10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Військове кладовище відвідували жителі Київського району

У 90-му завданні ретро-вік-торини «Знаю Полтаву» ми опублікували фото 1964 року з музею Полтавської ЗОШ №25, на якому зображене покладання до Дня Перемоги біля братських могил на центральному міському кладовищі. Головний орієнтир на фото – пам’ятник воїну з прапором у руках, який присів на одне коліно, схиливши голову. Її, до речі, на фото не видно, тому серед читацьких версій була й така, що це… пам’ятник Миколі Гоголю. На жаль, чимало полтавців про це пам’ятне місце не знає. І справді про військове кладовище інформації обмаль, а про скульп-тора пам’ятника взагалі не знайти.

У 1978 році вийшли дві чудові книги, у яких згадуються пам’ятні місця Полтави, пов’язані з Великою Вітчизняною війною: «У серцях, у бронзі, у граніті» (укладач П.Пустовіт) та «Пам’ятники й меморіальні дошки Полтави» (укладачі В.Жук та Н.Кундіренко). В останній згадується могила Героя Радянського Союзу Г.Тікунова на міському кладовищі на вулиці Фрунзе. Подана коротка біографія і те, що пам’ятник установлений у 1972 році. У довіднику «Полтавщина» видання 1992 року за редакцією А.Кудрицького у розділі «Полтавські кладовища» читаємо: «У ХХ сторіччі замість Нового міського кладовища з’явилося Полтавське міське кладовище (тепер закрите). Розташоване на вулиці Фрунзе. Серед поховань могила українського художника В.Магденка (1887–1954), українського радянського фольклориста, лінгвіста і педагога А.Багмета (1887–1966); Героїв Радянського Союзу В.Бондаренка (1923–1973), О.Вахненка (1920–1980), І.Лети (1907–1970), М.Мохова (1922–1982), Г.Тікунова (1916–1972); Героїв Соціалістичної Праці І.Бурцева (1905–1980), Т.Гайового (1909–1979), О.Квасницького (1900–1989), І.Радецького (1927–1987), Д.Шевченка (1899–1974). Тут також розташовані братська могила двох невідомих радянських воїнів, що загинули у вересні 1941 року, братська могила жертв фашизму 1943 року, могили солдатів гітлерівської армії, які померли у військових німецьких госпіталях у роки німецько-фашистської окупації міста 1941–1943 років».

На фото 1949 року завершується відбудова споруди, що вам відомо про її історію?
Знаючи, що фото 1964 року, знаходимо підтвердження цієї події у газеті «Зоря Полтавщини» у замітці «Вшанування пам’яті загиблих». У ній розповідається, що до Дня Перемоги жителі Жовт-невого району (нині Шевченківського) рушили до Петровського парку, біля Віч-ного вогню відбувся мітинг трудящих Ленінського району (нині Подільського), а на центральному міському кладовищі було особливо людно, бо сюди прийшли робітники, студенти, учні Київського району, щоб ушанувати пам’ять загиблих: «Під мелодії траурного маршу колона прямує до братської могили. Розпочинається мітинг. Його відкрив перший секретар Київського райкому КП України В.Безверхній. На мітингу також виступили інженер-конструктор турбомеханічного заводу О.Лобачов, голова цехкому профспілки бавовнопрядильної фабрики М.Вороніна, майор О.Марков, учениця 11 класу школи №9 Галина Сорокіна, секретар парторганізації технікуму м’ясної промисловості С.Хренніков. Проходить хвилина – і братську могилу уквітчують десятки вінків. У них – шана народна до відважних синів, які не пошкодували життя заради того, щоб сьогодні світило сонце, квітували сади, сміялися діти, буяло життя.

Про покладання на центральному кладовищі, де поховані 250 воїнів, на сторінках «Зорі Полтавщини» згадується і в наступні роки, але вже кількома рядками. Так було до 1969 року до відкриття меморіалу Солдатської Слави.

Подальші пошуки привели нас у Державний архів Полтавської області. Тут зберігається справа управління головного архітектора Полтави №109 за 1948 рік «Проект військового кладовища в м.Полтаві» на дев’яти аркушах. З нього дізнаємося, що розробка проекту почалася в жовтні 1948 року, архітектор – М.Квітко. Із чотирьох запропонованих варіантів планування був обраний №3. Згідно з ним площа ділянки кладовища становить 4208 квадратних метрів. Військові поховання розташовані в середній смузі кладовища, займаючи 187,2 квадратних метра. Планують встановити скульптурну фігуру воїна із прапором на цоколі висотою 60 см із підйомом у чотири сходинки і постамент висотою 90 см із сірого граніту. Дві алеї обсадять американськими кленами, у центрі площі клумба у вигляді зірки з червоних квітів. Індивідуальні могили військових поховань у кількості 216 розташують п’ятьма поздовжніми рядами, у головах кожного обеліски. На могилах бетонні плити з умонтованими чавунними дошками із надписом «Слава герою», де щось відомо про воїна, дані наносяться на чавунну дошку розміром 15 на 25 см, що кріпиться із західної сторони плити. Зі сторони громадського кладовища алеї обсадять живою загорожею. Встановлять десять лавочок та 12 торшерів для освітлення. Реалізовувати проект почали 1949 року.

Запитання до 91 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: на фото 1949 року завершується відбудова споруди, що вам відомо про її історію?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 23.05.2018, 15:21800
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад