13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Для чого вмивається місто

На фотозавданні на вікторину ми вказали час і місце зйомки поливальної машини на вулиці Жовтневій – 24 травня 1952 року. В анотації до фото написано: цю машину отримав Полтавський трест санітарної очистки згідно з рішенням Ради Міністрів УРСР. Цілком можливо, це була перша поливальна машина в Полтаві. В обласних газетах не вдалося знайти якихось публікацій про роботу поливальної техніки в нашому місті. Щоправда, зустрічається чимало фотозамальовок у газетах, а ще у фотоальбомах «Полтава» (1963 рік) та «Полтава» (1965 рік). І підписи під цими фото красномовні: «Місто вмивається», «Чистота й прохолода панують на полтавських вулицях», «Назустріч сонцю». І справді, згадуються кадри з кінофільмів, коли закохана пара повертається додому вранішнім містом і потрапляє під струмені поливальної машини.

– У роки мого дитинства, а це кінець 1950-х –початок 1960-х років, на вулиці міста виїхали нові потужніші автомобілі ЗіЛи, що підмітали і поливали теплої пори та розчищали сніг узимку, – згадує читач Сергій Зозуля. – Водою шеститонні цистерни наповнювалися на вулиці Старий Поділ неподалік моста через Ворсклу, біля електростанції. Купатися в цьому місці заборонялося, але хто міг полтавським хлопчакам заборонити бігти поряд з «поливалкою» чи проїхатися на велику спекотним літнім днем під пружними струменями прохолодної води?! То було дитинство!

Місто вмивають не лише, щоб знепилити вулиці, а й запобігти плавленню асфальту. Через високі температури з нього виділяється чимало шкідливих випарів, також миття доріг запобігає псуванню покриття. У містах західної України – Тернополі, Чернівцях, Львові, Івано-Франківську та Хмельницькому – поливальні машини виїздять на вулиці міста, як тільки температура повітря перевищує 25 градусів за Цельсієм. До складу асфальту входить бітум – речовина, яка під прямими сонячними променями починає плавитися. Це призводить до розм'якшення асфальту і деформації дорожнього полотна. Щоб охолоджувати дороги, їх поливають водою.

Визначити місце, якою частиною вулиці Жовт-невої рухається поливальна машина, доволі складно, адже, окрім бруківки та довжелезного паркану, мало за що можна зачепитися. Ліворуч – вдалині видніються обриси одноповерхового будинку колишнього Орловського банку, а нині Соборності, 28 (Жовтнева), який згодом почнуть надбудовувати. Газета «Зоря Полтавщини» 1952 року в замітці «День Полтави: події за 6 серпня» писала: «Усе ширше розгортаються роботи на новобудовах Полтави. На спорудженні будинку на Жовтневій вулиці, №28, почали кладку третього поверху». До замітки додається малюнок В.Бакала.

На фото одна з ювілейних подій, яка відбувається у липневі дні у нашому місті. Що саме відзначали тоді полтавці?
Далі слово експерту рубрики Сергію Зозулі: «Ще не минуло і десяти років, як місто було звільнене від фашистських загарбників, а ми бачимо відновлену центральну вулицю, якою поспішають у своїх справах нечисленні полтавці. Іде напружена робота з відродження рідного міста. Роботи вистачало всім і на будівництві, і на підприємствах, які щойно повернулися з евакуації. На чисельних недільниках, бо суботи тоді всі були робочими, містяни розбирали руїни, залишені війною, відновлювали зелені насадження вулиць і парків міста. І на фото вікторини перспективу гармонійно доповнюють деревця молоденьких лип. У період 1945–1957 років тривала масова відбудова житлового фонду, історичних та архітектурних пам’яток, реконструкція забудови. Саме тоді зроблене фото вікторини. У цій частині міста були зруйновані всі будинки, крім одного – на Соборності,25. На фото його не видно, він ліворуч від легкового авто «Москвич-400». Це перший масовий легковий автомобіль, який продавався населенню СРСР. Вантажний автопарк тієї пори складався із трофейних німецьких машин, американських «US6 Студебекер», яких СРСР по ленд-лізу отримав 200 тисяч одиниць, і з «трударя фронтових доріг» трьохтонки «ЗіС-5». Саме на шасі цієї моделі і створена поливальна машина, що на знімку. Об’єктив фотокамери закарбував і новобудову тих років. Праворуч за липками на весь квартал простягнувся побілений вапном цегляний паркан. Ним закрили пустирища на місці руїн довоєнних будинків кінця ХІХ – початку ХХ століть. Колись весь цей квартал був забудований двоповерховими будівлями, де на перших поверхах розміщувалися різноманітні приватні магазини та лавки залізних виробів, а на верхніх поверхах жили господарі. На розі вулиць Соборності та Котляревського, де тепер будівля ЦУМу, стояв двоповерховий будинок з книгарнею на першому поверсі і з «Полтавскім ссудо-збєрєгатєльним общєством». А за парканом, ближче до вулиці Гоголя, у повоєнні роки працював кінотеатр «Рекорд». До речі, місце, де нині розміщується театр ім.М.В.Гоголя (Соборності,23), за історію нашого міста неодноразово перебудовувалося. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століть тут були Гостинодвірські (Єврейські) торгові ряди. У першій п’ятирічці тут зводять одну з найбільших в Україні поліграфічну фабрику. Будували по-ударному, як і все тоді, півтора року. Увели в дію в жовтні 1931 року. Її виробничі потужності дозволяли щомісяця випускати до півтора мільйона книг, друкувалася газетна продукція, випускалися учнівські зошити. Та війна зруйнувала все вщент. У перші повоєнні роки, після розчищення руїн фабрики, на цьому місці деякий час влаштовували виставки народного господарства Полтавщини. Пройде зовсім небагато часу, і на місці розібраних руїн колишньої поліграфічної фабрики 7 листопада 1958 року відкриють нову будівлю Полтавського драматичного театру ім.М.В.Гоголя.

Запитання до 95-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: на фото одна з ювілейних подій, яка відбувається у липневі дні у нашому місті. Що саме відзначали тоді полтавці?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 12.07.2018, 14:16818
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад