24 серпня 2019 • № 34 (1570)
Rss  

Ушанували загиблих героїв

У четвер, 9 травня, на Полтавському міському кладовищі відбулося покладання квітів до могил бійців, які загинули на сході України у боротьбі за територіальну цілісність держави. До заходу на Алеї Героїв АТО долучилися представники влади, духовенство, родини загиблих та небайдужі громадяни.

Полеглих полтавців ушанували хвилиною мовчання, а архієпископ Полтавський та Кременчуцький УПЦ КП Федір відслужив панахиду, після якої звернувся до присутніх із проповіддю. Він наголосив, що вчинок бійців став безперечним подвигом не лише перед людьми, але й в очах божих.
На кладовище прийшли і члени сімей загиблих. Це і наш день, кажуть рідні бійців, тепер так чи інакше ми назавжди пов’язані з цією війною.

За словами бабусі загиблого капітана-зв’язківця Сергія Лимаря Олени Яценко, онук добровільно пішов у зону АТО замість товариша, у якого щойно народилася дитина. Про військову службу хлопець мріяв давно, адже виховувався у сім’ї військовослужбовця. Тож одразу після закінчення школи поїхав до Львова, аби стати зв’язківцем. А з початком російської агресії у 2014 році одним з перших пішов на захист країни.

– Спочатку Сергія направили ближче до Криму. І лише потім у зону АТО до Старогнатівки, яка за 40 км від кордону з Росією. Прийшов і каже: «Мамо, готуй мене на війну». Я в сльози, а він розповів що йде замість товариша. У зону АТО Сергій прибув наприкінці червня або в липні, а вже 21 серпня загинув при обстрілі російських «Градів», отримавши поранення, несумісні з життям, – не стримуючи сліз, розповідає жінка.

Мати загиблого під Іловайськом мінометника Олександра Горячевського Тетяна Горячевська розповіла, як дізналася, що син пішов у зону АТО, і підтримала його вибір:
– У мирному житті Сашко був інженером, а у вільний час програмував. Коли почалася війна, він не сказав рідним, що їде в зону АТО, а зателефонував уже звідти, пояснивши, що не збирається дозволяти іншим людям керувати на нашій землі. Ми навіть не намагалися його відмовляти, адже розуміли, що відступати нікуди. Свою смерть зустрів під Іловайськом, прикриваючи відхід бойових товаришів: до останнього відстрілювався, даючи змогу хлопцям вибратися з оточення. У цьому бою Сашко отримав множинні поранення, від яких і помер дорогою до частини.

Згадати полеглих товаришів прийшов і Роман з позивним «13». Чоловік був особисто знайомий з Дмитром Гречком із позивним «Бізон-1», тож сьогодні прийшов до могили побратима, а також підтримати матір загиблого – Раїсу Гречко. За його словами, із Дмитром він познайомився біля військкомату і був поряд аж до фатального бою під Дебальцевим.

Представники влади та церкви низько вклонилися перед кожною могилою загиблого та поклали квіти на знак скорботи. Згадали кожного, адже герої не вмирають!

Олександра ІОФФЕ
Богдан Шевченко, 22.05.2019, 15:3384
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31