21 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

Поклик — любити дітей

На уроках Наталії Совенко дітям завжди цікаво. «Спочатку я боялася йти в школу. Не знала, чи зумію вчитися, і вчителів було страшно. Я ж їх зовсім не знала. Та коли наша вчителька Наталія Володимирівна у перший день пригорнула мене й погладила по голівці, я зовсім перестала боятися. Тепер я знаю, що в школі гарно вчитися. І на перервах тут весело. А ще мені подобається, коли ми заходимо в клас після перерви, сідаємо за парти, а Наталія Володимирівна вмикає гарну музику. Всі ми тоді затихаємо і слухаємо…»

Так ділилася своїми враженнями про початок шкільного навчання першокласниця 38-ої полтавської школи Даринка Шурдук. Коли Наталія Володимирівна Совенко з інших уст почула цю розповідь, у неї зволожилися очі. Тієї миті раптом згадала свою першу вчительку Світлану Олексіївну Собакар. Пригадалася їхня перша шкільна екскурсія історичними місцями Полтави. Учителька розповідала про таке, чого вони, дітлахи, ніколи не чули. Малюки слухали її, мов заворожені. Аж раптом із піднебесся бризнув рясненький дощ. Світлана Олексіївна миттю скинула із себе плащ і, пригорнувши до себе дітей, накрила їх одежиною від прохолодних крапель.

Досі Наталія Совенко до найдрібніших подробиць пригадує той випадок, коли вони тісною купкою збилися під плащем своєї учительки і принишкли. Десь там зовні дріботів дощик, а вони сиділи всі разом, здавалося, злившись у щось єдине. А потім Світлана Олексіївна підняла над ними свій плащ. Швидкий дощик минув, на небі знов усміхалося сонечко. І всім раптом стало дуже весело…

Для Наталії Совенко 38-ма школа стала єдиною альма-матер, яка визначила весь її подальший життєвий шлях. Звідси вона пішла вчитися до педагогічного інституту, сюди ж і повернулася 1990 року працювати молодим спеціалістом. Тут вона трудиться й нині. Свій вибір Наталія Володимирівна зробила не без впливу першої учительки. Світлана Собакар у її спогадах завжди зринає як особистість, наділена душевною теплотою, добротою, ніжністю і водночас – з великою силою волі та витримкою. Вона у своїх учнях прагнула виховати доброту і чесність, небайдужість до світу і людей, любов до життя.

З теплотою відгукується Наталія Володимирівна і про свою першу наставницю Тетяну Нефедьєву. Згадує, як та щедро ділилася з нею, випускницею педінституту, особистим досвідом учительської роботи. Тепер їхні бесіди про постановку голосу та вміння говорити на уроках пригадуються Наталії Совенко майже як лекції із сольфеджіо. Чимало корисного для педагогічної роботи почерпнула Наталія Володимирівна від Тетяни Нефедьєвої і в питаннях вирішення учнівських конфліктів, складних ситуацій між батьками та дітьми, інших проблем. Тепер, більш як за двадцять років учителювання, вона має чимало власних знахідок у виховній роботі, якими щедро ділиться з колегами. Цей досвід неможливо виразити якимись умовними одиницями виміру. Його цінять хіба що словами подяки, вираженням поваги або визнанням авторитетності ті, на кого цей досвід спрямовується і для чиїх потреб він служить. А за багаторічну плідну педагогічну працю Наталії Володимирівні Совенко присвоєно звання «Заслужений учитель України». Та найвищою своєю нагородою вона вважає щиру й безпосередню любов дитячих душ. Заслужити цю нагороду можна тільки єдиним способом: так само любити дітей за покликом власного серця.

Леонід КОРОБКА
Павєл Москалюк, 04.10.2012, 15:522525
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень