18 липня 2019 • № 29 (1565)
Rss  

Вертеп: історія та сучасність

Різдво у Полтаві пройшло за підтримки церкви, у місті вперше відбувся обласний фестиваль театрального вертепного дійства «Різдвяна феєрія».

Із сивої давнини

Якщо ми згадаємо історію вертепів, то побачимо, що Микола Маркевич, який у 1860 році вперше надрукував текст вертепу, у передмові до нього писав: «Первісне походження вертепу можна віднести, до часів гетьмана Конашевича-Сагайдачного, до 1600—1620 років, коли він почав відновляти Київське братство і Академію.» Про український вертеп (шопку, яселка, бетлейку, бетлегем, бетлем тощо) — здавалося б, відомо майже все: що слово «вертеп» — це одночасно і ясла, і печера, і скринька для вистав, і сам текст лялькової вистави, і вид театру, і жанр; що у жанровому відношенні це один з різновидів середньовічної містерії, містерія з дивертисментом, містерія з інтермедією; обряд, забава, шкільна драма, вертепна драма, лялькова комедія, або навіть опера, зміст якої взято зі священного писання; що перший вертеп має церковнослов'янський напис «Року Христового 1591 збудований» (отже, вертепні вистави відомі в Україні вже від 1591 року); що розмір цього похідного будиночка, шафи або скриньки коливається в межах 75–150 см. заввишки, від 61 до 100 см. завширшки, і 35–55 см. вглиб. Вертеп — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр — самобутнє явище у розвитку нашої театральної культури. Український вертеп відомий з 17 століття Світська частина вистави поклала початок української комедії 19 століття. Вертеп поширений в основному в Україні, в барокову добу (17-18 століття) і мав численні регіональні варіанти. Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника. З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб. Не потрібно забувати, що діяльність вертепного мистецтва стала популярною за межами України і вертеп побутував у Росії, Білорусі, Сербії та інших слов'янських країнах. Потрібно додати, що на відміну від Західної Європи, де Вертеп довгий час функціонував у лоні церкви, у східнослов'янських народів від самого початку він мав тісний зв'язок із демократичною театрально-видовищною культурою.

Персонажі вертепного дійства

В одному з найстаріших текстів вертепної драми, наведеному М. Маркевичем, діють Пономар, Ангели, Пастухи, Ірод, Охоронець Ірода, Три царі східних, Сатана, Смерть, Рахіль, Воїни і Хор, а також Дар'я Іванівна — полюбовниця Солдата, Солдат, Циган, Циганка, Угорець, Поляк, Поль ка, Жид, Уніатський Піп, Клим, Дячок, двоє Чортів, Мужик, Артилерист, Коза і Запорожець з Хвеською. Але найголовніший сюжет вертепу, попри містерійне оздоблення, полягає в тому, що усіх ворогів перемагає й розганяє волелюбний Запорожець. Адже відомо, що на Січі було чимало поетів, кобзарів, художників, співаків, танцюристів, народних лицедіїв. При всіх шістнадцяти церквах, що діяли на території «Вольностей Війська Запорозького», існували церковнопарафіяльні, а також діяли три спеціальні, підвищеного типу школи, учням яких було надано привілеї одержувати прибутки за колядування під вікнами січового товариства і за поздоровлення його на свята Різдва, Нового року і світлого Христового Воскресіння. Існувала на Запорожжі також школа вокальної музики і церковного співу, в якій навчали партесного співу, готували читців і співаків для церков і парафій. Потрібно зазначити, що у виставі запорожець відрізнявся від інших персонажів, бо він навіть розміром більший від інших ляльок. Це - героїчна постать, сповнена почуття своєї соціальної сили і людської гідності, що перемагає всіх ворогів. У своєму монолозі він розгортав цілу історію народно-козацького визвольного руху, боротьби українців проти різних загарбників і гнобителів. Рядки з цього монологу виписано під численними картинами козака Мамая. Деякі дослідники вважають, що у вертепі відбулася десакралізація містерійних мотивів. Насправді справедливіше було б говорити про трансформацію сакрального символу. Християнського героя у вертепі витісняє національний герой — козак. Саме тому часто у Великодній містерії ключовим словом стає свобода, яку дав людині Господь, вмираючи на хресті». В історії вертепу були сумні сторінки, що пов’язані зі спеціальними утисками і забороною його за царя Петра І.Причиною цих явищ стали вставки та дотепи з натяками на кривди Україні від московського сусіда та сатиричні висміювання москалів та їхньої політики. Вертепи мали бунтівний характер і стали своєрідним мистецьким літописом, відгукуючись у своїх виставах на політичні події й фіксуючи у них імена народних героїв.На Україні був відомий ще так званий живий Вертеп, в якому ролі дійових осіб виконували не ляльки, а люди. Саме його під час Різдвяних Свят можна зустріти на вулицях Львова. До речі, у 2016 році вже 7-й раз проходив цей фестиваль у місті Лева. З 2007 року діє Всеукраїнський фестиваль вертепів «Карпатія» — щорічний фестиваль, що проводиться на Прикарпатті, приурочений до різдвяних святкувань.

«Різдвяна феєрія»

Полтавський фестиваль показав наочно, як спільні зусилля влади і церкви роблять справжні дива. У Полтаві організатори фестивалю поставили за мету відродити культуру вертепів в нашому краї, привернути до них увагу та сприяти розвитку української мови та культури. Фестиваль «Різдвяна феєрія» проводили за ініціативи Полтавської єпархії УПЦ Київського Патріархату, Управління культури облдержадміністрації спільно із ГО «Команда небайдужих». Організація дійства була на дуже високому рівні. Настільки все проходило чітко і злагоджено, що дивувалися і полтавці, і гості міста.Свято Вертепів запросило у бурхливий вир Різдвяних традицій 8 січня всіх охочих, а таких виявилося чимало. У тому, що свято перетворило0ся на очах глядачів на унікальне, своєрідне та колоритне дійство, де були:святкове богослужіння та масове виконання колядними гуртами, парафіями, учасниками заходу колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю» в Свято-Успенському кафедральному соборі, а також урочиста хода колядних гуртів від Свято-Успенського кафедрального собору до Театральної площі; виставка народних виробів декоративно-ужиткового мистецтва і різдвяне театралізоване вертепне дійство на Театральній площі, - велика заслуга Обласного центру народної творчості. Треба додати, що не зважаючи на негоду, тут було багато маленьких дітей з батьками. У повітрі витала атмосфера виняткової духовності та свята, де відвідувачі на площі біля обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя, отримали нагоду пізнати давні українські традиції. Відкрив фестиваль виступ чоловічого хору Полтавської єпархії УПЦ Київського патріархату. Владика Федір, архієпископ Полтавський і Кременчуцький, тепло привітав учасників і глядачів дійства зі святами та нагородив цей колектив Дипломом фестивалю. Багато добрих слів і побажань на адресу фестивалю прозвучало від Анатолія Ханка, заступника голови Полтавської облдержадміністрації, та Миколи Білоконя, керівника апарату Полтавської ОДА. У фестивалі брали участь: Гадяцьке училище культури ім. І. П. Котляревського, яке очолює Анатолій Насменчук; Пісенно-танцювальний ансамбль «Полтава» Полтавської обласної філармонії, де художній керівник - Федір Кривенко, заслужений працівник культури, хормейстер - Лариса Бакланова, балетмейстер - Вадим Перепелкін, заслужений артист України. Багато було колядних гуртів, серед них треба назвати такі: «Радість» Гориславського сільського будинку культури Кременчуцького району, яким керує Федір Романюк; - Свято-Покровської громади с. Стовбина Долина Новосанжарського району, керівник - ієрей Михайло Світло; громади Покрови Пресвятої Богородиці с. Ковалівка, який очолює Любов Томенко, а ще Великобудищанського сільського будинку культури Диканського району, керівник – Оксана Трипольська. Запам`ятався присутнім і виступ фольклорного колективу «Родовичі» Громадської організації «Радослав» смт. Нові Санжари , керівник - Віталій Тарасюк та інші. Саме наш фестиваль «Різдвяна феєрія» якнайкраще здатен підняти християнсько-патріотичний дух у такий складний для України час. Тут все сприяло відродженню духовної спадщини нашого краю, збереженню та поширенню різдвяних традицій, коляд, щедрівок, розвитку духовно-хорового мистецтва та обміну творчими досягненнями. Старт хороший. Так тримати!

Оксана Кравченко

,

Оксана Кравченко, 14.01.2016, 13:083017
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31
<червень