19 серпня 2019 • № 33 (1569)
Rss  

Старість вдома не застане

Я познайомилася з письменником Володимиром Журавлем у відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. Котляревського напередодні свята Пасхи. Тут відбувся усний журнал «100 хвилин літератури і мистецтва», де читачі зустрілися з Володимиром Івановичем Журавлем – фермером і прозаїком з Чутівщини, до того ж батьком трьох дітей, котрий має десять онуків та п`ять правнуків. Він розповів на заході про своє дитинство і навчання, яке тривало лише чотири роки у сільській школі, а університети дало саме життя, про строкову службу в Астраханському краї, де провів 5 років, останні два був командиром автомобільного взводу. Зупинився В.І. Журавель і на тому факті, як репресували родину його матері , про те як вона з братом Іваном дивом врятувалися. Слід зазначити, що автор книги народився в Узбекістані. Його мати Анна Тимофіївна - уродженка Чернігівщини. Жертва сталінських репресій. Пройшла шлях від батьківської домівки до Білого моря. Вона жила у Чечні, Узбекістані. Батько Іван Семенович - з робітничої сім`ї, з селища Коротичі, що на Харківщині. Батьків не пам`тав, його виховували старші брати. Під час Великої Вітчизняної війни був поранений. Доля закинула його в Андижан, де зустрів свою половинку.

Володимир Іванович мовив: « А я познайомився з майбутньою дружиною в автобусі. Ми не гуляли, не дружили і ,навіть, не націлувалися вволю, а прожили 45 років. Виростили чудових дітей. У нас постійні свята – іменини, хрестини, весілля, річниці. Як зберуться усі у дворі, то не пойму, як кого звати».

На заходібула презентована автобіографічнатрилогіяВолодимираЖуравля «Спогадиспокушеногобайдиками», щовиклакалазацікавленість у читачіврізноговіку.

Багато уваги приділяє автор роману «Спогади не спокушеного байдиками» побуту селян, і це не випадково, адже головний герой Володя Горобець – селянин, «дитина війни», який охоче працював у батьківській кузні, знаходив час для читання, пробував аналізувати книги, самотужки намагався писати вірші. Мова й де і про перше кохання до дівчини Юлії. Тутоповідається про повоєнне життя у селах Іскрівці, Шевченківці, Стінці, Артемівці, Чутове. Володимир Іванович першу частину роману написав про «хрущовську відлигу» , дві інші – місточок до сьогодення.

Роман про перші повоєнні роки на селі.Університети його головного героя, як у Максима Горького – важке злиденне життя, проведене у мандрах. З малечку він їздив з батьками до Середньої Азії, Киргизії, Узбекістану, а самотужки – від Харкова до Москви. У книзі читач знайде багато пейзажів різних регіонів колишнього Радянського Союзу, де побував Володимир Журавель. Автор говорить про народні промисли - ковальство, теслярство, бондарство, а ще про кулінарію. І це не дивно, адже автор має 45-ти річний трудовий стаж., працював ковалем, бондарем, вантажником та бригадиром, до того ж 14 років очолював Чутівський відгодівельний радгосп, де зумів побудувати дорогу, механізувати ферму. Один з перших став зачинателем фермерства у Чутівському районі. Його фермерське господарство у селі Артемівка мало назву «Журавка». Нині справу батька продовжує син Павло, свою агрофірму він назвав іменем доньки «Діана». Володимир Журавель почав займатися літературною справою, коли вийшов на заслужений відпочинок. Він нині сповнений творчих планів та ідей. На завершення усного журналу сказав: «Мене старість вдома не застане».

Оксана Кравченко, 17.04.2014, 13:33804
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31