19 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Час в об’єктиві Йозефа Хмелевського: до 170-річчя від дня народження

Нещодавно була свідком, як два юнаки зацікавлено розглядали меморіальну дошку Йозефу Хмелевському на вулиці Соборності у нашому місті. Вони перемовлялися між собою про те, що зовсім нічого не знають про цю людину. А саме завдяки фотографу Йозефу Хмелевському до нас дійшли, як писав «Фотограф- любитель» у 1896 році, «безукоризненные во всех отношениях» фотопортрети класиків науки та культури: Миколи Скліфосовського, Григорія Мясоєдова, Володимира Короленка. Панаса Мирного, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Гната Хотчевича, Марії Заньковецької та багатьох інших. Що про нього можна дізнатися, завітавши до Полтавської наукової бібліотеки ім.І.П.Котляревського? У відділі краєзнавства розгорнута книжкова виставка «Час в об’єктиві Йозефа Хмелевського», присвячена 170-річчю від дня народження видатного фотографа.

Полтавська журналістка Олена Гармаш у публікації «Час в об’єктиві Йозефа Хмелевського» (газета «Молода громада» від 26 березня 1999 р.) писала так: «З тим, з чим не впоралося ХІХ століття, котре колись дуже влучно схарактеризував Олександр Блок («век расшибанья лбов о стену экономических доктрин»), здається, збирається покінчити вік ХХ – вік надлому моралі й духу. Візьміть пересічну світлину Хмелевського і пересічне фото на деяких вітринах, а ще краще порівняйте з кадрами сучасних фільмів – і ви засумніваєтеся в теорії духовного прогресу людства. Люди без інстинкту душевної цноти здатні й рай перетворити на пекло. А коли йдеться про те, щоб звести той рай на руїнах, що залишилися після перманентного нівелювання усього мислячого і просто красивого, – тут і говорити нічого. Виставка світлин Хмелевського й інших старих полтавських фотомайстрів – це немов дзеркало, у якому сьогоднішня Полтава може побачити себе ще не втраченою…».

На фото Йозефа Хмелевського Полтавський земський дім, вигляд з двору. Праворуч видніється Воскресенська церква.
Основні дослідження життя і творчості фотомитця Йозефа Целестиновича Хмелевського публікувалися у 2000-х рр. Без сумніву, найпершим і найґрунтовнішим дослідником його життєтворчості в Полтаві був мистецтвознавець Кім Скалацький. «Коли б не Хмелевський, що б ми мали нині від цієї «картини, що швидко зникає? – запитує Кім Григорович у одній зі своїх розвідок. – Нічого…». Його стаття про перших полтавських фотографів була опублікована в 1995 році в часописі «Криниця», який тоді виходив у Полтаві. Вона мала назву «Ті, що зупинили мить». Автор розповідав про свої пошуки слідів життя і діяльності фотомайстра у Полтаві, опублікував чудові фотороботи Хмелевського із власної колекції, а також із колекцій старожилів Полтави та крає-знавців. Розвідки Скалацького надруковані у книзі Тетяни Чучули «Кім Скалацький розповідає» (2004). Дослідження «Незабвенный И.Ц.Хмелевский» представлене у третьому випуску «Слов’янського збірника» (2004), у якому автор зазначає: «Хмелевський був не просто видатним фотографом, він був одним із піонерів фотографічного ремесла, знавцем техніки й хімії у цій царині, новатором». Чудові фотороботи Хмелевського автор публікує також у книзі «Пошуки. Знахідки. Відкриття» (2004).

Полтавський краєзнавець Волосков назвав Скалацького «найбільшим полтавським знавцем життя і творчості Йозефа Хмелевського». До речі, Валерій Волосков теж цікавився особистістю і творчістю фотографа, розмовляв із краєзнавцями, старожилами, вивчав літературу і документи. Його дослідження вилилися в статтю у збірці «Координати часу. Краєзнавчі етюди полтавського краю» (Полтава, 2010) під назвою «Фотолітопис про Гоголя». У цій статті краєзнавець писав: «У полтавських газетах початку ХХ століття, що збереглися в обласному архіві, зустрічається рясна реклама багатьох фотографів… У Хмелевського цього не було. Найкращою рекламою його фотоательє були фотознімки. Кожен портрет – це ціле оповідання про людину, кожна сценка – частина самого життя. Художник-фотограф. Цей титул найбільш точно визначає характер і стиль роботи майстра».

Бібліотека має у своєму фонді бібліографічну рідкість – альбом художніх фототипій та геліогравюр, присвячених пам’яті Миколи Гоголя, – «Гоголь на Родине» (Полтава, 1902). А також репринтне перевидання харківським видавництвом «Сага» 2009 року з присвятою до 200-річчя Гоголя та 160-річчя від дня народження Хмелевського. У передмові до репринтного видання заступник директора Полтавського краєзнавчого музею ім.В.Кричевського Володимир Мокляк зазначає: «У процесі підготовки матеріалів для видання його автор провів титанічну роботу зі збору всього, що ще залишилося і було пов’язане з ім’ям Гоголя. Готуючи альбом, збираючи для нього матеріали, автор, як він сам говорить… «не имел в виду материальные выгоды». Основна мета видання – «закрепить при помощи светописи все, связанное с именем Гоголя, освященное его личностью, преимущественно в пределах его родины». Йозеф Хмелевський був особисто знайомий із племінником Гоголя Миколою Биковим та його дружиною, знімки яких він також залишив для історії. Альбом став бібліографічною рідкістю через рік після його виходу в світ. Володимир Мокляк пише: «У силу своєї унікальності й неповторності матеріалу він назавжди залишиться одним із найважливіших джерел як про самого Миколу Гоголя, так і про землю, на якій проминули його дитячі та юнацькі роки, куди він згодом повертався за натхненням».

Бібліотека зберігає також репринтне видання альбому художніх фотографій «Губернський земський дім у Полтаві» (Харків, 2009) і має присвяту до 160-річчя від дня народження Йозефа Хмелевського. Оригінальне видання зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї ім.В.Кричевського. Альбом складається із 42 знімків, кожен з яких оформлено на декоративному рельєфному паспарту сірого кольору. Це остання велика робота фотомитця. «У цілісному вигляді альбом бачили лишень одиниці. Тому, оприлюднюючи його, ми віддаємо належне автору – людині, яка народилася далеко за межами Полтавщини у столиці нинішньої Польщі, але присвятила своє життя Полтаві, що стала його другою батьківщиною», – зазначив у передмові Володимир Мокляк.

Роботи Хмелевського із життя Полтави початку ХХ століття можна побачити у репринтному виданні 1909 року Дмитра Іваненка «Записки и воспоминанія 1888–1908 гг.: изданіе редакціи «Полт. Голось» (Полтава, 2003).

Головний архітектор Полтави Лев Вайнгорт (за спогадами фотографа і дослідника творчості Йозефа Хмелевського Валентина Кожемякіна) мав ідею розміщення меморіальної дошки фотографу на місці, де була його майстерня. Ці спогади можна прочитати у книзі «Провінційний архітектор» (Полтава, 2012). Ідея була втілена у життя тільки у 2016 році. У Полтаві на будинку на вулиці Соборності, 20, урочисто відкрили меморіальну дошку видатному полтавцю. На відкритті прозвучало, що Хмелевський у ті часи презентував своїми фотографіями Полтаву в Європі, беручи участь у міжнародних виставках.

Лариса Карпенко, провідний бібліотекар відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського
Володимир Сулименко, 25.03.2019, 16:47200
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень