19 червня 2019 • № 24 (1560)
Rss  

«Небесна падалиця» Сергія Осоки

Це назва другої книги віршів поета Сергія Осоки, презентація якої відбулася в літературній вітальні ПОУНБ ім.І.П.Котляревського. Вела захід Галина Вовченко, провідний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності, традиційно у формі інтерв’ю. У такий спосіб читачі бібліотеки дізналися про життєвий і творчий шлях полтавського поета, який родом із Великої Багачки, що на Полтавщині.

На зустрічі було багато письменників та педагогів, і це цілком природно, адже Сергій Осока закінчив філологічний факультет Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка. Працював на міському телебаченні «Місто» та обласному радіо. Член Національної спілки письменників України з 2002 року. Того ж року побачила світ його перша книга «Сьома сніжинка січня». Поезії Сергія Осоки друкувалися в обласних та всеукраїнських газетах, часописах. Він лауреат Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-2000», лауреат третьої премії видавництва «Смолоскип» за добірку віршів під назвою «Голос мисливця» (2006 р.).

Нова збірка складна для читання. Якщо людина, відкривши її, сподівається на релаксацію, то це помилка. Це серйозна, глибока поезія, у якій – філософія життя. Тут уперше представлено поеми «У гончарному колі», «Півні над колодязем», «Ворожий стан мовлення». Книга «Небесна падалиця» має парадоксальну назву, де високе – небесне сусідує з падалицею – фруктами, що падають з дерев і гниють. У книзі «Небесна падалиця», яка побачила світ у «Видавництві Старого лева» у 2014 році, найчастіше зустрічаються образи вітру, коня, характерні для усної народної творчості, а ще тут – корови, млин, жорна і смерть. До речі, образ смерті центральний у Сергія Осоки, як і в творах харківського поета Сергія Жадана. У поезії нашого земляка звучить страшенна туга. Поет постмодернової доби сьогодні намагається знайти відповіді на болючі питання життя. Читаючи поетичні рядки, починаєш розуміти вдачу поета: чесність і внутрішня роздвоєність, страждання і любов до Батьківщини, а ще – прагнення до багатого внутрішнього світу. Це лірика самозаглибленості й самозосередження, внутрішній монолог. Перед нами поезія думки.
Оксана Кравченко, 12.02.2015, 16:32770
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
<травень