21 вересня 2017 • № 37 (1470)
Rss  

Квітка папороті

Зустрінь мене, коли я йду одна
В Купальську ніч шукати дивну Квітку.
Зустрінь мене, де світ перетина
Рiка життя i струменiє швидко.
Зустрiнь мене, як зустрiчають день
Птахи, живого сонця юнi дiти...
Зустрiнь мене, щоб голоси пiсень
Могли у небо зоряне летiти!

Цей день, точніше ця магічна ніч, оспівана сотнями класиків літератури. Вона насичена магією й жертовністю в ім’я кохання. Пошуками скарбів і відкриттями в самому собі того одвічного глибинного, що є кодом етносу. Так, це свято існує в нашій культурі тисячі й тисячі літ, дохристиянське, заворожливе, свято, коли знімаються табу… Купальська ніч! І пошуки дивовижної квітки папороті! Хтось скаже, що папороть не цвіте в принципі, то вам цієї квітки не знайти довіку! А ми, романтики й мрійники, вирушимо в глупу ніч під величезними зірками туди, де їх не тьмянить відблиск міських вогнів… А що вже нам трапиться – диво чи просто гарна українська ніч, то вже буде наша особиста таємниця…

І хто ж таки той Купало чи Купайло? Ось як цю істоту трактує язичницький культ: Купало, Купайло – слов'янський міфологічний персонаж, пов'язаний зі святкуванням літнього сонцестояння – дня Купали (згодом суміщеного з християнським святом Різдва Іоанна Предтечі 24 червня – Іван Купала). В уявленнях слов'ян – бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від слова «купа» – поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також слово «купатися»). Купайло і Купайлиця за значенням близькі до римського Купідона і грецької Кибели, що є Богами шлюбу, пристрасті, любові. На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайла святкували вже три тисячі років тому.

Загалом у слов’янській міфотворчості наші предки дуже відповідально ставилися до божеств, що мали сприяти й оберігати любов, пристрасть і шлюб: Лель та Леля, Ярило, Лада. Ці персонажі були такими живими, що в них вірилось легко, – і юнка з юнаком з радістю стрибали через купальське вогнище, коли іскри вивищуються аж до зірок, а вогонь не обпалює, а очищує, знімає з аури все лихе, тривожне й непотрібне…. Щоб здоровилося й любилося!

Молоді в цю ніч дозволялися дошлюбні стосунки, але громада часто слідкувала, щоб ця ніч усе-таки завершилася шлюбом. Заховатися можна було від лихих очей у світлій ночі, але від громадської суспільної думки магія вже не захищала.

Дівчата збирали трави, співали пісень, сплітаючи оберегові особливі вінки, а згодом у цього вінця було два можливих шляхи застосування – можна було заквітчати свого судженого, подарувавши йому цей особливий духмяний вінок, чи пустити його водою на пошуки долі й уважно дивитися, до якого берега попливе віночок зі свічкою чи лучиною, там і буде дівчину чекати любов. Або потоне вінок у коловерті річки, цей знак вважався недобрим, лиховісним…

Та хіба ж хочеться у найсвітлішу ніч літа думати про гірке? Веселімося! Укупі, купою, Купало, мудрий і вічно молодий поведе нас у світ казок….

Цього року мене подивувала цікава тенденція: мої друзі не захотіли говорити про це свято в контексті див і чарів, бо ж церква відзначає зовсім не магічний день Іоанна Хрестителя. Так, і до храму дорога поведе так чи інакше кожного… і Бог благословить усіх, хто прийде до Нього.

Але… раз на рік, не заради ворожби, а тільки щоб довіритися власній дитячій вірі у диво й добру магію творчості, приєднайтеся до Купальського свята, хай квітка папороті, цей неймовірний натхненний вогонь, запалає у вашому серці!

Це все було. Чи, може, тільки буде?
Минулися всі болі і жалі…
Купальських вогнищ люди не забудуть,
Допоки сонце сходить на землі.
Йду по росі, простоволоса й боса,
Збираю зілля на нові вінки,
Квіт волошковий заплітаю в коси…
Вслухаюся у голоси віків…
Жага і зрада. Злочин і спокута.
На круг новий повернемось ми знов.
Все пересічне. Та не оминути
Нам вічне почуття – святу любов…
Підвладне їй усе на світі суще:
Безсмертя і високий лет крила.
Без почуття цього і райські кущі
Стають сухими, наче ковила.
Під літнім сонцем заясніє свято,
Купайло рід людський благословить
Взаємно і бентежно закохатись,
Знов оспівати цю щасливу мить!
Марія Бойко, 06.07.2017, 16:13293
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
<серпень