×

Чому Котляревський не бренд Полтави?

Цьогорічний ювіляр Іван Котляревський нерозривно пов’язаний з Полтавою: тут він народився, тут навчався, але не закінчив духовну семінарію, тут заробляв свій перший власний шматок хліба, звідси пішов до війська, сюди через 12 років повернувся та працював незмінним наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян, виконував обов’язки Головного директоратеатру, тут, у нашому місті, похований, на кладовищі по вул. Кобеляцькій (тепер – Європейська). У Полтаві вперше велично пошанований: письменникові 30 серпня (12 вересня) 1903 року встановлено пам’ятник, перший літературний пам’ятник. Тож, здається, Полтава повинна б асоціюватися з Іваном Петровичем Котляревським. Перефразовуючи чужого поета з чужої доби, мусило б бути так: кажемо Полтава, маємо на увазі Котляревський; вимовляємо Котляревський, уявляємо Полтаву. Проте… Не зовсім так, зовсім не так, аж ніяк не так. Чому? Як змінити ситуацію? Як зробити автора «Енеїди» брендом Полтави?! Не торгівельною маркою, а духовно-мистецьки-матеріальним символом нашого міста.

Нещодавне святкування 250-річчя від дня народження великого полтавця не перевело Івана Петровича в ранг бренду-символу. Подій, локацій було чимало, святкували кілька днів. Та все ж не вистачало креативності, оригінальності, феєричності. Можливо, у мені спрацьовує «вчителька», але хотілося б побільше наочності, здорової, свіжої, нешаблонної. «Розпорошені» містом ілюстрації Анатолія Базилевича, цитати з «Енеїди», «Наталки Полтавки», рекламні листівки на тему «Котляревський» тощо могли розворушити людей, спонукати їх віднайти свого І. П. Котляревського, щиро вигукнути: «Спасибі діду за “Енеїду”». Направду дід: він – батько нової української літератури, а ми живемо в епоху новітнього письменства, тож ми онуки веселого мудреця, того, хто заявив світові, що Україна – навіки.