14 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Сонячні мрії «сонячної» малечі


Усі діти мріють. Мріють ще зовсім маленькі і вже юні. Мріють хлопчики і дівчатка. Кожен має свою крихітну і не лише таємничку-мрію. Їхні мрії злітають високо над землею, торкаючись зірок. Злітають, щоб бути побаченими, бути почутими, аби колись стати здійсненими.

Уже давно добрі друзі.
Усі ті заповітні бажання – дуже прості насправді ж. Але їх побачити може далеко не кожен. Бачать мами й тата, бабусі й дідусі, дуже близькі й рідні люди, бачать люди з великими серцями…

Разом з мамою у веселу подорож.
21 березня у художньому музеї (галереї мистецтв) ім.Миколи Ярошенка, коли світова спільнота відзначала День людей із синдромом Дауна, Благодійний фонд «Карітас Полтава» відкрив тематичну фотовиставку «Сонячні діти серед нас». На фото керівництво міста, діячі культури і мистецтва, працівники соціальних служб у своїх міцних обіймах тримали «сонячну» малечу. Серед тих дорослих на фото і міський голова Полтави. Саме під час цього заходу Олександр Мамай подарував особливим хлопчикам і дівчаткам особливий подарунок: поїздку до дельфінарію «Немо» та екопарку «Фельдман Екопарк», що у Харкові.

Цими вихідними здійснились десятки бажань «сонячних» полтавських дітей: перша весела мандрівка разом з друзями і перша мандрівка взагалі, перша подорож до іншого міста, перше знайомство із загадковими дельфінами, перше знайомство з морськими котиками, перший раз у величезному екопарку, де можна подружитись з багатьма тваринами і з багатьма знову ж таки вперше. І ще отих «уперше» так багато!

Діти повернулись із подорожі захоплені та щасливі, усміхнені та окрилені. Не менш щасливі й батьки, бо, коли виховуєш особливу дитину, підтримка вкрай необхідна. Як важливо не почуватись покинутим, відчувати тепло й турботу і знати, що ще комусь, окрім тебе самого, не байдужі мрії твоєї дитини.

– Це не забувається, – однозначно зауважує мама «сонячної» дівчинки Насті Валентина Пастушенко. – Усе було по-особливому, без перебільшення. Сучасний автобус безпечно та комфортно доправив нас до Харкова. Чудова погода, лагідне сонячне проміння, весна у повітрі – неймовірно. Жваві дельфіни, захоплива шоу-програма дуже вразили мою донечку. Мабуть, це була наша найкраща поїздка до дельфінарію. Немає сумніву, що саме дельфіни найцікавіші тварини, і всім відомо, що вони здатні лікувати людей. Дельфіни позитивно впливають на наших дітей і чинять лікувальний ефект. І нехай це лише якась година спостерігання за ними, але ось так по зернинці й рухаємося вперед. Я знаю, що моїй Настуні дельфіни дуже подобаються, тому в нас удома навіть є спеціальна лікувальна музика зі «співом» тварин.

Настя – дівчинка незвичайна. Вона щира, товариська, відкрита. Велика тому заслуга – це ось такі поїздки, під час яких діти згуртовуються, вчаться дружити, спілкуватись.

– Для когось це просто, а для нас – велика перемога, – додає мама Валентина Євгенівна. Не стримуючи емоцій, перебиває маму Анастасія і сама охоче розповідає про те, що мрії здійснюються:

– Я мріяла знову про зустріч з дельфінами. І ура! Усе сталося! Чула, як співають дельфіни, а ще у парку сама годувала тварин. Було супер!

А ще Настя впевнено та щиро говорить: «Спасибі». Вдячна вона тому, з ким знайомі вже дуже й дуже давно, з ким вони добрі друзі – дяді Саші.

Позитивні емоції лікують. Лікують не лише вже там, на місці перед дельфінами, які злітають високо-високо до самої стелі, а лікують навіть передчуття тієї казки, яка ось-ось станеться.

У передчутті веселої мандрівки.
– З кінця березня у дітлахів розмови лише про дельфінарій, – розповіла голова громадської організації «Самодіяльний театр «Дзвіночок» дітей з особливими потребами та їхніх батьків» Людмила Герасименко. – Як багато разів вони уявляли цю поїздку, розповідали, що зовсім скоро поїдуть зі своїми мамами дивитись на дельфінів, гладити тварин. Позитивом вони зарядились ще з моменту, коли тільки почули про такий подарунок. Для них усе чарівно: і збирання речей, і довга поїздка в автобусі перед великим вікном, з якого видно інші місцевості, а не лише сам дельфінарій. Відрадно, що в нашому місті є людина, яка дарує посмішку особливим дітям.

Під час неперевершеного шоу в дельфінарії.
Незабутні враження, позитивні емоції, які добре впливають на психологічний стан дитини, радість та щастя, а ще трійка нових слів до невеличкої кількості тих, які вже були в арсеналі, – ось вона – гранична перемога.

– Діти із синдромом Дауна майже не розмовляють, а якщо і говорять, то зовсім трішки. Коли ми, батьки такої малечі, чуємо від них слова – для нас це неймовірне щастя. Наш міський голова Олександр Федорович завжди дарує нам посмішку, дарує радість нашій малечі. Завдяки його піклуванню ми були на багатьох заходах, виставах, брали участь у різних акціях і поїздках. Я помітила, що такі особливі події, масштабні, незвичні для повсякденного життя, допомагають моїй доні говорити. Ось так ми повертаємось із двійкою-трійкою нових слів. Ви не уявляєте, яка це радість для мене, для мого чоловіка. І завдяки цій поїздці ми також поповнили наш словник, – поділилась перемогою своєї доньки Марина Кононенко.

Історія маленької Марійки – це ще один доказ того, що віра, надія та мрії цілющі.

На жаль, суспільство ще не готове прийняти у своє близьке оточення людину з інвалідністю, тому моє головне завдання – зробити все для того, аби ці діти не почувались відкинутими на узбіччя життя, – наголошує міський голова Полтави Олександр Мамай:

– Немає таких і не таких. Усі діти однакові. Кожен малюк заслуговує на радість та щастя, на любов. Особливої уваги потребують ті діти, яким доводиться боротись зі складними обставинами долі. Наше завдання – зробити все для того, аби вони з посмішкою дивились на світ, а ми з такою ж щирою посмішкою дивилися на них. Усе, що здається їм недосяжним, таким бути не повинне. Кожна їхня мрія має стати реальністю.

Усі діти мріють. Мріють ще зовсім маленькі і вже юні. Мріють хлопчики і дівчатка. Їхні мрії злітають високо над землею, торкаючись зірок. Злітають, щоб бути побаченими, бути почутими, аби колись стати здійсненими.

Усі ті заповітні бажання – дуже прості насправді ж. Але їх побачити може далеко не кожен. Бачать мами й тата, бабусі й дідусі, дуже близькі й рідні люди. А ще їх бачать люди з великими серцями…

Оксана Задорожна
Іван Мольченко, 19.04.2018, 14:12742
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад