20 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

Гостей «Полтавської галушки» знайомитимуть з історією та легендами міста

Здавалося б, тільки нещодавно завершився І Міжнародний гастрономічний етнофестиваль «Полтавська галушка», а його організатори вже активно взялися за підготовку наступного. І нині «ПВ» дозволили розкрити один із задумів, які планується реалізувати в рамках цього, із будь-якого погляду, смачного проекту у 2019 році.

Зібралося на першу «Полтавську галушку» й, без сумніву, збереться в майбутньому чимало гостей – із інших регіонів, держав. І не тільки для того, аби скуштувати автентичні полтавські страви. Як і будь-яким іншим туристам, їм цікаве місто – його історія та легенди, видатні особистості, які тут народилися, жили й працювали, події, що прославили обласний центр. У 2018 році для тих, хто прибув на фестиваль, організували екскурсію, яка знайомила людей із населеним пунктом. Та активно інформацію не поширювали, тому про цікаву мандрівку вулицями Полтави мало хто знав. Але ті, кому пощастило на ній побувати, залишилися вельми задоволеними побаченим і почутим. Тож наступне знайомство з містом організатори фестивалю вирішили анонсувати заздалегідь.

Наталія Скорик у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні.
– Це дозволить зрозуміти, коли краще проводити екскурсію: можливо, напередодні, щоб люди не відволікалися від основного дійства, можливо, уранці, щоб не ходили обласним центром у спеку, – говорить екскурсовод та організатор подорожей, одна з ініціаторів проведення мандрівок вулицями міста в рамках «Полтавської галушки» Наталія Скорик.

«Я хочу, щоб моє місто любили»

У своїй роботі з туристами жінка намагається врахувати безліч нюансів і завжди береться до справи з душею. У вивчення історії рідного краю вона занурилася 2014 року. Тоді ж народилася мрія – ділитися цими знаннями з друзями та гостями обласного центру. Так у паперових записниках і комп'ютерних файлах почали з'являтися цікаві замітки й статті. А ще по можливості полтавка відвідувала екскурсії, намагалася підмічати професійні тонкощі, секрети майстерності гарних гідів. У поєднанні з досвідом педагога-філолога це дало чудовий результат – туристи просто заслуховуються розповідями Наталії.

– Разом із колегою Анною Шендрик я розробила екскурсію на тему «Таємниці полтавських масонів», – каже гід. – Ми проводимо її раз на місяць для збірних груп. Отримуємо на неї замовлення і від корпоративних клієнтів. Крім того, у своєму доробку маємо авторську екскурсію про сім'ю Капністів. Нині збираю матеріали ще для кількох. Коли я зустрічаюся з людьми, які цікавляться історією полтавського краю, говорю з ними про свої плани. Для мене було великою несподіванкою, що малознайомі люди готові допомагати. Одні діляться літературою, інші підказують, де й що можна дізнатися. Це дуже приємно.

Якось у соціальній мережі Facebook Наталія познайомилася з жінкою, яка має таке ж прізвище, що й у неї, – Ольгою Скорик. Вона теж займається організацією екскурсій, але в Харкові, і запросила колег із Полтави та Києва до «першої столиці».

– Ми пізнавали Харків два дні, – розповідає Наталія Скорик. – У результаті враження про місто в мене абсолютно змінилося – із сірого воно перетворилося на дуже цікаве, енергійне, яскраве. Ольга назвала цей проект «Туристичний міст», і тепер ми збираємо спільні групи для ексклюзивних екскурсій.

Екскурсовод завжди намагається врахувати всі нюанси при спілкуванні з замовниками. Готуючи перший тур для групи пані Ольги, Наталія переглянула сторінку цієї групи в соцмережі Facebook і зрозуміла, що гостям міста будуть цікаві старі будиночки, дворики. Таким чином, народилася мандрівка тихими вуличками Полтави, на яких рідко зустрінеш туристів.

– Я хочу, щоб моє місто любили, – наголошує гід. – Якщо ми любимо те, із чим працюємо, любимо рідний край, то робитимемо все для його відродження й процвітання. Мені дуже приємно, коли на екскурсію приходять люди, які це розуміють, яким це цікаво, які готові боротися за пам'ятки, які ми нині втрачаємо: Кадетський корпус, будинок Бахмутського, вулиці Пилипа Орлика та Стрітенську, які починають забудовувати висотками. Я відчуваю себе частиною того механізму, який рухає Полтаву на шляху повернення до духовності. Щиро вдячна доньці та друзям, що підтримують мене. У зв'язку з теперішньою роботою я часто буваю в інших містах, маю змогу порівнювати. На жаль, поки що виходить не на користь Полтави. Незважаючи на її прекрасний потенціал. Щоб його реалізувати, треба не брати, а віддавати. І я в міру своїх сил це роблю.
Віолета Скрипнікова, 27.09.2018, 11:02255
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень