18 грудня 2017 • № 49 (1482)
Rss  

У цьому мальовничому куточку говорили про останні новини

Фото в минулому випуску ретро-вікторини багатьом здалося знайомим, адже ця місцина розташована в самому центрі Полтави. Серед тих, хто надіслав відповідь на запитання, був постійний учасник вікторини Сергій Зозуля, який згадав про неї найбільше.

– Це перехрестя вулиць Гоголя (Іванівська) і Пушкіна (Кузнечна, Харчова). До революції обидві вулиці називалися трохи інакше – Гоголівська та Пушкінська. Тут закінчується, мабуть, найкоротша вулиця Полтави – Гагаріна (Новопетрівська, Новопролетарська). Фото зроблене з балкону Державного архіву Полтавської області, що на розі вулиць Гоголя та Пушкіна, 18/24. Сам бульвар був прокладений 1903 року на вулиці Іванівській (з 1907 р. Гоголівська). На площі 1,5 га насаджено чотирирядову липову алею. 1909 року, готуючись до святкування 100-річного ювілею Миколи Гоголя, алею назвали його ім’ям. Під час фашистської окупації вона дивом уціліла від вирубки. 1947-го планується подовження бульвару від вулиці Леніна (Небесної сотні, Мало-Петрівської) до вулиці Жовтневої (Соборності), використовуючи можливості розширення вулиці Гоголя в цьому кварталі і залишивши стару частину бульвару в нинішніх межах. Цей задум утілили в життя частково після спорудження у 1953–1958 роках нової будівлі театру ім.М.В.Гоголя.

Пригадав наш читач і дещо про те, що в той час розташовувалося на вулиці:
– Біля входу на Гоголівський бульвар з вулиці Пушкіна наприкінці 50-х – початку 60-х з літа до осені стояв невеличкий фанерний павільйон з продажу морозива, яке привозили з молокозаводу у металевих десятикілограмових гільзах, обкладених льодом з тирсою (щоб повільніше розтавало) у дерев’яних діжках-контейнерах. Продавчиня відпускала його покупцям мірною кулькоподібною ложкою у паперові стаканчики.

Серед цікавих фактів – спроба встановити на цій вулиці світлофор.
– Щойно перетнув перехрестя службовий автобус ЛАЗ-695-М, за ним поспішає легкове авто «Волга» ГАЗ-24. У середині 70-х років на цьому перехресті встановили світлофори, але через нерівномірність інтенсивності руху черга з авто, котрі рухалися з боку вулиці Шевченка, інколи сягала повороту на вулицю Гоголя. Спроба автоматичного регулювання руху на цій ділянці виявилася невдалою.

Запитання до наступного, 68 етапу вікторини «Знаю Полтаву». Де і коли зроблене це фото? Що роблять люди в кадрі? Що можете пригадати про ті часи?
Важливою будівлею на вулиці була телефонна станція. У старих архівах її місце розташування значиться на вулиці Гоголівській. Сергій Зозуля зробив висновок, що будинок телефонної станції на вулиці Пушкіна,25, який на фото праворуч у верхній частині знімка, був зведений на початку ХХ століття саме з цією метою.
– З вулиці Пушкіна до телефонної станції, по-народному «телеграф», вели два входи. Перший, який ми бачимо на фото біля телефону-автомату, вів до зали переговорного пункту з підлогою зі старовинних восьмикутних кольорових кахлів, викладених візерунком, дерев’яними кабінами для розмов і простими лавами для очікування. Другий вхід з невеликої прибудови біля в’їзних воріт слугував прохідною на територію технічних служб і складів, а також на другий поверх, де працювало керівництво і розміщувався «червоний куток». Апаратний цех телефонної станції розташовувався на першому поверсі будинку на лінії вулиці Гоголя. У 60-ті роки всі цехи та служби телефонної станції переїхали у щойно зведений Будинок зв’язку на Жовтневій (Соборності),33. У вивільненій будівлі тривалий час працювала міська агенція «Союздруку» і фельд’єгерська служба зв’язку.

У роки перебудови її орендували різні комерційні структури, працював продовольчий магазин «Руслан і Людмила» з першим у Полтаві відділом конфіскату. На початку 2000-х будинок телефонної станції знесли, а натомість збудували другу чергу готелю «Палаццо».

Також серед спогадів дописувача – тогочасна вулична торгівля. У ті часи подібні ятки були популярними у місті й слугували своєрідними точками збору для полтавців.
– На розі вулиць Гоголя та Пушкіна, біля телефонної станції, у 50–60-ті роки працювала невеличка продовольча ятка з продажу цигарок, цукерок, дешевого вина на розлив, соків та газованої води з різноманітними сиропами, цукерками та цигарками. Популярними винами були червоне «Лиманське», портвейн «Таврійський» і «Біле міцне» Лубенського винзаводу (по-народному – біоміцин). З ранку до ятки прибігали під час перерви школярі 10-ї школи випити газировки чи купити цигарок, а ввечері, після роботи, збиралися чоловічі компанії перехилити під неквапливу розмову чарку-другу вина. А ще також на цьому місці, але вже з боку вулиці Пушкіна, де на фото стоїть телефонна шафа, а по дорозі жіночка котить дитячий візок, стояв дерев’яний стовп з гучномовцем, через який по радіомережі транслювали футбольні матчі республіканського та союзного чемпіонатів. Ці події збирали силу-силенну вболівальників, що жваво й емоційно реагували на кожну інформацію футбольного коментатора. Коли десь паралельно відбувався інший матч, звідки не було трансляції, якийсь із уболівальників телефонував з переговорного пункту до міста, де йшла гра, дізнавався про стан справ і рахунок та емоційно оголошував новину присутнім. За будівлею телефонної станції на вулиці Пушкіна в бік Березового скверу на фото проглядається житловий будинок початку ХХ століття (Пушкіна,23). У минулому двоповерховий, після реконструкції з переплануванням на початку 60-х добудовано третій поверх та обладнано всіма комунальними вигодами.

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua.
Сергій Лещенко, 15.06.2017, 16:37551
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<листопад