15 липня 2019 • № 28 (1564)
Rss  

Полтавський міський козацький курінь: історія та сучасність

Традиції існування українського козацтва мають свою давню багатовікову історію. Перші згадки про козаків фіксуються ще у XV ст. як про хоробрих вільних людей, котрі йшли в степ та створювали самоврядні чоловічі військові об’єднання задля захисту волі, честі та віри православної…

Аби не козаки, можливо, не було б нині й України

Козаки виконували роль так званого передового форпосту, обороняючи рідну батьківщину від небезпеки турецько-татарських вторгнень по ясир, тобто по полонених, котрих перетворювали на численних рабів: чоловіків ланцюгами приковували веслярами на галери, де ті сотнями помирали від хвороб та виснаження, дівчат та жінок продавали в гареми на потіху ханів та беїв, а хлопчиків віддавали в яничари, з котрих робили слухняних воїнів-манкуртів (які вже не пам’ятали свого минулого) та посилали завойовувати нові землі і вбивати своїх близьких та рідних.
Аби не козаки, можливо, не було б нині й України, адже вони перші приймали на себе численні ворожі вторгнення як невірних бусурман, так і християн-поляків, котрі не гірше за перших знущалися над своїми східними братами, край чому поклав Богдан Хмельницький у 1648–1654 роках, коли вся Україна покозачилась. Про ті далекі часи нам нагадують полтавський Хрестовоздвиженський монастир, заснований у 1650 році на честь визволення Полтави і Полтавщини від польських загарбників, пам’ятний знак першому полтавському полковнику Мартину Пушкарю, хрест Українським загиблим козакам, герб Полтави, затверджений Богданом Хмельницьким, та ін.

Першу Запорозьку Січ на Хортиці в 1556 році заснував Дмитро Байда- Вишневецький, яка і стала столицею вільного козацького духу на довгі віки. Козаків, які жили на Січі та в межах паланок, називали запорожцями. Вони мали свого кошового отамана та військову старшину (писаря, суддю, осавула, хорунжого, бунчужного та ін.), котра займалась вирішенням різних військових та побутових питань. Кордон між Гетьманщиною та Запорожжям проходив по Орелі. На Січі існувало 38 куренів на чолі з курінними отаманами, серед яких відомим був як один із найбільших і Полтавський, до якого входили уродженці Полтави. Саме ж місто в 1648–1775 роках було центром Полтавського реєстрового козацького полку Війська Запорозького у складі Гетьманщини. Полтавська земля народила видатних діячів часів Козаччини: гетьманів Івана Брюховецького (1663–1668 роки правління) та Данила Апостола (1727–1734 роки правління); кошових отаманів Костя Гордієнка (1703–1706, 1707–1709, 1710–1728 роки правління) та Антона Головатого (1796–1797 роки правління).

Але вже 4 червня 1775 року за наказом російської імператриці Катерини II було знищено останню Запорозьку Січ, згодом – полково-сотенний устрій, а козаків, які залишились жити на території сучасної України, перетворили на селян-кріпаків. Довго народ не підкорявся імперському поневоленню, прикладом чого можуть слугувати численні повстання різних років, які закінчились перемогою радянського режиму СРСР, котрий тривав майже 70 років.

Лише наприкінці ХХ ст. 24 серпня 1991 року Україна отримала довгоочікувану незалежність. А 4 січня 1995 року вийшов Указ Президента України Леоніда Кучми «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва», у якому говориться: «Враховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності, а також з метою відродження традицій та звичаїв Українського козацтва постановляю: 1. Схвалити громадські ініціативи щодо державної підтримки дальшого розвитку і діяльності організацій Українського козацтва, які об'єднують громадян України, що відносять себе до козаків…». І вже 25 травня 1999 року в Полтаві майбутнім кошовим отаманом Спілки козаків Придніпров’я «Придніпровський кош» Сергієм Даниловим було офіційно зареєстровано громадську організацію «Полтавський міський козацький курінь козацького Війська Запорозького Низового», яка стала продовжувачем давніх традицій козацтва полтавського краю.

Про Полтавський козачий курінь…

На сьогодні у Полтавському козачому курені наявні кількасот козаків-запорожців, розділених на п’ять сотень (імені Данила Апостола, імені Івана Богуна, імені Мартина Пушкаря, імені Івана Сірка та жіноча сотня імені княгині Ольги). Наказний отаман куреня – осавул Дмитро Тимофеєв. Багато років поспіль Полтавський курінь очолювали Сергій Данилов, Сергій Сірик, нині покійний козацький полковник Микола Чеверда, відомий полтавцям за своїми книжками. У 2008 році в межах сучасної області була утворена «Полтавська паланка» з центром у Полтаві, до якої і входить Полтавський міський козацький курінь козацького Війська Запорозь-кого Низового, наказний отаман паланки – козацький полковник Микола Костенко. Також до Полтавської паланки входять курені: Градизький (отаман Микола Усс), Заворсклянський (о. Володимир Семеділко), Карлівський (о. Микола Мудренко), Машівський (о. Олег Вергелес), Миргородський (о. Анатолій Пугач), Опішнянський (о. Григорій Будник), Прилуцький (о. Віталій Фесенко), Терешківський (о. Олександр Кислий) та козацькі полки – Зіньківський (о. Анатолій Радченко), Опішнянський (о. Валентина Стаськевич), Супрунівський (о. Микола Ліпнягов) та Чутівський (о. Валерій Гроза).

Козаки Полтавського міського козачого куреня активно вивчають історію рідного краю, пов’язану з козацьким минулим, відроджують традиції та звичаї своїх предків, досліджують свій козацький родовід за козацькими реєстрами та компутами Війська Запорозького Низового, Полтавського та інших козацьких полків. Так, найдавніший реєстр Полтавського полку, котрий дійшов до нас, – Реєстр 1649 року після Зборівського договору, за яким у полку значиться 19 сотень та 2970 козаків, а вже Реєстр 1654 року нараховує 6497 козаків, у Реєстрі Війська Запорозького низового 1756 року в Полтавському курені значиться 514 козаків. Збереглися і більш пізні реєстри, у яких можна спробувати відшукати прізвища своїх предків за назвами сотень, до яких входили сучасні населені пункти Полтавської області, та віднайти свій зв’язок з козацьким минулим. Адже якщо вивчати власний родовід, то можна побачити, що майже кожен полтавець має козацькі корені, а його пращури записані в козацькі реєстри та компути минулих часів і мають тісний зв'язок з історичними подіями, котрі відбувалися на теренах сучасної України в ті далекі часи.
На виконання вимог закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» та Міської комплексної цільової Програми по боротьбі із злочинністю на 2015–2020 роки в Шевченківському районі Полтави функціонує районний штаб громадських формувань по охороні громадського порядку, а також на території району діє п’ять громадських пунктів охорони правопорядку (№№2, 3, 4, 5, 6), за якими закріплені й козаки ГФ «Козацька дружина» та «Міська спецдружина». У рамках програми члени громадського формування постійно проводять планові навчання з правової та спеціальної підготовки, розроблені спільно з Полтавським відділом поліції, схеми маршрутів по охороні громадського порядку на території громадських пунктів з охорони правопорядку втілюються в роботу ГФ. Завдяки взаємодії органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів та громадськості (козаків) у рамках чинної Конституції та законів України в Шевченківському районі міста відбувається налагоджена спільна робота по боротьбі зі злочинністю та профілактиці правопорушень, яка дає свої позитивні результати.

Також козаки Полтави в різних бойових підрозділах боронять суверенітет держави на сході України, надають волонтерську допомогу, співпрацюють з військкоматами, проходять військовий вишкіл у підрозділах територіальної самооборони Полтави та області, весь час підвищують рівень своєї фізичної, морально-психологічної та військової підготовки, займаються самовдосконаленням та самовихованням.

Духовне життя козацтва характеризується традиційними християнськими цінностями, козаки шанують та поважають духовні православні традиції українського народу. Кожного року козаки Полтавського міського козачого куреня охороняють храми Полтави та зібрання вірян під час найбільших релігійних свят. Ушановуються козаками і сучасні державні свята та пам’ятні дати незалежної України: День ушанування учасників бойових дій на території інших держав (15 лютого), день народження Тараса Шевченка (9 березня), День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років (8–9 травня), День Конституції України (28 червня), День Державного прапора України (23 серпня), День Незалежності України (24 серпня), День визволення Полтави від німецько-фашистських поневолювачів та День міста (23 вересня), на яких козаки Полтавського міського козачого куреня в парадному однострої охороняють правопорядок заходів.

Повсякчас старші козаки Полтавського куреня в традиціях української козацької педагогіки та програми «Ми – браття козацького роду» в турботі про юне покоління проводять навчання молодших, діляться своїм досвідом, приймають малечу в козачата. Так, наприклад, у школах вони розповідають дітям про джерела та історію українського козацтва, ознайомлюють з видатними отаманами та гетьманами часів Козаччини, розповідають про традиції та звичаї козаків. Також для дітей проводять спортивно-патріотичні ігри з розвитку спритності, кмітливості, на знання історії України та історії рідного краю. Коли козачата підростуть, стануть гідним поповненням лав полтавського козацтва.

При Полтавському міському козачому курені діє Школа джур, отаман якої – козацький полковник Олег Бариш, який має значний військовий досвід та керує Полтавським обласним військово-спортивним центром «Воїн». Саме допризовну фізичну та військово-патріотичну підготовку молоді козачата, які не досягли 18 років, проходять у Школі джур. Головним розумінням школи стала необхідність навчити дітей та молодь вірити у свої сили, прищепити їм бажання фізичного та духовного удосконалення, довести, що престижно бути сильними і здоровими, виховати в них почуття національної гідності та почуття патріотизму, виховати мужніх українців, справжніх лицарів, хранителів своєї рідної землі!

Милосердя до бідних і знедолених, доброта й сердечність завжди були притаманні українським козакам та проявлялися в допомозі всім стражденним і знедоленим. Так, козаки Полтавського куреня і в наш час активно займаються волонтерською діяльністю: щонеділі кожного тижня вони допомагають у роботі благодійного центру «Благо», який діє при відділі благодійності і соціального служіння Полтавської єпархії, що провадиться в храмі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії (волонтерство, охорона правопорядку). Центр «Благо» займається збором і розподілом гуманітарної допомоги незаможним верствам населення в одязі та речах першої необхідності, відвідуванням дитячих будинків, лікарень, в’язниць, притулків, допомогою самотнім і хворим людям та ін.

Саме пам’ятати, зберігати та продовжувати традиції та надбання української культури покликане сучасне козацтво України та Полтавський козачий курінь. Адже без знання минулого, без пам’яті предків немає розуміння між поколіннями, осмисленості життя взагалі та неможливе майбутнє. Сакральною місією козаків за всіх часів було зберегти душу українського народу, що й було зроблено сповна. Хоч як козацтво винищувалося в 1709, 1775, 1918 роках, стиралися з пам’яті всі його відголоски, воно все одно, немов незнищенний птах Фенікс, відновлювалося, поставало з попелу та продовжувало своє існування, прямим свідченням чого стало нове покоління сучасних козаків!

Віталій ЗАІКА,
кошовий бунчужний спілки козаків Придніпров’я «Придніпровський кош», осавул
Богдан Шевченко, 18.06.2019, 12:23182
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень