18 грудня 2017 • № 49 (1482)
Rss  

Стадіон змінився суттєво

Перше, про що хотілося б сказати на початку чергової ретро-вікторини «Знаю Полтаву», – маленьке свято рубрики, адже їй виповнюється три роки. Скільки листів написали нам читачі, скільки телефонних дзвінків ми отримали... Упевнено можна сказати, що полтавці Полтаву таки знають.

Ц
ього разу наше запитання також не лишилося без відповіді. Найпершим укотре надіслав відповідь (правильну!) наш постійний читач Сергій Зозуля. Пропонуємо вам прочитати його маленьку історичну розвідку на цю тему:

– Багатьом поколінням полтавців добре знайоме місце, де зроблене фото вікторини,– це парадна сторона центральної трибуни полтавського стадіону «Колгоспник». Саме таку назву мала головна спортивна арена обласного центру з 1956 по 1963 роки, а в наш час тут демонструють свою майстерність футболісти полтавської «Ворскли». Головний стадіон області «Ворскла» носить ім’я Олексія Бутовського (1838–1917), викладача Полтавського кадетського корпусу, члена першого складу та одного із засновників МОК і сучасного Олімпійського руху.

На початку ХІХ століття на території теперішнього стадіону «Ворскла» і парку Незалежності (колишній Романівський парк) був заміський вигін, що простягався аж до сучасної вулиці Пушкіна (Кузнецька) і тривалий час не забудовувався. Пізніше довгі роки тут велася жвава торгівля гончарними та ковальськими виробами, городиною, дровами, фуражем і сіном. Звідси пішла і назва площі – Сінна або Ярмаркова.

– З 1852 по 1917 роки на Сінній площі діяв полтавський іподром, заснований Полтавським товариством випробування коней. Перші кінні перегони відбулися в червні 1853 року. 1910-го з іподрому здійнявся у небо літак «Фарман» відомого російського авіатора Сергія Уточкіна, на якому він здійснював перші польоти над містом і околицями. Після Жовтневого перевороту 1917 року на цьому місці облаштували футбольне поле, де проводилися матчі міської першості. У передвоєнні роки на Сінній площі діяв танкодром Р.С.А. Воєнна розруха не оминула і головну спортивну споруду Полтави. Лише через вісім років після визволення рідного міста у полтавців дійшли руки і до відбудови стадіону. 1951 року його повернули до життя, урочисто відкрили і дали назву «Урожай». Тепер за спортивними змаганнями могли спостерігати сім з половиною тисяч уболівальників. За роки існування головний стадіон області кілька разів змінював назву: «Урожай» у 1951–1956 роках, з 1956-го після об’єднання спортивних товариств «Урожай» і «Колгоспник» стадіон дістав назву «Колгоспник» і вже міг умістити до 17 тисяч глядачів. Від 1963 по 1990 роки полтавці грали у футбол на стадіоні «Колос».

Де і коли зроблене це фото? Що можете пригадати про ці часи?
Із 1990 року головний стадіон Полтави отримує назву «Ворскла». Сучасну форму овальної чаші стадіон набув після реконструкції, розпочатої 1968 року і завершеної у рік 800-річчя Полтави. Після перебудови споруда могла вмістити до 34 тисяч глядачів. Для випробування залізобетонних конструкцій глядацьких трибун після монтажу їх заповнили військовослужбовцями полтавського гарнізону, які за командою вставали, сідали, рухалися, хитаючись з боку в бік, тупотіли ногами. 12 липня 1974 року на стадіоні відбулося святкування 800-річчя Полтави. У липні 1980-го на стадіоні «Колос» полтавці зустрічали Олімпійський вогонь, траса якого пролягала через Полтаву. Стадіон став місцем проведення масових спортивно-театралізованих свят. Після реконструкції 2009 року на ньому проводяться ігри як чемпіонату України, так і міжнародні футбольні матчі.

– На початку 60-х років минулого століття наша родина жила неподалік стадіону, – пише Сергій Зозуля. – Ми разом із товаришами могли цілими днями пропадати там, не знаючи голоду і втоми. Теплої пори ганяли м’яча на «малому» полі, змагалися на бігових доріжках, хлюпалися у ямі з водою для бігу з перешкодами (доки не наженуть доглядачі), обривали з дерев шовковицю. Недовгими зимовими днями встигали покататися на ковзанці, залитій біговими доріжками. Фото закарбувало для нащадків обриси того часу. Чоловік, вдягнений по моді 60-х років у теплі зимові ботинки, вовняні, ледь завужені брюки та шарф, зимове півпальто з шалевим хутряним коміром, яке чомусь у народі прозвали «москвичкою», та в хутрову цигейкову шапку типу «пиріжок» з підкоченими догори краями. Ознакою 50–60 років ХХ століття були гіпсові скульптури в місцях масового відпочинку трударів. Це як поодинокі, так і в композиції, відлиті у 2-2,5 метра заввишки фігури героїв того часу – робітників, колгоспників, спортсменів, творчих особистостей. На першому плані цього фото добре видно ліворуч від центрального входу футболіста, що веде м’яч, а праворуч видніється граціозна гімнастка і група боксерів. Виробництво таких «шедеврів» було налагоджене на державних підприємствах. Ширвжиток, у якому зовсім не було творчості й авторства, тиражувався у великій кількості.

У Харкові працювала скульптурна фабрика, на якій, можливо, і були виготовлені застиглі спортсмени стадіону «Колгоспник». Спочатку для відливання фігур застосовували гіпс та арматуру зі сталевого дроту. З часом від впливу довкілля гіпс руйнувався, і часто можна було побачити уламки кінцівок, що висіли на іржавій арматурі. Для захисту від опадів скульптури покривали олійними фарбами – білою, сріблястою чи «під бронзу». Пізніше замість гіпсу почали використовувати бетон.
Сергій Лещенко, 04.12.2017, 13:53112
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
<листопад