19 січня 2019 • № 3 (1539)
Rss  

Чому прилади обліку води повинні розташовуватися на межі балансової належності мереж виробника та споживача

На фоні подорожчання послуг за водопостачання і водовідведення дуже гостро стоїть питання раціонального використання водних ресурсів.

Фахівці стверджують, що середній показник добового обсягу води в Україні – 350 літрів на людину щодня. Це говорить про нераціональне використання води, адже цей показник удвічі більший, ніж у розвинених країнах світу, а ситуацію з водопостачанням в Україні загалом можна вважати незадовільною. На сьогодні таке марнотратство влетить у суттєву копієчку і водоканалу як надавачу послуг, і споживачеві цих послуг.

Тож напрошується цілком логічне запитання: як зберегти воду та гроші?

Із ним ми звернулися до начальника служби обліку та реалізації КП ПОР «Полтававодоканал» Олександра Редька.

– Почну з того, що неможливо зекономити те, чого не можна виміряти. Тому наша розмова піде про прилади обліку води та їх правильне встановлення.

Якщо у вашому помешканні досі не встановлені прилади обліку води, з цим не варто зволікати. За відсутності лічильників води доводиться платити в середньому за 350 літрів на добу на одну людину. Наявні статистичні дані свідчать, що споживачі, які отримують воду за лічильниками, споживають приблизно 150 літрів на добу. Арифметика проста, висновки робіть самі.

До наших працівників почастішали звернення споживачів – власників приватних домоволодінь, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – щодо правомірності встановлення засобів обліку води на межі балансової належності в колодязі із запірною арматурою, адже часто прилад обліку води був установлений у приміщенні.

Відповідно до п. 5.2 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ від 27.06.2008 №190 : «Вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача (це може бути лише колодязь із запірною арматурою – прим.), або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу».

Це правильне встановлення приладу обліку води і не може викликати сумнівів. Адже згідно з п. 5.5. вищезазначених правил «Проектування, монтаж та експлуатація приладів обліку води виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюється за участю представника виробника».

– Чому це так важливо?
– Бувають випадки, коли споживач під’єднаний до системи водопостачання водоканалу, а лічильник установлено не на межі балансової належності. Якщо у споживача стається витік води на його мережі (до приладу обліку води), споживач часто, на жаль, не спішить ліквідовувати витоки, адже він за них не сплачує. Тоді підприємство зазнає дуже великих збитків, і таких випадків багато. Постає питання, чи правильно робить водоканал, що виконує вимоги чинних нормативно-правових актів України? Наголошу, що водоканал нічого не вигадує сам, а лише виконує певні вимоги.

Звичайно, бувають окремі випадки, коли облаштувати колодязь немає технічної змоги, тоді водоканал дає згоду на встановлення лічильників у приміщеннях. Зазначу, що це окремі випадки дуже старої забудови. Рішення приймаються колегіально, технічною радою – колегіальним органом, який створений на підприємстві.

– Які основні напрямки роботи у відділі з роботи з юридичними особами на сьогодні?
– Нині КП ПОР «Полтававодоканал» проводить інтенсивну роботу з переукладання договорів на надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями. Це пов’язано насамперед із тим, що в службі обліку та реалізації є велика кількість договорів, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.

Прикінцевими положеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Це перша причина для переукладення договорів, адже велика кількість їх до 01.01.2006 року так переукладена не була.

Другим фактором є те, що 27.06.2008 року наказом №190 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України було затверджено «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України». У тексті договорів до 27.06.2008 року та договорів до 01.01.2016 року є посилання на вже не чинні «Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України» №65 від 01.07.1994 року.

Третім фактором є те, що було затверджені Державні будівельні норми: «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди» ДБН В.2.5-74:2013 та Державні будівельні норми: «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди» ДБН В.2.5-75:2013.

Таким чином, переукладення договорів на надання послуг необхідне як споживачу, так і водоканалу, адже нові форми договорів урегульовують усі проблемні питання, які чинним законодавством на сьогодні належним чином не врегульовані.

Наприкінці розмови додам, що ми завжди відкриті до діалогу з нашим споживачем, завжди намагаємося його зрозуміти і, звичайно ж, надати якісні послуги. Від нашого взаєморозуміння виграють і громада, і підприємство, і особисто сам споживач.

Олена Корнійчук
Іван Мольченко, 13.10.2016, 14:251840
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
<грудень