21 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

Німці оцінили полтавську гостинність і закохалися… у наші вареники

«Полтавський вісник» уже повідомляв про перебування в місті делегації німецьких школярів. Їхня програма була настільки насиченою, що поспілкуватися вдалося дуже мало. Як розповіли керівники групи вчителі Франк Боерле і Крістоф Плюміке, їм дуже сподобалися гостинні полтавські родини, чисте й затишне місто. Франк з Крістофом проживали в готелі «Галерея», а діти – у звичайних сім'ях своїх ровесників.

Наше святкування Дня міста усім сподобалося: чудовий настрій городян, концерт, грандіозний феєрверк. На їхній батьківщині нині відзначають збір урожаю і дуже давнє Свято свіжої капусти. Розважається народ приблизно так, як і ми. На запитання, яку українську страву за цей час уподобали, Франк відповів:
– Я закохався у ваші вареники!
– Із чим?
– З м'ясом, картоплею, капустою – з усім!

Франк і Крістоф пообіцяли, що незабаром удома юним полтавцям покажуть усе найцікавіше: красу природи Південної Німеччини, німецьку культуру, шкільне життя.

Одинадцятикласник Марвін Дідеріх приїхав з маленького містечка Ляйнфельден. Минулого понеділка у Полтавській спеціалізованій школі №3 він відвідав два уроки: математики та світової літератури. На математиці зрозумів практично все, бо цей матеріал нещодавно проходив удома.
Гості з Німеччини на екскурсії в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному.

Вразило юнака обладнання класних кімнат, велика кількість мультимедійних дощок. У німецькій школі їх не так багато. А ще приємно здивував порядок на уроках, те, що учні не користуються мобільними телефонами. На запитання, чи дозволяють телефони на уроках у їхніх школах, відповів, що вдома це забороняється.

У Полтаві Марвін мешкав у сім'ї з чотирьох осіб. Його власна родина – маленька, він у батьків один. Ще має двох бабусь і тітку. На запитання, чим відрізняються побут, менталітет наших народів, відповів:
– Дуже сподобалося, що український приватний дім має окреме подвір'я, є городик, де можна щось посадити. Моя сім'я мешкає у невеликому містечку, але в типовому будинку. У Полтаві ж – просторо й затишно. А ще вразило, що в Україні всю їжу для сім'ї готують удома. У нас жінки не витрачають стільки часу на кухню. Зазвичай у супермаркеті купують напівфабрикати, що готуються швидко.
Найнезвичнішою й екзотичною стравою для юнака виявився «роте зуппе» – «червоний суп», як він назвав наш український борщ (борщу там не їдять, бідні люди! – Авт.), найсмачнішою – запечена в горщику картопля з м'ясом, грибами, морквою і ще багато із чим. Хлопець аж усміхнувся при спогадові.

Щодо найгострішого враження, юнак подумав і сказав:
– Дуже вразила гостинність і привіт­ність. У сім'ях, на вулицях – скрізь. Ви такі милі люди! Я очікував зовсім іншого.
Схоже, в Україну юнак їхав дещо настороженим. Шкода, що наша Батьківщина має у пересічних європейців такий імідж. Тепер розвіювати його поїхали в Німеччину півтора десятка юних полтавців. Про їхні враження ми обов'язково розповімо читачам «ПВ».

Оксана Кравченко, 04.10.2012, 15:47891
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31