19 червня 2019 • № 24 (1560)
Rss  

«Живе лиш той, хто не живе для себе»: до 80-ти річчя від дня народження Василя Симоненка

2015 рік постановою Верховної Ради України оголошено роком видатного полтавського поета Василя Симоненка. До цієї знаменної дати у бібліотеках нашого міста пройшло багато різноманітних заходів у дні шкільних канікул. Та наймасшабнішими вони стали у ПОУНБ ім. І. П. Котляревського. Тут заходи проходили протягом двох днів – 8 і 9 січня. Так, Канадсько-Український бібліотечний центр представив виставку « Народ мій є, народ мій завжди буде» до ювілею, де показані унікальні видання (книги та періодика) 60 – 90-х років ХХ ст., надруковані у Канаді та США, подаровані бібліотеці товариством приятелів України з Канади.

8 січня у відділі краєзнавства пройшов усний журнал «Я рад прийнять на себе всі вогні» для учнів Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені Івана Котляревського , де ліцеїсти краще дізналися про життєвий шлях великого українського поета, витязя молодої української літератури.

Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни... У 1952 р. В. Симоненко закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.). Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія. Про це розповідає книжкова виставка «Живе лиш той, хто не живе для себе», що експонується і відділі краєзнавства. Тетяна Приходько, завідувач цього відділу ПОУНБ ім. І.П. Котляревського, наголосила:» Доля відміряла йому всього лише 28 років, які він прожив яскраво і творчо. В Симоненко належав до славної кагорти «шістдесятників» - поетів, критиків. Літературознавців. Що мали гостре соціальне чуття і глибоко вболівали на потоптану національну гордість, безправ`я народу. Симоненко став совістю України: своєю життєвою позицією та творчістю він відстоював правдолюбство та синівську любов до України». Присутні на заході дізналися, що напровесні 1960 року в Києві з волі пробудженого хрущовською "відлигою" юнацтва був заснований Клуб творчої молоді. Хоча на той час Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом з Аллою Горською й Іваном Драчем, Ліною Костенко й Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком і Василем Стусом, Миколою Вінграновським і Михайлом Брайчевським він став душею і окрасою цього Клубу. Охоче роз'їжджав по Україні, як загальновизнаний поет брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях. Пізніше він прилучився до роботи у комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місце потаємних поховань жертв сталінського терору. Разом з Аллою Горською вони обходили десятки прикиївських сіл, опитали сотні тамтешніх жителів, виявили урочища, де, за свідченням селян, більшовицькі кати ховали сліди своїх мерзенних злочинів. Саме за участю Симоненка на основі незаперечних речових доказів для людства були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук'янівському та інших кладовищах.

1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР. Протягом короткого життя Василь Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила". Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка у 1995 р.

Родзинкою усного журналу став виступ Наталії Діда, бібліотекаря інтерннет-центру бібліотеки, котра ознайомила молодь Полтави з інтернет-ресурсами про життя і творчість Василя Андрійовича Симоненка.

А 9 січня у літературній вітальні ПОУНБ ім. І. П. Котляревського відбувся мистецький вечір "Білий лебідь у зимнім небі" - до 80-річчя від дня народження Василя Симоненка, українського поета і журналіста, що провела Галина Вовченко, провідний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності. Цей захід показав молоді ставлення сучасних полтавських поетів до В. Симоненка. Адже усі, хто виступив на вечорі, а це були школярі, поети, діячі культури та освітяни, розповідали про свого Симоненка, показуючи його гарні таланту через особисте бачення. Кагорта полтавських поетів висловилися віршованими рядками. Так, Володимир Мирний, член НСПУ, зачитав свій вірш «Пурпуровий мак на снігу», а Ніна Гриб, член МСПУ, - вірш «Плач матері», що присвятили Симоненку. Присутні на мистецькому заході переглянули два фільми: «Гра долі. Василь Симоненко: «Я на світі такий один» та «Рожеві лебеді Василя Симоненка». Треба додати, що автором стрічки «Рожеві лебеді Василя Симоненка» є наша землячка, поетеса і телеведуча Інна Снарська. Вона теж брала участь у цьому заході. Завершальним акордом вечора стала пісня «Білий лебідь у зимнім небі», слова якої написала Галина Вовченко, а музику - Віктор Журавель. Її заспівала Віра Мотчана, акомпонуючи собі на піаніно.

Оксана Кравченко, 15.01.2015, 10:57946
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень