26 вересня 2018 • № 38 (1522)
Rss  

Зустрічали птахів з радістю та ентузіазмом

Зприходом весни оживає природа і повертаються з вирію птахи. Ці створіння здавна приваблювали людину своєю здатністю літати, барвами, поведінкою. А про їхню користь знає кожен з дитинства. Уявіть собі, що на площі в один квадратний кілометр птахи знищують не менше 25 кілограмів шкідливих комах. У рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» щорічно 1 квітня проходить Міжнародний день птахів.

Уперше як дитяче свято його провели в 1894 році в невеликому американському місті Оіл-Сіті (штат Пенсільванія) з ініціативи місцевого вчителя Чарльза Бабкока. За підтримки преси і громадськості свято скоро стало відзначатися по всіх Сполучених Штатах, а до початку ХХ століття докотилося і до Російської імперії, де його впроваджували шкільні спеціально створені для вивчення й захисту птахів «Майские союзы». Ці організації проводили велику виховну і пропагандистську роботу. Влаштовували публічне читання розповідей про охорону птахів, проводили свята пернатих, випускали доступну за ціною популярну літературу. У 1913 році на першій у Російській імперії «Природоохоронній виставці», організованій у Харкові, третина експозиції була присвячена охороні птахів, виставляли пташині будиночки і годівниці. У деяких містах відкрили майстерні з виготовлення штучних гніздівель для пернатих.

Дитячі «Майские союзы» перестали існувати після революції, але ідею охорони птахів підхопили організації юних натуралістів, які почали швидко розвиватися. Спроби відродити свято птахів робилися неодноразово. У травні 1924 року юннати Центральної біостанції під керівництвом викладача Н.Дергунова розвісили в Лосиноостровському лісництві кілька десятків дуплянок. Улітку того ж року в Москві пройшов перший (і єдиний) Всесоюзний з'їзд юннатів. Тоді Н.Дергунов запропонував День птахів як масову натуралістичну суспільно-корисну кампанію. Наступного року пройшов перший у СРСР офіційний День птахів, у цьому святі взяв участь і поет Володимир Маяковський, який допомагав дітям малювати жартівливі плакати, а також склав відоме: «Мы ждем вас, товарищ птица, отчего вам не летится?». В Українській РСР цю дату почали святкувати першими у Маріуполі, де була активна місцева громада. Згодом до акції долучився Харків, а поступово і вся Україна.

На фото 1973 року: вихованці полтавського Палацу піонерів зустрічають птахів.
З початком війни традиція Дня птахів обірвалася зовсім, і спроби відновити її в післявоєнні роки не мали масового успіху. У 1948 році в «Піонерській правді» був оголошений конкурс на краще проведення Дня птахів. У ньому брало участь близько десяти тисяч дітей. Однак колишнього радісного весняного свята не вийшло. Він був задавлений спущеними зверху інструкціями в обов'язковому порядку створити юннатські активи і виготовити певне число шпаківень. Проте все одно до цього свята діти ставилися з радістю та ентузіазмом. У цьому переконуєшся, гортаючи фотоальбоми музеїв полтавських шкіл.

– Добре пам’ятаю свою першу шпаківню, я тоді ходив до п’ятого класу 10-ї школи, – згадує полтавець Сергій Зозуля. – Учителі ботаніки та біології організовували серед учнів кожної весни змагання на виготовлення кращої шпаківні. Учні молодших класів разом з батьками з обрізків дощок майстрували різноманітні за формою і розмірами пташині будиночки. Старшокласники займалися цією корисною справою на уроках праці в столярній майстерні під керівництвом учителя. Траплялося так, що для надання шпаківні більш привабливого вигляду її фарбували чи покривали лаком. Серед таких «розумників» опинився і я, коли зроблену вдома разом із татом шпаківню пофарбував у червоний колір, бо іншої фарби не було. Наступного дня гордо заніс її до класу, наша «ботанічка» сказала мені, що у птахів пожежної команди немає і фарба відлякуватиме птахів, оскільки це не природно. Довелося свій витвір забирати додому і зішкрябувати фарбу. Потім причепив шпаківню на старому ясені, що ріс під вікнами, і в ній довгі роки поселялися на літо шпаки, а на зиму горобці. Коли господарі навесні поверталися із вирію, їм довго доводилось вигонити зі свого житла нахабних квартирантів. Щовесни учні тільки нашої школи власноруч виготовляли і розвішували у дворах, на вулицях та передавали у лісництво до 30 пташиних будиночків.

У закладах позашкільної роботи – будинках і палацах дитячо-юнацької творчості, станціях юннатів, еколого-натуралістичних центрах – загальноосвітніх школах до свята зустрічі птахів на уроках праці у столярній майстерні чи вдома з батьками школярі власноруч роблять традиційні шпаківні та синичники і розвішують їх на бульварах, у парках і скверах. У шпаківні льоток (отвір для птаха) – круглий, а у синичника – квадратний, розміром не більше 3–3,5 см. Виготовляється з неструганої шорсткуватої дошки, аби пташки могли легко чіплятися кігтями, як ізсередини, так і зовні. Дошка даху повинна перекривати стіни, а днище перекривали боковини, щоб не затікала вода. Непотрібно облаштовувати ніяких жердинок чи поличок біля льотка. Вони тільки заважають потрапляти всередину і можуть сприяти котам витягувати зсередини маленьких пташенят. Щоб урятувати птахів від хижаків, хатки вішають якомога вище, бажано на східній стороні дерев, це запобігатиме загибелі пташенят від сирості та плісняви.

– Виготовити шпаківню учневі 5–6 класу було не так просто, – згадує журналіст Віталій Скобельський. – Зазвичай доводилося просити допомоги в батьків, але от хтось придумав у нашій школі нову «технологію»: виготовляти будиночки шпакам з… ящиків для поштових посилок. Таким чином залишалося прилаштувати лише дах та прибити «держак», а дірку в фанері зробити було навіть легше. І все б добре, та зазвичай після Дня птахів батьки виявляли зникнення в домі поштових ящиків, які на той час теж були дефіцитом, тоді як обмін посилками з родичами був доволі поширеним явищем. З одного регіону в інший пересилали навіть картоплю – «на розвод». Пригадую, тітка слала нам посилки аж з… Приморського краю! Там було й небачене для нас диво – кедрові горіхи. Взамін батьки посилали за десять тисяч кілометрів сушені яблука, абрикоси, вишні…

40 років тому в Полтаві з’явилося міське дитяче свято «У світі птахів», яке традиційно проходить на початку весни на базі Полтавського національного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка. Його ініціаторами у 1978 році стали завідувач кафедри біології та основ здоров’я людини Ігор Люрин та викладач кафед-ри Віктор Закалюжний. Вони звернулися до обласної станції юних натуралістів з пропозицією про співпрацю. Для студентів четвертих курсів, які розробляють сценарії і проводять заходи, це практика і набуття педагогічних навичок. Протягом навчального року школярі підгодовують пернатих друзів, розвішують годівнички, штучні гніздівлі, беруть активну участь в обласному етапі всеукраїнських природоохоронно-пропагандистських акцій Українського товариства охорони птахів: «Птах року», «Годівничка», «Великий зимовий облік птахів», «Свято зустрічі птахів». Про здійснену природоохоронну роботу юні природолюби складають звіти. У програмі заходу відбуваються конкурси на кращий малюнок про птахів, гніздівлю, годівничку, участь дітей у конкурсах найкращих знавців біології.
Володимир Сулименко, 29.03.2018, 15:06498
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<серпень