейн «Таврійський» і «Біле міцне» Лубенського винзаводу (по-народному – біоміцин). З ранку до ятки прибігали під час перерви школярі 10-ї школи випити газировки чи купити цигарок, а ввечері, після роботи, збиралися чоловічі компанії перехилити під неквапливу розмову чарку-другу вина. А ще також на цьому місці, але вже з боку вулиці Пушкіна, де на фото стоїть телефонна шафа, а по дорозі жіночка котить дитячий візок, стояв дерев’яний стовп з гучномовцем, через який по радіомережі транслювали футбольні матчі республіканського та союзного чемпіонатів. Ці події збирали силу-силенну вболівальників, що жваво й емоційно реагували на кожну інформацію футбольного коментатора. Коли десь паралельно відбувався інший матч, звідки не було трансляції, якийсь із уболівальників телефонував з переговорного пункту до міста, де йшла гра, дізнавався про стан справ і рахунок та емоційно оголошував новину присутнім. За будівлею телефонної станції на вулиці Пушкіна в бік Березового скверу на фото проглядається житловий будинок початку ХХ століття (Пушкіна,23). У минулому двоповерховий, після реконструкції з переплануванням на початку 60-х добудовано третій поверх та обладнано всіма комунальними вигодами.

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua.
Сергій Лещенко, 15.06.2017, 16:373825

Коментарі (5), додати коментар

Сергій Зозуля, пенсіонер, Полтава, 24.07.2017, 17:46

На фото ретро-вікторини "Знаю Полтаву"зображена частина центральної вулиці нашого міста Соборності (Жовтнева, Олександрівська) від вулиці Котляревського (Протопопівська) до Корпусного (Жовтневого) парку. Сучасна вулиця Соборності приростала довжиною з розвитком Полтави, розширенням її меж. У другій половині 18-го століття від Успенського собору у напрямку Київських воріт Полтавської фортеці прокладена вулиця, яку за назвою собору назвали Успенською. Наприкінці цього таки століття вона була пробита далі через передмістя і названа Пробивною. Її першою впорядковано і забудовано. Вже на Полтави планах кінця 18-го початку 19-го століть її позначено як Мостова, а пізніше названо Олександрівською. Вона простягнулась від Соборної до Круглої площі. Далі починалась Кременчуцька поштова дорога, відтинок якої до Зіньківського тракту (сучасна площа Зигіна) на початку ХХ-го століття називався Куракінською. У 1923-му році вулиці Олександрівську і Куракінську перейменовано на Жовтневу. У повоєнні часи її частина від Соборної (Червоної) площі до Корпусного (Жовтневого) парку називалася вулицею Сталіна. З 1961-го року - знову Жовтнева, а травня 2016-го переіменована у вулицю Соборності. На ній розташовано більшість архітектурних пам"яток міістобудування Х!Х-го століття доби класицизму. В переважній більшості це були двоповерхові муровані будови кінця Х!Х-го століття, які стояли майже впритул і утворювали квартали історичного центру Полтави. Зазвичай на перших поверхах розміщувались різні магазини, контори, товариства. Нажаль більша їх частина згоріла під час фашистської окупації міста.

Сергій Зозуля, пенсіонер, Полтава, 25.07.2017, 00:48

На першому поверсі знаходилися турецька кондитерська, галантерейний магазин Варшавського Марка Абрамовича купця першої гільдії, перукарня та ковбасний магазин Кірша. На другому мешкав сам власник будинку та знаходилися апартаменти і фотоательє Й.Ц.Хмелевського. Далі за "сталінкою" зберігся будинок на розі Європейської (Фрунзе, Кобеляцька) та Соборності 34 (Жовтнева, Олександрівська). Ці два будинки різних епох з"єднані просторово між собою капітальною декоративною спорудою Дошки пошани міста та Октябрського (Шевченківського) району. На ніеї заносилися колективи кращих підприємств за високі досягнення у праці та розміщувалися фотопортрети передовиків виробництва. Її добре видно на фото праворуч між будинками. Двоповерховий особняк по Соборності 34 виконаний в стилі російського класицизму пізнього періоду з"явився у 1838 (1844?0 році. Він належав крупному домовласнику М.А.Варшавському, якому в нашому місті належало чимало будинків. Згодом цю будівлю займає Реміснича управа, яка відала справами ремісничих цехів. Очолював Управу ремісничий голова, його переобирали кожні три роки. У 1845-му році у Полтаві було 2 шкіряних, 4 свічкових, 2 миловарних, 4 цегельних заводів, тютюнова та суконна фабрики, а вже через п"ятнадцять років загальна чисельність підприємств зросла до тридцятип"яти. Працювали й давні ремісничі цехи: кравецький, шевський, ковальський, бондарський, гончарський, ткацький, шапковий, кушнірський (вичинка хутра із шкури, та пошиття хутрових виробів) та шаповальський (валяння із вовни повсті, головних уборів і валянок). Займатися тим чи іншим ремеслом дозволяла лише Ремііснича управа. Порушники штрафувалися на користь цеху. Кожен міг залишити цех коли хотів, міг і повернутися. Кількість цехів протягом першої половини Х!Х-го століття була в основному стабільна, а от кількість працюючих у них постійно зростала. Так у 1806-му році було 447 душ, у 1836-му році 1156, у 1853-му році 1378 душ. На початку ХХ-го століття в цім будинку знаходилось Товариство взаємного кредиту купців. У 1911-му році його очолював відомий полтавський промисловець і меценат, купець першої гільдії Молдавський Давид Мойсейович. Вповоєнний час відновлений, як житловий будинок за проектом архітектора П.Черняхівця.

Сергій Зозуля, пенсіонер, Полтава, 25.07.2017, 06:53

Після перетину з вулицею Європейсьою (Фрунзе, Кобеляцька) в далині праворуч на знімку добре видно будівлю по Соборності 36 (Жовтнева), яка головним фасадом виходить на Корпусний (Жовтневий) парк, колишню Круглу площу, її східний сектор. Це будинок Полтавських губернських присутственних місць споруджений у 1811 році за типовим проектом 1803-го року архітектора А.Захарова у стилі класицизму.Первісно корпус займав лише центральну частину ділянки, а по боках йшла цегляна огорожа з двома семитрично розміщеними воротами. У 1818-му році будинок відремонтовано, 1866 (1854?) року впритул до середнього корпусу прибудовано бічні крила за пректом харківського архітектора Ф.І.Данилова.Впродовж Х!Х-ХХ-го століть тут містилася більшість губернських установ.Після 1917-0 року у будинку розміщувались установи губвиконкому, з 1925-го року радянські і партійні органи полтавської області. Під час фашистської окупації у 1943-му році будівлю спалили. У 1948-1952-му роках відбудовано за проектом полтавського архітектора Д.М.Гольдінова, за участю архітектора Є.І.Катоніна. Починаючи з1952-го року і до сьогодні тут розташовується Полтавська міська рада.

Сергій Зозуля, пенсіонер, Полтава, 25.07.2017, 07:59

Фото вікторини зроблено з балкону четвертого поверху житлового будинку по Соборності 27 (Жовтнева) влітку 1959--го року. Його звели на місці колишніх дореволюційних купецьких особняків, спалених відступаючими фашистами у 1943-му році. Корпус житлової чотириповерхівки простягнувся від колишнього будинку "Гранд Готелю", що на розі Європейської (Фрунзе, Кобеляцька) та Соборності 29 до вулиці Котляревського (Протопопівська) з поворотом до провулка Романа Шухевича (Піонерський, Карлівський). В кутовій частині багато років працював гатроном "Жовтень" Полтавці прозвали цю ділянку непарної сторони вулиці "стометрівка від першого п"яного кута до другого". Річ у тім, що будівлю колишнього "Гранд Готелю" довгий час займало правління Полтавської "Облспоживспілки", а на першому поверсі працював магазин "Сільгосппродукти". Ціни в ньому були дещо вищі від державних магазинів, і тому по-народному його називали "комерційним". Тут при вході праворуч був відділ "Соки-Води" де також продавали на розлив вино. Це був перший п"яний кут, а другий працював у гастрономі "Жовтень". Як вдень, так і в вечірній час полтавці полюбляли гуляти по непарній стороні, вдень вона затінялася будинком (це добре видно на фото), а ввечері приваблювала світлом вітрин та працюючими до пізнього часу магазинами. Освітлювання вулиці змонтоване на асбестоцементних стовпах з парними скляними плафонами білого кольору - тротуар-проїжджа частина. Напруга підведена підземним кабелем. На стовпах розвішані гучномовці з яких під час святкових демонстрацій 1-го травня та 7-го листопада лунала урочиста музика та ідеологічні заклики керівництва зі святково прикрашеноі червоним трибуни. її встановлювали перед міською Дошкою пошани. Вулиця Соборна (Жовтнева) в ті часи була відкрита для проїзду лише легкового транспорту та вантажівок, що підвозили товар до магазинів. Вдалині праворуч на фото ледь помітні три легковика, скоріш за все це "Москвичи" та пара велосипедистів.

Сергій Зозуля, пенсіонер, Полтава, 25.07.2017, 09:48

Зелені липові алеї обабіч тротуарів виводять нас до Корпусного (Жовтневого) парку з архітектурним ансамблем Круглої площі (колишня Олександрівська). У 18-му столітті в цій місцевості був Ярмарковий вигін, тому на новій площі первісно планувалося також розмістити лавки для продажу дьогтю й вина. Будівництво більшости будинків навколо площі здійснене 1806-1811-го років. Домінантою ансамблю Круглої площі став монумент "Слави" встановлений 1811-го року в геометричному ценрі майдану на честь перемоги російських військ над шведами. За зеленими шатами паркув північно-західній ділянці Круглої площі,котра спочатку відводилась під чоловічу гімназію, ледь проглядається найбільша споруда архітектурного ансамблю - головна будівляколишнього Петровського Полтавського кадетського корпусу. Довжина головного фасаду сягає 132 метри. Зведена у 1835-1840 -му роках в стилі пізнього класицизму, під керівництвом архітектора М.І.Бонч-Бруєвича.На фото можна розгледіти частину восьмиколонного портику римодоричного ордеру, який увінчаний трикутним фронтоном, та купол колишньої корпусної церкви. У 1920-му році тут була піхотна школа, 1938-го року сюди перевели Ярославську школу автомобільних механіків, яка у1940-му році стала Полтавським тракторним училищем. 1958-го року у відновлену після війни будівлю переїхало Дніпропетровське артилерійське училище переіменоване на Полтавське зенітно ракетне чрвонопрапорне командне училище, яке проіснувало до 1995-го року.

Залиште коментар:

Ваше ім’я:
Дополнительно:
Текст:
81+7=  (введіть результат обчислення)
Додати коментар

Інші статті за 15.06.2017

· 18 червня — День працівників медичної галузі (13:36)
· У таборі «Орлятко» урочисто відкрито першу зміну (14:55)
· Напередодні сесії відбулися засідання депутатських комісій (15:02)
· Недосконалий закон — причина проблеми з газовими лічильниками (15:19)
· Попри зірваний голос артиста, концерт гурту «Океан Ельзи» у Полтаві відбувся з неабияким розмахом (15:24)
· Відбувся другий етап реалізації проекту «У здоровому тілі — здоровий дух!» (15:31)
· Дива трапляються там, де в них вірять… (15:38)
· У полтавців — медалі всіх ґатунків (15:53)
· «Ворскла» і «Полтава» після відпустки розпочнуть підготовку до нового сезону (16:03)
· Універсіада завершилася (16:07)
· На роботу в інтернет: як працюють фрилансери? (16:13)
· Для людей важливо бути почутими! (16:24)
· «До свого гніздечка, до рідної хати» (16:30)
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<липень 
Опитування

Більше матеріалів якого змісту ви б бажали бачити на сайті "Полтавського вісника"?

Інтерв'ю з цікавими особистостями
Статей про історію Полтави
Політичних оглядів
Листів від читачів газети
Розширену афішу культурних заходів
Новий літературний розділ
Анекдоти від полтавців

Проголосувати та переглянути результати.