10 грудня 2018 • № 49 (1533)
Rss  

Уздовж колії від млинзаводу повз «Кінноярмаркову»

Наприкінці 1960-х початку 1970-х років частина правого Подолу Полтави, а саме там зроблено фото чергового етапу вікторини, мала зовсім інший вигляд.

– По обидва боки вулиці Миру (колишня Будьонного, Різдвяна) росли стрункі тополі, а праворуч за колією були болота з невеличкими озерцями, укритими ряскою – із жабами, п'явками та карасями. Місцеві хлопчаки приходили сюди ловити рибу, а ми з центру на новеньких тролейбусах їхали сюди і сачками ловили дафній та мотиля для акваріумних рибок. Береги позаростали очеретом і осокою, але ми знали, де проходи до «чистої» води, – згадує читач Сергій Зозуля.

Житлове будівництво по вулиці Миру розпочато в першій половині 1970-х років. Удалині на південно-східній частині Надворсклянського плато, укритого гаєм, добре видно вежу телеретранслятора висотою 96 метрів над рівнем моря збудовану в 1975 році. Перші будинки ліворуч і праворуч мали по п'ять поверхів і зводилися на місці висушених і засипаних боліт. У 1983 році заселяють єдину на той час дев'ятиповерхівку по вулиці Миру, 7-9, її не видно, вона праворуч за кадром.

По колії підеш – на млинзавод потрапиш, праворуч підеш – до електростанції прийдеш, а ліворуч підеш – до Шпортівки доведе… Залізнична колія існує в цьому районі міста здавна. Вона починається від станції Полтава-Південна, перетинає нерегульованими переїздами вулиці Сакко і Панянку, проходить по мосту через Ворсклу і закінчується тупиком на території Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів», що по вулиці Небесної Сотні, 69-А. У 1872 році на цьому місці полтавський купець і меценат Д.М.Молдавський збудував перший борошномельний млин, цегляний із дерев'яним перекриттям. Це приміщення збереглося до нашого часу, у ньому знаходяться побутові кімнати, столярна майстерня та склад мішкотари. Виробничі будівлі за свою історію неодноразово руйнувалися через пожежі, війну, та щоразу полтавці відбудовували свій млинзавод. На початку 1960-х років на час зйомки художнього фільму «Вони йшли на схід» тут розгорнули знімальний майданчик італійські кіномитці. За сюжетом вони «підірвали» млинзавод. У роки незалежності України потужність млина по переробці зерна збільшилася до 335 тонн за добу. Праворуч від колії по вулиці Старий Поділ, 5 знаходиться одне з найстаріших підприємств енергетики міста колишня Полтавська міська електростанція. Збудована 1923 року на березі річки Ворскли, працювала на вугіллі, яке підвозили вагонами від станції по галузці, яка відходила від тієї, що на фото. Шлак складували на площі перед підприємством (зараз на цьому місці зводить чергову багатоповерхівку «Полтавтрансбуд»), а надлишки відпрацьованої теплої технологічної води скидали у річку. Зараз територію колишньої електростанції займає ПАТ «Полтаваобленерго».

На фото 1964 року свято Першого дзвоника в одній із полтавських шкіл. Пригадайте це свято і як збирали дітей до школи?
Зупинка громадського транспорту, що в центрі фото, довгі роки від самого початку регулярного руху автобусів мала назву «Кінноярмаркова» (по-народному – «Конноярмарочна»). На протилежному боці вулиці Миру, там де зараз поворот на Леваду, у 1970-і роки починалася вулиця Б.Хмельницького. Назвати її вулицею можливо було умовно, лише декілька двоповерхових «фінських» дерев'яних будинків та ґрунтова дорога, яка вела на заливні луки в долині Ворскли, оточені Інститутською горою до колишньої полтавської околиці – Шпортівки. У 1926 році тут налічується 32 господарства та 188 жителів. Із 1929 року – приєднана до міста Полтави. У повоєнний час на Інститутській горі та у Шпортівці виділялися пастівники для корів та кіз. Довгі роки по лукам проходила стічна канава, якою неочищені полтавські стоки скидалися у Ворсклу. Очисні споруди були під Інститутською горою, де зараз гаражі по Рибальському провулку. Із 1980 року в цій місцевості на намивних пісках Приворскля починає будуватися, як продовження Правого Подолу, житловий масив Левада. Із другої половини ХІХ століття ця частина полтавського Подолу стала постійним місцем проведення одного з найбільших у царській Росії і на лівобережній Україні Іллінського ярмарку, який виник наприкінці ХVII століття у Ромнах. У 1852 році Іллінський ярмарок переводять до Полтави. Офіційно він тривав з 10 до 20 липня, розміщувався на Кінноярмарковій площі (зуп. Б.Хмельницького), що займала територію близько 90 десятин (98,325 га.). У дні проведення ярмарку кількість гостей у рази перевищувала чисельність населення міста. Іллінський ярмарок мав не тільки економічне, а й освітнє значення оскільки тут велася значна книготоргівля. Головними товарами ярмарку були продукти землеробства і тваринництва: вовна, сирі шкіри, віск, мед, олія, горілка. Значно зріс продаж продуктів і виробів місцевих селян і ремісників. Разом із цим збільшився привод на продаж табунів коней із Дону. У дні проведення ярмарку проводилися випробування селянських і породистих коней у перевезенні вантажів і рисистому бігові. Для цього в 1853 році в місті облаштували спеціальний іподром (тепер це територія стадіону «Ворскла»). У радянські часи ярмарки проводилися напередодні державних свят. Це швидше був передсвятковий розширений продаж сільгосппродуктів місцевими колгоспами та радгоспами на Центральному, тоді ще колгоспному, ринку Полтави. Товари промислової групи успішно встигали реалізовувати на прилавках магазинів, тому, що їх було обмаль, а дефіцитні речі можна було «дістати» по знайомству, або як тоді казали «по блату». Добре відомий Сорочинський ярмарок відродили у 1966 році, а за кілька років до цього на луках приміської околиці Шпортівки, оточених Ворсклою та Інститутською горою, за рішенням міської влади проводився Полтавський ярмарок. Відбувався він у вересні напередодні Дня визволення міста від фашистських загарбників. У ньому брали участь як заклади торгівлі та громадського харчування міста, так і автолавки райспоживспілок області. Поряд із звичними продуктами та товарами тут можна було (якщо пощастить) придбати і щось із дефіцитів. Однак, кількість дефіцитного краму була настільки мізерна, що про неї можливо було дізнатися лише з товарно-транспортних накладних. Та все одно ярмарок був ярмарком. Хтось щось придбав, а хтось спробував смачного шашлику чи кулішу, звареного на багатті, чи карасів, щойно пійманих з копанки. А вже артистів, як професійних, так і аматорів, слухаєш-не переслухаєш. Вражень вистачало на довгий час.

Запитання до 98-го етапу вікторини «Знаю Полтаву»: на фото 1964 року свято Першого дзвоника в одній із полтавських шкіл. Пригадайте це свято і як збирали дітей до школи?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 23.08.2018, 16:36280
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад