18 серпня 2018 • № 33 (1517)
Rss  

Згадуючи про «Червоні казарми»

На південній околиці Полтави протягом ХVІІІ–ХІХ ст. утворилися міські кладовища – Старе та Нове. Тепер це території парку ім.І.П.Котляревського з меморіальним комплексом Солдатської Слави і могилою письменника, а також парк Скорботної матері і територія ПАТ «Завод «Лтава». Земельна ділянка під кладовищами була колись суцільним масивом. Ділянки сучасної вулиці Раїси Кириченко (Рози Люксембург) від вулиці Остапа Вишні (Кладовищенської) до вулиці Європейської (Фрунзе, Кобеляцької) в ті часи ще не було. Її проклали у 1956 році, коли розпочалося будівництво заводу п/с 20 (поштова скринька). Саме у цій місцевості, обмеженій сучасними вулицями Пушкарівською, Остапа Вишні та Сінною, у 1876–1893 роках звели комплекс споруд спеціально для військових частин Російської імперії. До нього входили триповерхові будівлі казарм для солдат, навчальні та господарські приміщення, домова церква та порохові склади. Будівництво велося з червоної цегли, що вироблялася на місцевих цегельнях у Задихальному яру під Монастирською горою. Від первинного кольору споруд військового містечка цей комплекс, як і район, отримав назву Червоні казарми. На жаль, час не зберіг для нас не тільки автентичного забарвлення будівель, а й деяких із них.

Споруди, зображеної на фотозавданні вікторини, уже давно не існує. Вона була зруйнована під час війни в 1943 році й не відбудована. На її місці продовжили в 1950-х роках вулицю Сінну. Це фото довоєнного періоду в 1949 році в Державному архіві Полтавської області поставили на перереєстрацію. Звідси й виникло таке непорозуміння й ускладнення в завданні для читачів, але не для всіх.

Від заснування і в усі часи у Червоних казармах квартирували військові частини. За часів царя у 1903 році тут розміщувався 33-й піхотний Єлецький полк 9-ї піхотної дивізії російської армії. У червні 1906 року, після арешту за революційну агітацію десяти вояк та обмеження вільного виходу з казарм, озброєнні солдати повстали, покинули казарми і влаштували політичні мітинги. Повстання пройшло безкровно. У буремні роки після Жовтневого перевороту територія казарм стала епіцентром революційних подій. Саме тут у період Української революції та національно-визвольної боротьби українського народу 1917–1921 років політичні сили, що захоплювали владу в місті, розміщували свої війська, склади озброєння та боєприпасів. У 1917 році на території містечка нетривалий час проходили вишкіл військові частини Симона Петлюри. У ніч на 27 листопада 1918 року після нетривалого обстрілу Червоні казарми зайняли озброєнні селяни з навколишніх сіл, невдоволені гетьманським та окупаційним режимами.

За радянської влади у 1921–1935 рр. у приміщеннях Червоних казарм розміщувалася 25-та Чапаєвська дивізія із складу 7-го корпусу Українського військового округу. З 1926 року тут починає готувати спеціалістів одна з 12 військових шкіл, створених у межах округу, яка з 1935 року називалася Полтавська військово-політична школа. У 1939–1941 роках у Червоних казармах дислокується 73-й піхотний полк, а перед початком німецько-фашистського вторгнення 132-га стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Бірюзова. З початком війни на території Червоних казарм відбувалося формування нових бойових підрозділів з мобілізованих полтавців. 5 серпня 1941 року в Полтаві сформований зведений полк Полтавського тракторного училища (ПТУ). Курсантів-механіків для нього готували у Яківцях, а політруків навчали в Червоних казармах.
18 вересня 1941 року наше місто окупували німецькі війська. До Червоних казарм прийшли нові господарі, у них розташувався німецький гарнізон. У Полтаві почалися масові розстріли населення, євреїв, військовополонених. Каральні акції відбувалися за міським кладовищем на місці стрільбища 73-го полку поблизу Червоних казарм. За роки окупації в Полтаві розстріляли, за різними джерелами, від десяти до 22 тисяч громадян.

Після закінчення війни 73-й піхотний полк повернувся до Полтави. З 1958 року в історичних будівлях розгорнуто роботу 7-ї військової школи з підготовки спеціалістів зв'язку, яку 1965 року перейменовано у 101-шу військову школу молодших спеціалістів військ зв'язку, згодом переформовано в навчальний центр військ зв'язку. У 1968 році на базі навчального центру створено Полтавське військове командне училище зв'язку. Бойовий прапор училища 4 липня 1970 року приймав його перший начальник генерал-майор Ф.Ткаченко, а перший випуск офіцерів-зв'язківців відбувся у 1972 році.

 Де в Полтаві було «Дитяче кафе»? Які ще були популярні місця відпочинку з дітьми?
– Вийшовши у відставку, генерал Ткаченко деякий час працював заступником генерального директора виробничого об'єднання «Лтава», він налагодив шефські стосунки із військовослужбовцями Червоних казарм, – пригадує Сергій Зозуля, який у ті роки працював на підприємстві. – Добре пам'ятаю шефські концерти заводської художньої самодіяльності в підрозділах училища та допомогу курсантів у пакуванні й відвантаженні готової продукції. Згадую, як курсанти будь-якої пори року, при будь-якій погоді здавали крос навколо училища, прибирали прилеглу територію, розчищали сніг, а в роки енергетичної кризи варили на дровах у польових кухнях нехитрі страви солдатського раціону. Увечері під час марширування з плацу лунали солдатські пісні.

Згадує Олександр Розум, який служив у 179-му навчальному центрі військ зв'язку, що був розквартирований тут з кінця 1970-х: «Це був зірковий час для старих казарм, військове містечко дуже швидко розвивалося і відбудовувалося. У навчальних корпусах центру тисячами здобували освіту і проходили військовий вишкіл армійські зв'язківці всіх спеціальностей, а рівень навчань та уставного порядку був настільки високим, що на базі навчального центру Міністерство оборони СРСР знімало освітні фільми та регулярно проводило збори керівного складу всіх категорій. Усе закінчилося тоді, як 179-й навчальний центр був передислокований у військове містечко училища зв'язку... За короткий час тут сталася руїна. Усі об'єкти були зруйновані та пограбовані, доведені до значної руйнації».

Одну з будівель Червоних казарм у 2009 році передали в управління Державної судової адміністрації України і в подальшому закріпили за Полтавським окружним адміністративним судом.

Запитання до 92 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: де в Полтаві було «Дитяче кафе»? Які ще були популярні місця відпочинку з дітьми?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 31.05.2018, 15:01360
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<липень