18 листопада 2018 • № 46 (1530)
Rss  

Енеєві полтавські мандри

Венера – Т.Кислякова, молода богиня – Ж.Северин, Зевес – Ю.Попов, Юнона – Л.Незговорова.
Амата – М. Iванова, Латин – Ю.Попов (1998 р.).
220 років виповнюється від часу першої публікації одного з найулюбленіших творів українців – «Енеїди» Івана Петровича Котляревського. Тож невипадково, що до цієї поеми час від часу звертаються митці, черпаючи в ній натхнення. Так само і Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.В.Гоголя розпочне свій 83-ій театральний сезон прем’єрою «Енеїди».

Це вже буде третє втілення безсмертної поеми на гоголівській сцені. Ідея першої постановки належала тодішньому директору театру Є. Колганову, і та версія побачила світ 1976 року. Ця інсценізація належала полтавському журналісту і драматургу В. Котляру. Поставили ж її головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Б.Прокопович та режисер-постановник, заслужений артист України В. Кашперський. Талановите музичне оформлення спектаклю було створене нашим земляком Героєм України, Лауреатом Шевченківської премії, видатним композитором О. Білашем. Його музика стала виразним, одним із головних чинників втілення ідеї постановників. Художнє оформлення народного художника України В.Геращенка – декорації та костюми, вдало передавали атмосферу задуманої вистави. Рецензенти писали, що це прекрасна, енергійна, високохудожня вистава, сповнена гумору, народного колориту, пісень і танців, яка суцільно складалася з масових сцен. Таке рішення теми ще сильніше підкреслило народний дух твору І. П. Котляревського, при тому, що всі сюжетні ходи поеми були збережені. Безумовно, постановники досягли успіху, створивши сучасну гостросюжетну виставу, гуманістичні ідеї якої були зрозумілі й близькі глядачам. І цілком закономірно, що дія спектаклю час від часу переривалася бурхливими оплесками. Ця висока оцінка заслужено належала й зоряному ансамблю виконавців, адже у виставі були задіяні кращі сили театру. Варто назвати таких артистів як В. Попудренко, В. Волкова, В. Конопацький, Т. Кислякова, В. Кожевнікова, Ю.Попов, П. Юзефович, В. Репенко, В. Мірошниченко, В. Голуб, В. Морус, В. Бурлаков…

Виставу було показано під час гастролей майже по всьому колишньому Радянському Союзу – від Красноярська до Львова. Про гастролі в останньому хочеться сказати окремо. У 1985 році театр ім. М. Гоголя гастролював у Львові в приміщенні театру ім. М. Заньковецької. Після першої ж вистави черга у каси театру тяглася майже за кілометр, а у вечері, незважаючи на вивішений на касі «аншлаг», юрми львів’ян намагалися правдами й неправдами потрапити на виставу. Уся дія постійно переривалася оплесками, глядач жваво реагував в усіх сценах. А коли зазвучав фінальний хор «За землю, за волю, за кращую долю!» – зал встав і заспівав разом із полтавцями. Такого тріумфу полтавська «Енеїда» не зазнавала ніде і ніколи!

Друга версія «Енеїди» побачила світ у 1998 році, коли відзначалося її 200-ліття. Ця вистава кардинально відрізнялася від попередньої. Це зрозуміло, бо надворі були інші часи – Україна здобула незалежність і всіх турбувала проблема розвитку і розбудови нашої держави. Зважаючи на те, що І. П. Котляревський писав свою поему майже все своє свідоме життя, і перші її частини відрізняються від останніх своєю філософією, ставленням до життя, до війни і миру, театр дозволив собі трохи пофантазувати. Оскільки фінал поеми дещо розмитий і не має кінцевої точки питання, закінчення вистави стояло досить гостро. І режисером-постановником Ю. Кочевенком було знайдено вихід через оригінальне вирішення конфлікту Енея з Турном. У виставі це гідні один одного суперники. І хоч Еней перемагає Турна, він сам виходить із поєдинку тяжко пораненим. Останній монолог Енея звучить як програма, як звернення до сучасників, а також до діаспори: «…Вже досить по світах тинятись! Додому треба повертатись – земля там праці просить, сили!.. Та ж боги нас не обділили ні силою, ні головою! З руїни ми піднімем Трою!..». У цій виставі не було легкості попередньої постановки, але було безліч режисерських і постановочних знахідок. Слід відзначити прекрасну музику, яку написав Віталій Скакун, блискучу роботу балетмейстера Світлани Мельник, художнє оформлення В. Геращенка і, безперечно чудовий акторський ансамбль, у якому першу скрипку грали В. Філатов, О. Любченко, Ю. Попов, В. Івакін, М. Іванова, Н. Сізова… У сцені «Пекло» надзвичайно виразно прозвучали монологи грішників у виконанні В. Гостіщева, В. Моруса, О. Сницького, В. Репенка…

У ті урочисті дні в Полтаві проводилася присвячена «Енеїді» І. П. Котляревського міжнародна конференція, учасники якої були присутні на прем’єрі вистави. Голова президії академік Микола Жулинський високо оцінив роботу полтавських митців за оригінальне прочитання твору І. П. Котляревського і співзвучність сьогоденню.

Нинішня «Енеїда», третя в черзі втілень, не буде повторювати жодну з попередніх. Нові часи – нові пісні. І це добре, що театр не копіює минуле, а шукає свій шлях. Хочеться побажати новій «Енеїді» щасливого плавання!

Єлизавета Орлова
Іван Мольченко, 11.09.2018, 16:04155
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30
<жовтень