×

Не забувайте про своїх рідних “Я повернуся…”

Вірш присвячений пам’яті бабусі


Не плач, бабусю, я приїду скоро
До вквітчаного мальвами села.
Всміхнись, як проведеш із двору. 
Я кожну зморшку рідного чола
Ласкаво поцілую, повернувшись.
Ти витреш сльози хусточкою знов.
Не надривай лиш серденька, бабусю,
П’ючи печаль терпку немов вино.
Поглянь, он журавлі летять у небі
З чужого краю. В нім – багато див,
Та як би в ньому не було їм тепло
Птахи́ завжди́ повернуться сюди.
Бо тут – їх дім, земля тут – особлива.
Тут роси пахнуть медом навесні.
І ллються теплі життєносні зливи,
Чуттєво й чисто, мов дзвінкі пісні.
Я ще приїду й пригорнусь до тебе.
В саду дозріють груші золоті,
І падатимуть, ніби зорі з неба
В духмяні трави, свіжі й молоді.
Бабусенько, не варто так журитись
Ти знаєш, рідна, я ж тебе люблю.
Цілую руки теплі й працьовиті.
В очах твоїх себе я впізнаю.
Одно́го лиш боюсь – колись спізнитись
До тебе в гості, бо летять літа …
Життя нам швидкоплинне не спинити,
А ти у мене вже не молода.
Живи, бабусю, років ще багато!  
І час, що пройде, ти не помічай
Бо в це село, в цей двір і в рідну хату
Ти правнучків своїх позустрічай.