22 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Таємниця загибелі «останнього вікінга» Швеції

300 років тому, 30 листопада (11 грудня) 1718 року приблизно о 22.30 у облоговій траншеї біля норвезької фортеці Фредрікстен обірвалося життя останнього абсолютного монарха Швеції – Карла XII. Проте його загадкова смерть, оповита таємницями і легендами так само, як і його життєвий шлях, наповнений ризиком, відвагою й авантюрами, ще довго не буде давати спокою історикам і письменникам. Спроба відповісти на запитання, ким же насправді був цей хоробрий вікінг з короною на голові і що трапилось того фатального вечора, надихнула Вольтера, найвідомішого французького філософа-просвітника XVIII ст., створити у 1730 році «Історію Карла XII» – чудову історичну епопею з приємним присмаком художнього твору. Те ж саме бажання спонукало через 280 років шведа Петера Фрома, фахівця з питань IT-безпеки та пошукових систем мережі інтернет, опрацювати надзвичайно велику кількість архівних документів, щоденників каролинів і видати книгу «Смерть Карла XII. Загадкова розгадка». Наукові дослідження і художні твори, що побачили світ упродовж цього тривалого відтинку часу, могли б скласти чималу бібліотечну колекцію, що зайвий раз доводить глибину і невичерпність цієї теми, її надзвичайну привабливість як для істориків, так і для майстрів художньої прози.

Голова товариства друзів фортеці Фредрікстен Мане Раннештад (ліворуч) і Олег Безверхній біля монумента на місці загибелі Карла XII.
Які ж події Великої Північної війни призвели до загибелі короля поблизу норвезької фортеці Фредрікстен? Після п’яти років «стояння» в Османській імперії, або, як його іноді називають історики, «почесного полону», Карл XII повертається до фортеці Штральзунд, одного із останніх володінь Швеції на узбережжі Балтійського моря, що колись називали шведським озером. Проте спроба утримати фортецю, оточену пруссько-дансько-саксонськими військами, була невдалою, і в середині грудня 1716 року король повертається на батьківщину, але не до Стокгольма, а до Лунда, де впродовж двох наступних років розташовувалась його штаб-квартира. Саме там, на півдні Швеції, у будинку, що тепер його займає звичайна гімназія, були сплановані дві норвезькі кампанії 1716 і 1718 років, остання з яких стала фатальною для Карла.

Напад на стародавнього ворога Швеції Данію-Норвегію був викликаний нагальною потребою зняти морську блокаду проливу Каттегат, що не дозволяла використовувати шведські порти, і насамперед Ґетеборг, для транспортування військ, амуніції і продовольства до південного кордону Норвегії.

Під час першої кампанії 1716 року шведські війська доволі швидко захопили столицю Норвегії Християнію, але нечисленна норвезька армія встигла сховатися за потужними укріпленнями фортеці Акерсхус, що виявилася не по зубах шведам. Застосована норвежцями тактика випаленої землі примусила Карла XII повернути на південь до фортеці Фредрікстен, але і там йому не пощастило. Жителі містечка Хальден, що поблизу фортеці, підпалили свої будинки і примусили шведську армію відійти і чекати на важку артилерію, що її мали доставити морем. Та шведська флотилія була вщент розбита данським флотом під орудою капітана Петера Торденшельда в битві у фіорді Дюнекілен 8 липня 1716 року, після чого Карл XII був вимушений відвести війська до Швеції.

Для кампанії 1718 року була набрана нова армія, що налічувала близько 60 тисяч вояків, серед яких було чимало студентів, які погано вчилися, і, як результат, втратили право на відстрочку від призову. Відомий шведський архітектор Нікодемус Тессин-молодший скаржився на те, що всіх його садівників мобілізували до армії, на що отримав відповідь короля, що це принаймні буде краще, аніж за його садом доглядатиме російський садівник.

Щоб атакувати фортецю Фредрікстен з боку Ідефіорду, Карл XII наказав підготувати галерну флотилію. Увійти до Ідефіорду не мали можливості ані шведи, ані данці, оскільки обидва береги вузької протоки, що правила за кордон, були підсилені артилерійськими батареями супротивників. Тож Карл XII вирішив завести галерну ескадру (12 галер і бригантина «Лурен») до вузької затоки поблизу містечка Стремстад і далі перетягти галери по суходолу за допомогою нарубаних колод до містечка Хелесмерк на узбережжі Ідефіорду. Король особисто брав активну участь у цій незвичайній операції. Серед суден, що їх перетягали вояки двох піхотних полків на відстань 25 кілометрів до протоки Ідефіорд, була бригантина «Лурен», що мала близько 20 метрів у довжину, 4,5 метри у ширину і важила 39 тонн. Талановитий учений-природознавець, теософ і винахідник Еммануїл Сведенборг за розпорядженням Карла XII виконав потрібні розрахунки і спроектував спеціальні катки, що дозволили перемістити важку бригантину до Ідефіорду. Унікальна операція була закінчена на початку вересня 1718 року, а вже 20 листопада почалася облога фортеці Фредрікстен. 27 листопада шведській загін під командуванням Карла XII захопив форт Гюльденльов, розмістив там важкі гармати і почав бомбардування основного укріплення фортеці.

Французький фахівець Філіп Мігре відповідав за інженерне забезпечення облогових робіт. Під його керуванням шведські солдати почали копати облогові траншеї. Генерал-майор Карл Кронштедт відповідав за артилерійську підтримку облоги. Увечері 30 листопада 1718 року 400 шведів копали зигзагоподібну траншею під безперервним гарматним вогнем з фортечних мурів. О сьомій годині Карл XII повернувся до першої лінії траншей, аби легше було спостерігати за роботами у другій, щойно розпочатій. Між восьмою і дев’ятою годинами стольник Хальтман прийшов у траншею, щоб подати вечерю королю. Король наказав мати в окопі столи, стільці й навіть ліжко, якщо йому треба було трохи відпочити. Щоб краще бачити, як солдати копають траншеї, король заліз нагору и поклав руки на бруствер. Нижче стояли Філіп Мігре, генерал-майор Філіп фон Шверін, генерал-ад’ютант Йохан фон Каульбарс, капітан гвардії Кнут Поссе, капітан фортифікаційної служби Філіп Шульц і ад’ютант генерала Андре Сикре. Через деякий час лейтенант Бенгт Карлберг підійшов до короля і знайшов його мертвим. Усіх присутніх при цьому охопив жах, тоді як Філип Мігре сказав слова, що їх зберегла історія: «П'єса закінчена, панове, ідемо вечеряти».

Незважаючи на намагання найближчого оточення короля приховати загибель Карла XII, ця новина швидко поширилась. Шведи зняли облогу з фортеці й рушили додому. Під час зупинки у містечку Уддевалла особистий лікар короля Мельххіор Нойман виконав бальзамування тіла за технологією часів єгипетських фараонів, для чого з Ґетеборга привезли багато якісного французького бренді, спеціальні бальзами, ароматичні трави, алое, спирт. До речі, власниця аптеки, що забезпечила все потрібне для бальзамування монарха, отримала плату в розмірі 455 срібних далерів лише через сім років. Бальзамувати загиблого короля почали в перший день Різдва і закінчили 2 січня 1719 року. Траурна процесія прибула до Стокгольма 27 січня. Через тиждень, після закінчення жалобних урочистостей, труна з тілом монарха була покладена у саркофаг у церкві Ріддаргольмена – місці останнього спочинку більшості шведських монархів.

Відкриття пам’ятника на місці загибелі Карла XII у 1938 році.
Невдовзі після проголошення молодшої сестри Карла XII Ульріки Елеонори королевою почали розповсюджуватись чутки, що нібито король став жертвою заколоту. Як потенційних убивць розглядали фактично всіх, хто опинився поруч із королем того фатального листопадового вечора. 1746 року за розпорядженням тодішнього короля Швеції Фредеріка I Гессенського саркофаг Карла XII вперше відкрили, і рештки піддали ретельному дослідженню. Ще одне дослідження відбулося 1859 року. Останнє дослідження 1917 року із використанням рентгенівського апарату підтвердило повну відсутність мікрочастинок свинцю, отже, король не був убитий мушкетною кулею. Незабаром з’явилася версія заговореної кулі, зробленої з двох латунних ґудзиків, украдених з уніформи короля, бо за чутками, поширеними ще за життя Карла XII, звичайні кулі його не брали. Перш ніж відійти у засвіти, дехто розповідав у своїй останній сповіді деталі замаху, проте довести або спростувати їх було неможливо. Нині прихильники продовження слідства використовують комп’ютерне моделювання та синтетичні матеріали із властивостями, ідентичними властивостям кісток черепа людини. По штучник копіях голови короля стріляють з точних копій мушкетів і гармат початку ХVІІІ ст. та досліджують отвори на відповідність отворам у черепі короля. Останнім часом шальки терезів усе більше схиляються на користь того, що Карл XII усе ж таки загинув від ворожої картечної кулі. Відомий історик і письменник Петер Енглунд у своєму есе закликав залишити короля у спокої, оскільки, на його глибоке переконання, «ми пройшли настільки далеко, наскільки це було можливо. Справу закінчено. Карл XII був убитий ворожою кулею. Залишилося питання про те, з якої зброї та куля була випущена, проте ми можемо спокійно жити, і не знаючи відповіді на це запитання».

Що ж до фортеці Фредрікстен, вона 1905 року втратила статус військового об’єкта. З усіх військових частин у фортеці залишився лише військовий логістичний коледж. Упродовж останніх десятиліть фортеця перетворилася на справжню туристичну перлину Норвегії і, як сказав мені голова товариства друзів фортеці Мане Раннештад, для міста Хальден ця фортеця стала куркою, що несе золоті яйця. Тисячі туристів з усіх країн світу їдуть до фортеці оглянути музей, подивитися реконструкції облоги фортеці, відвідати театральні вистави, опери, концерти класичної та сучасної музики, автомобільні шоу, факельну ходу тощо. Серце фортеці, поза сумнівами, – пам’ятник на місті загибелі Карла XII, відкритий 1938 року тодішнім кронпринцем Швеції Густавом Адольфом. Так сталося, що багато комендантів фортеці вважало за свій обов’язок зруйнувати пам’ятник на місці загибелі Карла XII, встановлений попередником, і встановити новий пам’ятник на нібито правильному місці. Усього таких пам’ятників було сім.

Цього року церемонію вшанування пам’яті Карла XII у фортеці Фредрікстен відвідала велика делегація товариства військової історії Швеції. Шведи поклали квіти до монумента та стали свідками яскравого театрального шоу, у якому були відтворені останні години життя одного з найзагадковіших королів їхньої батьківщини.

Олег Безверхній, військовий історик, краєзнавець
Іван Мольченко, 08.01.2019, 14:46166
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень