24 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Той ключик від «тушонки» запам’ятав на все життя

1944 року наша сім'я повернулася до Полтави з Уралу. Навачатися я пішов до так званої залізничної школи, яка на той час розташовувалася в… колишній конюшні на вулиці Сакко. Сама ж Полтава нагадувала тоді чимось… Америку, бо тут саме базувалися американські льотчики. І от, пригадується, якось мій однокласник Едуард Слуцький приніс у школу банку американської «тушонки».

Відомо, як ми тоді жили, а тут таке багатство! Але вразило нас і інше: він крутнув якийсь ключик на цій бляшанці і – о, диво! – вона відкрилася… Нам видалося, що це якийсь чарівник, адже нічого подібного ми досі не бачили. Та бляшанка мені чомусь запам'яталася на все життя. Навіть з огляду на те, що в нас досі консерви (принаймні дешеві) відкривають «дідівським» методом – за допомогою кухонного ножа (а старим людям і інвалідам це навіть не під силу).

Згадується й те, що у Радянському Союзі завжди «применшували» допомогу у війні союзників за ленд-лізом, виводили якісь нікчемні проценти, а насправді це були величезні поставки техніки, металу, устаткування і продовольства (тієї ж «тушонки»). Чи стала б «Катюша» такою грізною зброєю, якби не американський «Студебеккер»? А літаки? Про це мало згадують і нині, але ж і прославлені аси Олександр Покришкін та наш Іван Бабак воювали саме на американських «Кобрах»…
Ось на такі роздуми спонукав отой «ключик»…

Борис Ларіонов, пенсіонер.
Павєл Москалюк, 04.10.2012, 16:22717
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31