19 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

«Полтаватеплоенерго»: підсумки опалювального сезону, проблеми і перспективи

Після завершення опалювального сезону фахівці «Полтаватеплоенерго» традиційно проводять його аналіз та підбивають підсумки. Водночас у житті підприємства назріло чимало питань, вирішення яких потребує широкого обговорення. Про це та інше розмова кореспондента «ПВ» з виконувачем обов’язків генерального директора «Полтаватеплоенерго» Олександром ОЛЕКСЕНКОМ.

– Олександре Сергійовичу, як би ви охарактеризували опалювальний сезон 2018–2019 років, який нещодавно завершився?

– Як завжди, після завершення опалювального сезону ми підбиваємо підсумки своєї діяльності протягом цього періоду, робимо висновки, визначаючи недоліки в роботі підприємства, акцентуємо увагу на проблемах. І, звичайно ж, аналізуємо, що змінилося в законодавчому і нормативному плані щодо взаємовідносин між підприємством і споживачами, між підприємством і НАК «Нафтогаз» та іншими нашими постачальниками.

Нинішній опалювальний сезон був найкоротшим за останні десять років і тривав 167 діб. Та попри це він був і надзвичайно важким. Передусім це пов’язано зі зростанням вартості газу, що, безумовно, спричинило і зростання тарифів нашого підприємства. Ці тарифи встановлює Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), але вона не врахувала ні вимог чинного законодавства щодо змін у заробітній платі, ні навіть власних рішень стосовно зміни вартості електричної енергії та послуг «Полтававодоканалу», якими користується підприємство. Тому через ці дії регулятора підприємство закінчило 2018 рік зі значними збитками.

– Але ж це шлях у нікуди?..

– Так, різниця між фактично сплаченими коштами та закладеними в тарифах по деяких статтях складає 30 і більше відсотків. Ці фактори й призвели до збитковості підприємства. Дефіцит коштів не дозволяє нам системно проводити модернізацію обладнання, зменшувати собівартість робіт, споживання газу й електроенергії, а отже, і покращувати якість послуг. Звісно, у міру можливостей ми працюємо над цими питаннями, у нас є підтримка міської та обласної влади, але, на жаль, Нацкомісія нас не чує.

– А як справи зі споживачами?

– Минулий опалювальний сезон відрізнявся від попередніх тим, що нам вдалося змінити підходи щодо нарахування вартості послуг споживачам. Наше підприємство почало його зі значної кількості встановлених будинкових приладів обліку теплової енергії і, на відміну від попередніх років, для більшості споживачів рахунки виставлялися уже не за розрахунковими даними, а переважно за показниками будинкових та індивідуальних теплових лічильників. У деяких споживачів це призвело до значного зменшення вартості опалення, а в деяких – навпаки. Однак це об’єктивна картина споживання теплової енергії. Якщо будинок старий, у ньому більші втрати тепла, у новішому втрат менше. Якщо в будинку є відповідальна особа, яка слідкує за обсягами споживанням тепла, витрати на опалення менші. Якщо ж мешканцям байдуже, скільки теплової енергії отримує їхня багатоповерхівка, то, звісно, її витрати більші і суми в платіжках теж.

– Чим іще запам’ятався на підприємстві рік минулий?

– Звісно, найприємнішою подією було відзначення 50-річчя підприємства. Сама по собі ця дата, вважаємо, уже досягнення, адже не кожне комунальне підприємство може похвалитися таким довголіттям. Гадаю, ми гідно відзначили ювілей, ушанувавши і наших ветеранів, і тих, хто сьогодні є гордістю нашого колективу.
А ще, відзначаючи досягнення його колективу, на базі нашого підприємства провели всеукраїнський семінар Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» за участі представників Європейського банку реконструкції та розвитку, міжнародної фінансової корпорації NEFCO, країн Європейського Союзу та інших поважних міжнародних організацій. Хочу зазначити, що такий захід у нашому місті проводиться вперше.

– Повертаючись до сказаного вище… Хотілося б більше дізнатися: чи вдалося зрештою знайти спільну мову з регулятором щодо синхронізації і своєчасного перегляду тарифів?

– Трохи повернуся в історію. Коли Нацкомісія лише створювалася, то кількість її ліцензіатів складала близько 270 – це були підприємства з усієї України. У 2017 році значна кількість ліцензіатів була виведена з-під регулювання комісією і передана органам місцевого самоврядування. На нашу думку, одна з причин – неефективна робота самої комісії, яка не змогла встановити тарифи всім ліцензіатам, тому що цей процес дуже забюрократизований. Нині під її регулюванням залишилося 27 ліцензіатів, у тому числі й «Полтаватеплоенерго».

Ще раз повторюся: процедура формування і встановлення тарифів занадто забюрократизована, вона не враховує реального стану речей. Наприклад, загальнорічний обсяг, врахований у наших тарифах, більш як на 20 відсотків відрізняється від фактичного. Тобто ми немов живемо у двох паралельних реальностях: один – у цифрах Нацкомісії, інший – у цифрах реального життя нашого підприємства і його споживачів.

– Усі кажуть, що процедура встановлення тарифів занадто складна...

– Так, навіть на нашому підприємстві досконало її може зрозуміти лише обмежена кількість фахівців. Що вже говорити про звичайних споживачів!

Нацкомісія не враховує навіть європейської практики, адже у країнах Європи питання встановлення тарифів на тепло та водопостачання передано до компетенції органів місцевого самоврядування. Адже, на відміну від газопостачальних і енергопостачальних компаній, теплопостачальні підприємства є локальними системами. Тому логічно, щоб тарифи визначалися тут, виходячи з місцевих умов, саме органами місцевого самоврядування. У нас же, на жаль, вони відсторонені від цього.

Так, восени минулого року, після зміни вартості газу підприємство звернулося до Нацкомісії щодо встановлення тарифів, які б урахували зміну законодавчих вимог щодо рівня заробітної плати, а також збільшення вартості газу, електричної енергії та води (ці величини, до речі, теж встановлює Національна комісія). З усіх пунктів було задоволено лише звернення щодо збільшення вартості газу, а також додатково ухвалено зростання внесків на утримання самої Національної комісії як складових у структурі чинного тарифу. Вимоги щодо рівня заробітної плати, підтримані на засіданні Національної комісії представниками облдержадміністрації та профспілкової організації підприємства, були повністю проігноровані. Так само, як і вимоги щодо приведення у відповідність вартості електричної енергії та води.
– Кадровий голод – це, мабуть, найболючіше питання для комунальних підприємств усієї країни, області і вашого підприємства зокрема. Який стан тут тепер і як вдається підприємству працювати у штатному режимі?

– Справді, проблема персоналу для нас одна з найболючіших. Для розуміння: середня заробітна плата по регіону у промисловості, яка є нормативом для Нацкомісії для встановлення відповідного рівня зарплати і для нашого підприємства, склала торік близько 12 тисяч гривень. У нас же вона наблизилося лише до 8 тисяч гривень, а це майже в півтора разу менше, ніж те, чого вимагає законодавство, і те, що ми зобов’язані сплачувати нашим працівникам.

Торік (уперше за всю новітню історію «Полтаватеплоенерго») довелося починати опалювальний сезон із суттєвим дефіцитом кадрів. Нині на підприємстві 20 відсотків вакантних посад. І якщо спочатку звільнялися переважно представники робітничих професій, то тепер із підприємства йдуть навіть керівники служб та структурних підрозділів, інженери, вузькі спеціалісти, які пропрацювали 10-20 років і знають усі тонкощі та специфіку роботи.

На жаль, особливого вибору у нас нема. Тому йдемо на стратегічно неправильні, але вимушені кроки: кошти, які передбачені на модернізацію і ремонт, ми частково використовували для коригування рівня заробітної плати. Проте це не розв’язує проблеми загалом.
Ми вкотре звернулися із відповідною заявою до Нацкомісії, до профільного міністерства, ми навіть розглядаємо варіант судового позову до тієї ж НКРЕКП. Але мушу констатувати, що українські бюрократи досягли віртуозності у всьому, адже наші звернення нерідко «відфутболюють» під різними формальними й абсолютно надуманими приводами.

– Чи здатне підприємство встояти на ногах у такий складний період і чи зверталися ви з цього приводу по допомогу до місцевих органів влади?
– Не буду згущувати фарби, але скажу чесно: вистояти самостійно підприємство не може. Ми уже стоїмо перед загрозою, що наступний опалювальний сезон може не початися. Принаймні у двох районах це вже майже доконаний факт. І питання не в тому, що не буде газу чи ще чогось. Просто нікому буде починати! Не буде персоналу! І це наслідок такої позиції НКРЕКП.

Стосовно підтримки, то її «Полтаватеплоенерго» отримує значно менше, ніж наші колеги з інших міст. Підприємства, схожі на наше, отримують від органів місцевого самоврядування допомогу в розмірі від десятків до сотень мільйонів гривень. Тому вони стрімко покращують якість, надійність, зменшують собівартість послуг. Ми ж цього поки що не можемо. Так, певна підтримка є і в нас, але не від усіх. Є деяке розуміння на рівні області та міста, але в якісь конкретні заходи це поки що не втілилося. Тому маємо підстави сподіватися, що зрештою і на наші проблеми звернуть більш серйозну увагу.

– Чи має підприємство програму розвитку на найближчі кілька років?

– Безумовно, «Полтаватеплоенерго» розробило декілька програм розвитку підприємства взагалі, окремо розроблена програма модернізації та покращення роботи нашого обладнання, котелень на районах. Усі вони відповідають найсучаснішим вимогам з точки зору фінансів, економіки, технічних рішень. Ми розробляли їх, консультуючись із Європейським банком реконструкції та розвитку. Але, на жаль, внутрішні джерела фінансування відсутні, а доступ до міжнародних – обмежений і забюрократизований.

Наприклад, ми є учасниками програми DEMO-Ukraine міжнародної фінансової організації NEFCO. Це Північна екологічна фінансова корпорація, яка виділяє кошти на показові проекти в Україні. У 2014 році «Полтаватеплоенерго» виграло тендер, отримало змогу брати участь у першому транші цієї програми і, в рамках реалізації цієї програми, у 2015 році успішно реконструювало котельню на вулиці Європейській, 48, разом з її інфраструктурою за світовими стандартами. На сьогодні це один з найкращих проектів NEFCO в Україні. Він був реалізований дуже ефективно, у вкрай стислі терміни, і тому нам як виняток надали змогу брати участь у другому транші, а це 500 тисяч євро кредиту і 300 тисяч євро грантових коштів. Питання стосовно фінансової, економічної, технічної складових були вирішені з NEFCO у 2015 році за вісім місяців. Протягом 2016-2018 років наші документи блукали бюрократичними кабінетами. За цей час, якби був реалізований проект, ми б зекономили близько мільйона євро. Далі ми потрапляємо уже на державний рівень, а там своя бюрократія. Подолання її, за нашими розрахунками, займе іще два роки. А це – ще мільйон євро. Тобто саме питання вирішилося за вісім місяців. Однак за п’ять років очікування ми втратимо два мільйони євро.

Ми добре розуміємо, куди рухатися. Напрямки два: перший – це модернізація обладнання і зрушення питання зменшення собівартості послуг, що повинно призвести до зменшення тарифів, а другий – це покращення якості надання послуг. Частину заходів в обох напрямках уже реалізовано. Проте, сподіваємося, попереду нас чекає набагато більша і значно ефективніша робота.

– І на завершення запитання, яке нам часто ставлять читачі: якою буде доля будинків, які досі обслуговувала котельня Полтавського турбомеханічного заводу?

– Ця котельня – власність самого заводу. Справді, ВАТ «ПТМЗ» звернулося до міськвиконкому щодо припинення діяльності з надання послуг теплопостачання. Тобто жителі 109 мікрорайону Полтави уже з наступного сезону можуть залишитися взагалі без централізованого опалення. Міськвиконком із залученням фахівців нашого підприємства і представників обласної влади уже проводив кілька нарад з цього приводу. Питання має вирішення в технічному плані. У нас є наша котельня поблизу, яка за умови повної реконструкції може «підхопити» цих споживачів і навіть уже найближчим часом забезпечити їх гарячою водою. Але все це потребує значного фінансування. «Полтаватеплоенерго» таких обсягів власних коштів не має. Слід зазначити, що й сама реконструкція не лише потребує значних фінансів, а й займе чимало часу, адже мають відбутися певні тендерні процедури, проектні роботи, постачання відповідного обладнання.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ

Богдан Шевченко, 08.05.2019, 10:2697
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень