16 червня 2019 • № 24 (1560)
Rss  

Антон Нестеренко: Стільникові телефони змінили нас навіть більше за комп’ютери

Полтавець Антон Нестеренко, власник великої колекції ретро-стільникових телефонів, нині має їх близько півтисячі. Проте колекціонером себе не вважає і технікою цікавиться здебільшого як часткою культури недалекого минулого. Про своє хобі він розповів автору рубрики «Символи епохи».


«Коли у мене з'явився четвертий телефон, батьки питали: «Навіщо тобі стільки?»

– Колекціонувати почав ще року з 2006-го, коли навчався у ПНПУ (закінчив філологічний факультет за спеціальністю «Українська мова та література». – Авт.), тоді в мене самого з'явився перший телефон. Нині стару річ простіше продати через інтернет, а тоді після купівлі нового телефону попередній віддавали родичам чи друзям.

Siemens Xelibri – наскільки новаторська, настільки й провальна модель. Дизайн, безумовно, привертав увагу, однак користуватися таким пристроєм у повсякденному житті було дуже важко.
«Коли я тільки починав, на ринку мобільних ще не було правил і стандартів»

– На той час мобільні телефони стали суттєвою частиною культури, яка серйозно впливала на наше життя, особливо на тогочасну молодь. Сучасні смартфони дуже стандартизовані – якщо не вмикати, їх заледве можна відрізнити один від одного, до того ж користувачі дуже звикли до функціоналу. Сьогодні суттєвий вибір є лише між «Айфонами» та «Андройдами». Новий телефон матиме кращу камеру, екран, працюватиме швидше, однак жодних революційних змін не принесе.

Виробники тоді змагалися, додаючи нові функції, експериментуючи з дизайном. Пристрої були для кожного, ті ж таки телефони від «Соні» орієнтовані на музику, так звані камерафони, перші смартфони на операційній системі від «Нокіа».

Сьогодні показати, що в тебе вдосталь грошей, можна, купивши останній «Айфон», це, у принципі, єдиний варіант, та і його можна придбати б/в, а візуально він мало відрізнятиметься від інших, непосвячений навряд відрізнить. А от той-таки «Верту» пропустити було неможливо: золотий корпус, сапфірове скло, дорогоцінне каміння та натуральна шкіра – таким він ішов із заводу, і єдиним обмеженням була його ціна.

«На зламі епох відбуваються найцікавіші зміни»

– За кордоном технології зазвичай оновлювалися більш-менш поступово, до нас вони увійшли раптово і в усіх сферах, наче буревій. Новинки вже були відполіровані на Заході і приходили сюди як пристрої з майбутнього. У кишені тепер вміщувалися плеєр, фотоапарат, не кажучи вже про мобільний інтернет, доступ до якого з'явився ще на чорно-білих телефонах, і це змінило нас.

Firefly (у перекладі «світлячок») – спеціальний телефон для дітей. Батьки могли налаштувати номери, на які дзвонила дитина, і номери, з яких могли дзвонити їй. Тут навіть є іконки: силует жінки – мама, чоловіка – тато.
«Телефони тоді ще більше показували різницю між статками людей»

– На початку 2000-х однокласник брата розмовляв у школі по «Нокіа-5110» – в очах однолітків крутішого за нього не було нікого. Незвично було бачити, як люди розмовляють по мобільному телефону, ще дивніше – бачити школяра з «трубкою».

«Якби втратив усю свою колекцію – не надто засмутився б»

Nokia-7110 – телефон Нео із х\ф «Матриця». У героя фільму нижня частина красиво відкидалася автоматично, у серійній версії її доводилося зсувати руками, механізм прибрали з економічних міркувань.
– Можливо, для людей, у яких є колекції будь-чого, це не типово, однак мене це хобі навчило менше прив'язуватися до матеріальних цінностей. Шкода було б хіба в культурному плані, адже це артефакти тієї епохи. Хобі відкрило світові тенденції в галузі технологій: раніше на один телефон витрачали багато гарних матеріалів. Про це нині часто говорять, і з власного досвіду можу підтвердити – нинішня техніка не розрахована на тривале використання. Зросли обсяги продажів, у багато разів прискорився темп технічного прогресу.

Тоді за кордоном телефони змінювали приблизно раз на чотири-п'ять років, нині в середньому купують раз на рік, поки не вийде чергова новинка, або, наприклад, не розіб'ється екран, багатьом просто невигідно їх ремонтувати.

«Важко переходити на нові смартфони»

– Не готовий до нової революції, яку приносять сучасні пристрої. Можливо, тому, що моє становлення як особистості проходило в ті часи. Так, є сучасний смартфон, але використовую тільки для доступу до інтернету, а для дзвінків мені приємніше використовувати звичайний телефон.

«Якби складав власну експозицію…»

– Обирав би моделі, якими люди користувалися, або ті, які дуже хотіли мати. Прохідні моделі цікаві хіба самим колекціонерам.

Nokia-5110, який 2010-го приголомшив школярів. Телефон перший у світі отримав змінні панелі різних кольорів. Були такі навіть з малюнками.
«За весь час не продав жодного телефону»

– Були плани створити свій музей або віддати у вже чинний. Однак нині таких музеїв дуже мало, до того ж вони приймають телефони в ідеальному стані, а в мене таких мало. У Полтаві в магазині «GSM-сервіс», навпроти НБУ, працювала така виставка. Подібна була і на Центральному ринку, там ще продавали «Siemens SL10D» – перший у світі слайдер (телефон, що розкладається на дві частини, клавіатура «виїжджає» з-під екранного блоку – Авт.), з екраном на чотири кольори. Це була друга половина 2000-х, власник оцінював його в 700 грн, за телефон 1997-го року – небачена ціна. Тепер такий коштує близько 300 доларів.

«Гості забувають, навіщо прийшли до мене»

– Одразу ж перемикаються на мою колекцію. Не чекали, мовляв, що в невеликій квартирі може бути стільки техніки.

«Щоразу перераховувати колекцію дедалі важче»

– Востаннє перелічував уже давно, тоді було близько 550 апаратів. Серед тих, що працюють нормально, періодично обираю телефон до смаку й використовую його як основний. Так ближче знайомлюся з технікою. До того ж це цікавіше, аніж купувати сучасніший смартфон. Часто пристрої відновлюю сам. Але час бере своє, багато стільникових відновити не вдалося. Не дуже цим переймаюся – усьому свій час, урешті-решт я й сам не вічний.

«В одному з телефонів, що подарував товариш, зберігся номер Григорія Суркіса»

– Досі цікаво дізнатися, кому той телефон належав. Буває, знаходжу в пам'яті апарата відверті фото попередніх власників, у таких випадках просто видаляю. Приємно, коли в телефонах трапляються знайомі номери, отже, попередній господар знав людей, з якими я спілкуюся. Так, в одному з телефонів, що подарував товариш, зберігся номер Григорія Суркіса. SMS-повідомлення, особливо у закордонних телефонах, цікаві: в одному з таких перечитав півтораста повідомлень. Траплялися б такі й далі – можна було б писати монографію про SMS-жаргон Великобританії.

«Колекціонери здебільшого азартні люди»

– Коли витрачав на хобі більше часу та сил, виходив на ринок чи «Аукро» (раніше популярний майданчик для інтернет-аукціонів. – Авт.) як на полювання. Було цікаво, що можна знайти і що трапиться в самому телефоні. Стежив за лотами на «Аукро», бувало, купував по 20 апаратів. Частково призупинив поповнення колекції саме через це – надмірний азарт нічого корисного в житті не принесе.
Сергій Лещенко, 24.10.2018, 16:18230
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень