20 лютого 2019 • № 7 (1543)
Rss  

Ця новорічна ялиночка — з Подолу

Запитання вікторини «Знаю Полтаву» про ще одну новорічну ялинку було нескладним, адже не так багато їх встановлювали в нашому місті. До того ж у попередньому етапі ми відгадали ялинку Київського району. На центральну, що на Театральній площі, не схожа архітектура будівель. Залишалися лише ялинки в Шевченківському та Подільському районах.

Відповідає читач Сергій Зозуля: «Поділ для полтавців завжди був, є і залишиться Подолом. Саме в цьому районі нашого міста (колишньому Ленінському) встановлено новорічну ялинку, закарбовану на фото вікторини. Вона змонтована з молодих сосонок на сталевому трубному каркасі і прикрашена габаритними дитячими іграшками вітчизняного виробництва, гірляндами різнокольорових прапорців та ілюмінацією. Встановлювалася новорічна красуня на час шкільних зимових канікул. Засвічували її напередодні Нового року, за день-два, а розбирали вже 10 січня. З огляду на одяг полтавців, що прийшли до районної ялинки, можна зробити висновок про дату зйомки. Орієнтовно це початок 1980-х років, коли вважалося за щастя мати у своєму гардеробі хоч одну одежину зі шкіри, хай і зі штучної (ніхто приглядатися не буде), але щоб була. Дитячі новорічні розваги зазвичай проводилися у Палаці культури залізничників на привокзальній площі Слави. Вранці розваги з Дідом Морозом і Снігуронькою біля ялинки у фойє, казкова вистава за участі маленьких акторів-аматорів і традиційні збірники мультфільмів у глядацькій залі, а насамкінець отримання за квитками солодких подарунків у казкових будиночках від «справжнісіньких» героїв улюблених казок. На старшокласників і молодь тут чекали вечори відпочинку з танцями під естрадний ансамбль, які пізніше змінили новомодні дискотеки».

З часів заснування Полтавської фортеці за її межами на південно-східних схилах Іванової гори і до самої Ворскли поселялися прості люди, ремісники, а також купці. Оскільки більша частина заселення була в річковій долині, то і сама місцевість отримала назву Поділ, від старослов’янського «подол» – низина, низинна місцевість. З 1852 року на полтавському Подолі щорічно в середині літа проводився Іллінський ярмарок, один з найбільших на Лівобережній Україні, переведений до Полтави з Ромен. У 1859 році це передмістя налічувало лише 45 дворів і 183 жителі. Значний поштовх для розвитку цієї місцевості надала прокладена 1870 року галузка до Кременчука залізниці Харків – Миколаїв. У 1887 році на Подолі існувало дві великі вулиці – Миколаївська (Пролетарська, Анатолія Кукоби) і Різдвяна (нижня частина вулиці Небесної сотні) та численні невеличкі вулички та провулки. Цікаво, що головною у той час була вулиця Миколаївська, яка з’єднувала середмістя Полтави із залізничною станцією на лівому березі Ворскли. Починалася Миколаївська вулиця від Різдвяної, де красувався величний храм Різдва Пресвятої Богородиці (1899 р.) (нині на цьому місці житлова п’ятиповерхівка на вулиці Анатолія Кукоби, 2/59), а закінчувалася дерев’яним Ново-Миколаївським мостом через річку. Забудова Подолу, як і більшої частини Полтави, складалася з охайно вибілених глинобитних хатинок-мазанок з невеликими садибними ділянками.

Де була «Гарнізонна їдальня», вивіску якої бачимо на задньому плані зимового фото?
У 1930-ті роки індустріалізації на Подолі з’являються перші житлові багатоповерхівки для працівників залізниці й електростанції. Фашистська окупація завадила подальшій розбудові району. З повоєнного часу Поділ змінився до невпізнанності. Нашому сучаснику вже не зустріти на вулицях старих хатин, можливо, ще хтось пам’ятає Подільський ринок, на місці якого тепер стоять житлові п’ятиповерхівки і будівля райради на вулиці Анатолія Кукоби,39 (це приміщення добре видно за ялинкою на задньому плані фото).

– Нині сюди кожного буденного дня поспішають до роботи службовці, а до початку 1970-х років з’їжджалися полтавці, щоб недорого придбати до столу свіженьких продуктів, які постачали селяни, діставшись до міста вранішніми приміськими потягами, – продовжує Сергій Зозуля. – Щоб не марнувати часу, добираючись до «великого» базару (Центральний ринок), на якому не завжди знайдеш вільне місце для торгівлі, вони з клунками на плечах, кошиками і відрами у руках швиденько діставалися Подільського базару, спродувалися, купували у навколишніх крамницях усе, що треба було для господарства, і обідніми потягами поверталися у село. Зранку вулиця Старий Поділ, що вела від залізничної станції, наповнювалася людським гомоном, ґелґотінням качок і гусей, а інколи в когось з кошика кричав і переляканий півень. Площа, на якій установлена новорічна ялинка, обмежена двома сучасними подільськими вулицями – Анатолія Кукоби і Вузькою. Вона тривалий час не мала закінченого архітектурного обрису, і тільки у другій половині 1980-х, після довготривалих робіт з облаштування глибинного колектору, її поступово почали приводити до ладу.

Дякуємо читачу Олександрові Остроушку за надане фото з сімейного архіву.

Запитання до 108 етапу вікторини «Знаю Полтаву»: де була «Гарнізонна їдальня», вивіску якої бачимо на зад-ньому плані зимового фото?

Наші реквізити: 36000, м. Полтава, а/с 50, телефон 509-331, info_visnik@ukrpost.ua, www.visnyk.poltava.ua
Володимир Сулименко, 21.01.2019, 15:45168
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29
<січень