13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Хазяйновитий велосипедист на площі Зигіна

Не так багато у Полтаві таких специфічних перехресть, а в конкретному випадку транспортних площ, яких би не впізнали наші читачі. На фото вікторини площа Зигіна, яка до кінця 1950-х років мала назву Транспортна. Воно і не дивно, адже до неї «збігаються» чи беруть звідси початок п’ять проїжджих частин чотирьох полтавських вулиць. Від центру міста і в зворотному напрямку прямує транспортний потік найстарішою вулицею Полтави – Соборності. Ще з часів Гетьманщини від Успенського собору Полтавської фортеці у західному напрямку вона, мов стріла, почала «пробивати» свій шлях. З роками, збільшуючи довжину, вулиця змінювала і свої назви. Спочатку це була Київська, або Мостова, потім Пробивна, з 1809 року – Олександрівська, а коли наприкінці ХІХ століття вона досягає західної околиці міста, де починалася Кременчуцька поштова дорога (нині вулиця Маршала Бірюзова), її перейменовують на Велику Кременчуцьку.
За радянських часів називалася Жовтневою (частково деякий час Сталіна). З 20 травня 2016 року має сучасну назву Соборності. На ділянці цієї вулиці від Сінної площі й до околиці у 1913 році полтавські гімназисти заклали каштанову алею на честь 300-річчя династії Романових та 200-річчя Полтавської баталії. У 1957 році в кінці каштанової алеї встановлено пам’ятник генерал-лейтенанту Олексію Зигіну. З того часу його ім’я носить і колишня Транспортна площа. Саме в бік пам’ятника від вулиці Зіньківської рухається транспортний потік на чолі з велосипедистом. За ним неквапно, дотримуючись правил, прямують два легковики і тролейбус 1-го маршруту.

Від площі Зигіна і до північно-західної межі міста пролягла вулиця Зіньківська. Продовженням її слугує дорога Полтава – Зіньків – Гадяч.

У ХVII–ХIХ століттях у цій місцевості пролягав чумацький шлях, згодом торговий тракт. На планах Полтави 1805–1877 років та початку ХХ століття позначена як Зіньківський поштовий шлях. Ліворуч на знімку за тролейбусом видніється одноповерховий будинок житлово-експлуатаційної контори №7, який стоїть впритул до Полтавського лікеро-горілчаного заводу. Один з його корпусів, облицьований білою плиткою, добре видно на задньому плані центральної частини фото. Це підприємство також має давню історію і залишається одним з найстаріших в Україні. Перша згадка про нього як про «Полтавський казенний №1 склад вина» в довіднику Полтавської губернії датується 1885 роком. Звісно, в усі часи продукція цього полтавського підприємства користувалася неабияким попитом у споживачів. Не виключено, що хазяйновитий полтавець на велосипеді їде саме від «лікьорки», як ласкаво називали полтавці свою винокурню, бо саме там працював пункт прийому склотари з-під горілки. Ліворуч за кадром фото на площі Зигіна – адмінбудівля Київського району міста і простяглася вулиця Степана Халтуріна (колишня Анненська) з тролейбусним депо. До речі, зупинка громадського транспорту «Площа Зигіна», куди рухається тролейбус №1, що на фото, до 1962 року теж мала назву «Анненська», і тому є документальний доказ. У 1961 році змінили маршрут естафети на призи газети «Зоря Полтавщини» – стали бігати до пам’ятника Зигіну і в зворотному напрямку. Саме на автобусній зупинці «Анненська» починався п’ятий етап естафети. На карті-схемі за 1961 та 1962 роки вказано «Зупинка автобуса», а в інструктажі написано: «Четвертий етап: біг жінок 700 метрів від автобусної зупинки «Швейфабрика» вул. Жовтневою навколо пам’ятника Зигіну до зупинки «Анненська». П’ятий етап: біг чоловіків 800 метрів від автобусної зупинки «Анненська» вул. Жовтневою до вул. Ватутіна (аптека)». Восени 1962 року це вже стала зупинка тролейбуса «Площа Зигіна».

Яку подію зафіксував на цьому знімку об’єктив кореспондента «ПВ»?
– В очікуванні зеленого сигналу світлофора, що дозволяє повернути на вулицю Зіньківську, на площу Зигіна спустилися з Решетилівського шляхопроводу дві вантажівки і два легковики, – описує фото 1990-х років Сергій Зозуля. – У тій частині площі починається вулиця Маршала Бірюзова (колишня Решетилівська). До будівництва шляхопроводу залізничні колії переїжджали через регульований переїзд, що викликало значну затримку руху автотранспорту. Після його введення в експлуатацію залишилася ще одна стратегічно важлива колія, яка обслуговувала артилерійську базу і пролягала із зовнішньої сторони Каштанової алеї з парного боку вулиці Соборності, перетинаючи площу Зигіна, саму Каштанову алею та непарний бік вулиці Соборності з поворотом на вулицю Ватутіна, де тепер висаджена Алея журналістів. Крім транспортування військових вантажів, по ній також подавали вагони з городиною на овочеву базу міста, яка багато літ розміщувалася саме там, де на фото вікторини ліворуч на задньому плані за відкритою вантажівкою росте дерево. Далі за овочевою базою в бік шляхопроводу стояла одноповерхова будівля магазину продтоварів, який у народі чомусь прозивали «курячим». Можливо, тому, що в ньому частенько «викидали» у продаж синіх м'ясокомбінатівських або з птахофабрики курей. А ще зранку біля магазину продавали з цистерни напівпричепа молоко на розлив по 24 копійки за літр. У спекотну пору року тут можна було випити прохолодного квасу чи пива. Від магазину до самих магістральних колій станції Полтава-Київська всю територію займала міська база із забезпечення держустанов і навчальних закладів усіляким крамом. Наша школа неодноразово отримувала там фанеру, дошки, фарбу, шматкову крейду. Залізнична колія на площі Зигіна завдавала чимало незручностей полтавцям нічними та ранковими маневрами, через які люди не могли нормально відпочивати і потрапити вчасно на роботу. Бувало, маневровий локомотив витягне два-три вантажних вагони на площу і чекає команди диспетчера, куди їх подавати. В очікуванні проходило 10–15 хвилин, а в транспорті нервують люди, що поспішають на роботу чи у своїх справах. У середині 1980-х років бази перевели в інші місця, магазин знесли, колії демонтували і на початку парної сторони вулиці Маршала Бірюзова натомість розпочали будівництво великого поліграфічного комбінату. Та щось не склалося, і новобудова невдовзі перетворилася на довгобуд. Саме на цій стадії зведення будівлі комбінату закарбувало для нащадків фото вікторини, і ми бачимо її у верхньому кутку ліворуч. На початку 2000-х років незавершений об’єкт викупило ПАТ «Полтавакондитер» («Домінік») і добудувало під своє виробництво. У наш час на цій ділянці працює ще й АЗС.

Запитання до 89 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: яку подію зафіксував на цьому знімку об’єктив кореспондента «ПВ»?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 19.04.2018, 14:51845
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад