27 червня 2019 • № 26 (1562)
Rss  

Поет, який умів дружити

Нещодавно вперше в Полтавській обласній науковій бібліотеці ім. І. П. Котляревського вшанували пам’ять нашого земляка Бориса Чичибабіна на вечорі, присвяченому 90-річчю від дня народження поета. Ініціатором і ведучою заходу стала завідувач відділу літератури з мистецтва цієї бібліотеки Галина Вікторова.

Борис Чичибабін народився 1923 року в Кременчуці. Трагічною виявилася доля поета, цій темі й була присвячена книжкова виставка, яку презентували на заході. Чичибабін так писав про свої літературні університети: «Школа почалася в таборах, продовжувалася на поетичних вечорах 60-х років, пішла з літератури разом з відлигою». Поет дуже цінував поезію Тараса Шевченка; їхні долі схожі. Бориса Олексійовича на двадцять років відлучили від літератури, він змушений був писати «у стіл». Проте ніщо не вплинуло на його переконання: ані репресії, ані виключення зі Спілки письменників. Борис Чичибабін – самовимогливий, талановитий поет, у його віршах – позитивна, всепоглинаюча енергетика. Він працював дуже багато й плідно, щоб багатющий досвід попередників творчо трансформувався у віяння нових часів незалежної України. Про це засвідчили вірші, які виконали місцеві поети на вечорі пам’яті.
Борис Чичибабін – приклад поета-громадянина. А ще він умів дружити. У 80-х роках минулого століття в Москві він познайомився з Ельдаром Рязановим у Будинку кіно. Це була не просто дружба, а творчий союз: вони допомагали, підтримували один одного.

Наприклад, коли в 1991-му в Харкові, де на той час жила родина поета, відбувалася презентація фільму «Небеса обетованні», Рязанов запросив і Чичибабіна. Після перегляду стрічки він написав вірш «Небесам». Це була замаскована рецензія на стрічку, правдива та емоційна. Вірш опублікувала «Литературная газета», і Рязанову він сподобався. Дружба цих двох талановитих людей тривала аж до 1994 року, до самої смерті поета.

Згодом дружина Бориса Олексійовича, Лілія Карась-Чичибабіна, яка прожила у шлюбі з ним 26 років і була вірним другом і соратником свого талановитого чоловіка, запропонувала Ельдару Рязанову зробити фільм про нього. Режисер перервав зйомки в Парижі й зустрівся з нею, щоб зняти фільм-спогад про свого друга. Сорокахвилинну документальну стрічку було показано по Національному телебаченню в січні 1996 року.

Нащадки-літератори увічнили пам’ять Бориса Олексійовича проведенням щорічного фестивалю поезії імені Бориса Чичибабіна. Лише одного разу на цей фестиваль не зміг приїхати Ельдар Рязанов – у 2006 році, на той час він монтував фільм про письменника Андерсена.
Оксана Кравченко
Павєл Москалюк, 31.01.2013, 15:46852
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень