21 травня 2019 • № 20 (1556)
Rss  

Символізм у мистецтві

Останньої неділі листопада у прес-центрі ПХМГМ імені Миколи Ярошенка відбулася зустріч з представниками Полтавської філії Міжнародної організації «Новий Акрополь» на продовженні заходів у проекті «Символопростір». Присутні на заході під назвою «Символізм у мистецтві» занурилися у світ символів, намагалися розібралися у чому відмінності цієї мови від звичайної та оволоділи навичками читання мови символів. Це була своєрідна захоплююча подорож, де гідом виступила Ірина Овчаренко, кандидат філософських наук.

Символізм - одне з найбільших напрямів в мистецтві (в літературі, музиці і живопису), що виникло у Франції в 1870-80-х рр. і досягло найбільшого розвитку на рубежі XIX і XX століть, перш за все в самій Франції, Бельгії і Росії. Символісти радикально змінили не тільки різні види мистецтва, а й саме ставлення до нього. Їх експериментаторський характер, прагнення до новаторства, космополітизм і великий діапазон впливів стали зразком для більшості сучасних напрямів мистецтва. Символісти використовували символіки, недомовленість, натяки, таємничість, загадковість. Основним настроєм, вловлює символістами, був песимізм, який доходить до відчаю. Все "природне" поставав лише "видимістю", не має самостійного художнього значення. На Україні характерним прикладом цього напрямку в літературі є поезія Лесі Українки. А в прозі – твори Миколи Гоголя. Характерними символами Гоголя є символи ночі, дерева, чорта, гори, вогню, добра і зла, душі живої і мертвої. В них міститься вічна загадка, безмежна глибина, яка постійно манить і кличе до себе. Сутність християнської філософії Гоголя полягає у антитезі двох начал – вічного і тимчасового, духовного і матеріального.Потрібно додати, що значенням символу серця (душі) у М. Гоголя є символ безсмертної і вічної людини. Осягаючи сутність людини, мислитель і письменник дає відповідь на питання про пошуки сенсу буття. Початки українського символізму пов'язані з ранньою творчістю Павла Тичини (1914–1917), Якова Савченка, Олекси Слісаренка, Дмитра Загула, Володимира Ярошенка, Клима Поліщука та ін.

Захід проходив не у формі класичної лекції, а - креативного спілкування. Був показаний відеоряд творів всесвітньо відомих живописців, як Ян Брейгель,ПаблоПікассо, Ван Гог. Відбулося обговорення кожної картини з точки зору внутрішніх переживань глядачів. Наприклад символ «сліпота» на картинах Брейгеля означає непорозуміння, а у Пікассо – внутрішню зосередженість, внутрішню концентрацію і як духовне бачення. У Ван Гога є ряд робіт, присвячений звичайним черевикам, що теж виступають символом. Це було реальне явище, але символом може бути і метафор, як на картині Джотто «Страшний суд». Там янгол намагається звернути небеса.

Неможливо було обійти і мову символів у кінематографі. На заході показали колаж з уривків з кінофільму «Тіні забутих предків», який отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Режисеру Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.Сюжет фільмузанурений у барвистий і екзотичний патріархальний світ, язичницький за своєю суттю, ритуалізований від народження до смерті у кожній миті своїй. Світ, де кожен предмет відкриває не тільки утилітарний, але і магічний сенс.

- Але ж це – казка, - говорять тогочасні пророки, - яка ж тут велич? Але саме ця сторона життя речей з дитинства хвилювала сина тбіліського антиквара, саме її прагнув відкрити він на екрані.

І в " Тінях " вперше для Параджанова це прагнення знайшло благодатний грунт. Він захоплено закарбовує на кінострічці побут, який старанно відтворюють перед камерою місцеві жителі, впивається поглядом у ландшафт, в ньому відшукуючи основу обрядів і музики мови, що ллється з екрану без перекладу, магії кольору, що бере початок в тих же обрядах. На екрані постає не просто невідомий досі, нововідкритий світ .Герой, який не може забути кохану, стає саме тому дивним для навколишнього світу і сам, у свою чергу , виявляє своє відпадання від нього, яке тим більш гостро відчувається, чим меньше воно усвідомлюється. Саме звідси вся експресія фільму, майже хвороблива загостреність сприйняття світу, що втілилася в шаленій динаміці камери, різких ракурсах, в болючо- яскравій кольоровій палітрі. Пам'ять - ось що відокремлює героя від оточуючого світу. В німих устах померлого від любові героя застигає питання: "Що є життя: спалах блискавки, колір черешні ? ..".Але здатність цей спалах помітити, співвіднести з вічністю, мучитися цим питанням об'єднують автора твору та його героя.Вперше особистість постає значущою величиною в християнстві, де людині надано право вибору; її життя виявляється цінністю, а смерть тією самою загадкою , якою мучиться герой "Тіней ".

Присутні на заході зрозуміли, що кожний твір мистецтва, навіть якщо це реалістичний портрет – символічний, адже митець передає узагальнене переживання про об’єкт, через зовнішній світ художник відображає іншу реальність. Тепер по-новому полтавці будуть сприймати твори класиків і сучасних митців, бачачи не тільки на рівні «подобається» чи «ні», а глибше.

Оксана Кравченко, 30.11.2015, 11:472228
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31
<квітень