19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Провулок Тупий став вулицею, але за 130 років не змінив назви

Найменування багатьох вулиць нашого міста періодично змінювалися. У Полтаві, однак, існує кілька вулиць, які зберегли свої назви ще з давніх-давен. До них відноситься вулиця Лугова, розташована під Хрестовоздвиженським монастирем, а також провулки Ломаний на Подолі й Тупий у районі Центрального ринку.

Невеликий екскурс в історію єдиного в Полтаві провулку – Тупого, назва якого не змінювалася понад 130 років, провів Сергій Стеблій, опублікувавши його в групі «Стара Полтава» соцмережі «Фейсбук». Провулок розташований між вулицями Героїв-чорнобильців (у минулому Чапаєва, Всіхсвятська) і Шевченка (Ново-Полтавська). Будинки тут переважно одноповерхові різних років забудови, зустрічаються доволі оригінальної архітектури. Деякі будинки досі зберегли старовинний вигляд фасадів.

На фото 1956 року: будинок на кілька сімей на провулку Тупому, 11.
Полтавка Катерина Майліс поділилася спогадами свого покійного батька, який до війни жив у двоповерховому будинку на розі провулку Тупого і вулиці Шевченка. Раніше власником будинку був купець Литвин, у якого було п’ятеро дітей. Йому належала мануфактура біля ринку, яка розташовувалась у будівлі за адресою вул. Шевченка, 31 (нині тут магазин побутової техніки). У 1920-ті роки вся його сім'я виїхала з Полтави.

У «Довідковій книзі Полтавської губернії за 1910 рік» вказано, що в будинку Бубельникова №10 була розташована церковнопарафіяльна однокласна початкова школа для хлопчиків при Преображенській церкві. Засновником та головним меценатом школи з 10 лютого 1891 р. був колишній статський радник В.Афанасьєв. Завідувачем школи та вчителем закону Божого був священик Леонід Якович Костецький, учителькою словесності – Антоніна Петрівна Гамалій, учителем співів – диякон Костянтин Плют, усі вони проживали в будівлі школи. До викладання інших предметів у школі були залучені семінаристи Полтавської духовної семінарії. До школи приймалися хлопчики батьків нижчих верств, які були в змозі платити за навчання своїх дітей від 30 коп. до 3 руб. на рік. Загалом у школі навчалось 29–35 учнів. При школі діяв невеликий хор, а в релігійні свята вчителі разом з учнями залучалися до служби в Преображенській церкві.

– Тупим провулок називався тому, що не було проїзду до вулиці Героїв-чорнобильців (Чапаєва). Від старожилів чув, що там будинок стояв, потім його прибрали для зручності, мабуть, для проїзду, – прокоментував Павло Рой. – На Тупому, 17, був попівський дім. Я там жив три роки, у ньому зробили квартирки з маленькими кімнатками, кухня спільна. Про історію цього будинку мені розповідали бабусі, які мешкали поряд.

– Я народилася і виросла в будинку на Тупому, 12, – розповіла Вікторія Коробова. – У моєму дитинстві сусідами була сім’я начальника цукрового тресту Бурцева. Я дружила з його онукою Оленою, з якою навчалися в школі №10. У 1976 році тата Олени перевели на партійну роботу до Києва. Будинок був поділений на двох господарів, дуже просторий, був другий вихід у сад. Також у цьому будинку проживала сім’я Пальцевих, їхній син Михайло теж навчався в 10-й школі.

Погортавши телефонні довідники Полтави за період 1960–1970 років, можна дізнатися, що у провулку Тупому тоді жили: В.В.Півненко (пров. Тупий, 3), А.П.Глушаченко та Л.С.Дьяченко (№10), Л.С.Бочарова (№13), М.Л.Брук та М.С.Крейцер (№15), К.П.Бондаричев та С.М.Плітман (№18).

За традицією рубрики «Ретро-погляд» до інформації потрібно додати старе фото, і на допомогу в цьому прийшов музей Полтавського турбомеханічного заводу. У фотоальбомі житлового фонду, збудованого для працівників підприємства в 1950-х роках, знайшлося фото будинку на Тупому, 11. Чому житло на сім квартир для працівників ПТМЗ звели так далеко від підприємства, невідомо. Дата зйомки старого фото вказана 20 березня 1956 року.
Володимир Сулименко, 13.03.2019, 15:39206
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень