Останні три роки у селищі Новобудові життя людей змінилося докорінно. Відтепер поняття благоустрою для них не пусті слова, а реальні покращення. Стосується це і викошування трави вздовж вулиць та зупинок, а також у скверах, парках, прибережних зонах. Не менш суттєвим для людей стало прибирання поліетиленових пакетів та дрібного сміття на вулиці Сортувальній, грейдерування вулиці Грабинівської, а також ремонт інвентарю на дитячому майданчику. І якими б різнобічними не були ці зміни, зрозуміло одне – на чолі цих перетворень стоїть ініціативний окружний депутат Віталій Рибницький.
Щиро вболіваючи за своє селище, мріючи про комфорт для його жителів, він неодноразово вступав у відверту боротьбу з полтавськими чиновниками. І чим більше політичних протиріч виникало між коаліцією влади та окружним депутатом, тим складніше ставало Віталієві Рибницькому доносити чиновникам просту думку – усі полтавці мають жити в гідних умовах, незалежно від політичних переконань та віддаленості від центру міста.
Проте «ефективні господарники» навіть чути про це не хочуть, отже, численні депутатські звернення осідають на столах секретарок і з часом покриваються пилом. Адже реагувати на прохання та проблеми людей для полтавських чиновників – погана ознака. Хоч у їхній інформаційній кампанії повсякчасно лунають заклики до відкритого діалогу та щирої співпраці, складається враження, що постійно натикаєшся на глуху стіну.
– На своєму прикладі спробував усі переваги такого «відкритого» діалогу. З 2016 року і дотепер я звертався особисто до Шамоти та Чепурка, аби вони допомогли капітально відремонтувати та заасфальтувати аварійні дороги на вулицях Жанни Северин, Новобудова, Грабинівська, а також на провулку Донецькому. Однак, окрім відписок Шамоти на кшталт «Взяли до уваги, як будуть гроші, може, зробимо, чекайте», нічого не отримали. Чепурко взагалі вчинив «мудро», як того і вимагає посада заступника міського голови з питань ЖКГ. Він просто не відповів на листи та звернення. Якщо, мовляв, ігнорувати проблему, то її і не існує. Йому ж не їздити тими дорогами, які з дня на день перетворюються на руїни та прямо на очах розсипаються, – скаржиться Віталій Рибницький.
– Не краща ситуація й зі сміттєвими баками, яких недостатня кількість для такого великого селища. Нині їх усього десять, що, безумовно, мало. У 2017 році я зініціював комісію, на якій представив детальний план з чітко визначеними локаціями та розрахунками щодо контейнерів. Їх мало бути хоча б 18 одиниць. Традиційно листування з Шамотою, Чепурком та Бойком не принесли бажаних результатів. Адже людям, далеким від проблем полтавців, важко пояснити, що через відсутність достатньої кількості контейнерів сміття накопичується вдвічі швидше і вивалюється, що створює патогенну мікрофлору, сморід, приваблює безхатченків та бродячих собак.
Депутат додає, що ще одним фіаско полтавських чиновників стала проблема з дахом будинку №45 на Сортувальній, який уже п’ять років поспіль перебуває в аварійному стані. Віталій Рибницький наголосив, що для місцевої влади неприпустимо так відверто нехтувати полтавцями, і пообіцяв, що майбутні місцеві вибори обов’язково розставлять усі крапки над «і», показавши справжнє ставлення людей до нинішніх чиновників.
