13 грудня 2018 • № 50 (1534)
Rss  

Вечірня школа робітничої молоді до періоду зведення хрущовок

Закарбована на фото вікторини місцевість ще з далекого ХVII століття зветься Павленки. Вона походить від прізвища перших власників цих земель – представників полтавської козацької старшини Павленків. Звідси починався шлях на Диканьку, розташовувалися цегельня, пивоварня, християнське кладовище і церква. У ХІХ столітті – це вже північна околиця Полтави, яка складається з двох частин – ближніх і дальніх Павленків. У 1889 році купчиха Полякова на ближніх Павленках мала механічні майстерні з переробки чавунного литва. Саме з цього часу починає свій відлік історія полтавського заводу «Метал» (з 1958 року – Полтавський турбомеханічний завод, а в роки незалежності – ПАТ ПТМЗ). У 1954 році відкрив свої двері заводський Будинок культури, де кожен охочий міг розкрити свої таланти. Полтавці старшого покоління добре пам’ятають виступи артистів-аматорів циркової студії, самодіяльного драматичного гуртка, який уже через п’ять років увійшов у десятку найкращих в Україні і перший на Полтавщині отримав почесне звання «Народний театр на Павленках». У 1957 році у стінах палацу створюється музей історії заводу. Триповерхову будівлю над сценою добре видно на задньому плані фото ліворуч від центральної частини.

У довоєнні роки Київський район Полтави, як і все місто, більшою частиною був забудований одноповерховими житловими будинками садибного типу, вибіленими вапном, з неодмінними палісадниками та садками у дворі. Та була у цієї частини міста як у більш промислової і своя особливість. Майже в середмісті серед житлового фонду розташовувалося багато різноманітних складів, баз, маленьких підприємств і майстерень. За роки фашистської окупації дві третини житлового фонду, усі 83 підприємства, електростанція, водогін і каналізація, а також просвітницько-культурні, навчальні та медичні заклади були знищені. Пересічні полтавці займали під житло напівзруйновані бараки, сараї, колишні склади, залишки житлового фонду.

– Хто чим міг, доводили все це до ладу і довгі роки там мешкали. Один з таких прихистків повоєнної пори, на знімку праворуч, закарбував фотограф у далекому 1960 році, – розповів читач Сергій Зозуля. – Будівля схожа на складську, пристосовану полтавцями під житло. Поділена перегородками на кімнати, обладнані піччю для обігріву і приготування їжі, а також з єдиним віконцем. Кількість димарів над дахом і відстані між вікнами дають нам уявлення про розмір цих жител. Усі комунальні зручності у дворі, розбірна колонка водогону під вікнами, одна на всіх. Зверніть увагу, у дворі немає сміття. Знімок зроблено від пам’ятника Зигіну, який установили в 1957 році. З того часу й площу перейменували на честь полководця, до цього вона називалася Транспортною. Виникає питання, що це за великий пустир? На початку 1960-х років розпочинається інтенсивна забудова міста житловими п’ятиповерхівками, відомими у народі як хрущовки, бо саме тодішній керівник СРСР Микита Хрущов започаткував будівництво малогабаритного житла для переселення містян з підвалів та ветхих будинків. У Київському районі Полтави, створюючи архітектурне обличчя площі Зигіна, майже одночасно розпочали зведення двох наріжних житлових будинків на Жовтневій,79 (Соборності) і Халтуріна (Анненській) та Жовтневій,78 і Зіньківській (Кременчуцькій). Довгі роки на перших поверхах цих будинків, на радість полтавцям, працювали «Перукарня №23» та гастроном «Україна». Саме для початку будівельних робіт на Жовтневій,78, підготували майданчик, що на фото вікторини. Між Будинком культури ПТМЗ та двоповерхівкою під залізним дахом пролягає дорога, яка веде на вулиці Шведську та Мясоєдова. Двоповерхівка довгі роки розташовується за однією адресою Павленківська площа,6. Це будинок історичного значення, який став символом народження української державності.

На фото 1966 року молодик біля кіоску «Галантерея». Де це місце, що за будівлі видніються на задньому плані?
Одразу після Жовтневого перевороту 1917 року в грудні за ініціативи уродженця Полтави, генерального секретаря освіти Української Народної Республіки Івана Стешенка на Павленках відкривається Українська гімназія. З 1918 року вона носила ім’я Стешенка, який був підступно поранений бандитами 29 липня 1918 року в Полтаві в районі Київського вокзалу і помер наступного дня у полтавській лікарні. З дня відкриття гімназію очолив і протягом десяти років завідував нею колишній викладач Полтавського Кадетського корпусу Павло Голобородько.

Гімназія розміщувалася на північній околиці міста у будинку колишньої дворянської богадільні, який з великими труднощами був узятий в оренду в предводителя Полтавського губернського дворянства М.Герценвиця. Школа утримувалася на добровільні пожертви. Гроші збирала полтавська «Просвіта», а залізничники станції Полтава-Київська надали 1582 карбованці. Завідувач гімназії Голобородько значну частину власних коштів віддавав на розвиток навчальної бази. До того часу на Павленках не було школи, окрім початкової. Нова школа була семирічкою (перший та другий ступені). На час заснування в ній навчалося лише 60 учнів, а на десятому році – уже 400. З остаточним встановленням у Полтаві радянської влади 1919 року на місці гімназії створюється 6-та трудова школа, яка розташовувалася на Павленківській площі,6. Перший завідувач гімназії наприкінці 1920-х років був репресований. Після Другої світової війни у цій будівлі працювала школа №9 (жіноча). Пізніше, у 1955 році, коли школи об’єднували в загальноосвітні, дівчат перевели до щойно відбудованої 25-ї (колишньої чоловічої), а 9-та теж стала загальною і в 1961 році переїхала до нинішнього приміщення у Павленківському парку. У старій будівлі організували вечірню школу робітничої молоді №3 9–10 класів для здобуття повної середньої освіти. Вона мала свої класи на великих підприємствах міста, де молодь навчалася до або після робочої зміни. За цією адресою заклад працював до 2009 року. Потім його об’єднали зі «Школою робітничої молоді» на вулиці Сакко,14. З того часу розпочався занепад історичної будівлі. Унаслідок бездіяльності влади вона стала бездоглядною і в наші дні дошкуляє мешканцям навколишніх будинків численними пожежами.

Пропонуємо завдання до 104 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: на фото 1966 року молодик біля кіоску «Галантерея». Де це місце, що за будівлі видніються на задньому плані?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 15.11.2018, 15:53268
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31
<листопад