×

16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку України

Герой одного з кінофільмів 1980-х років сказав відому фразу,
що пройде кілька десятків років – і не буде ні книг, ні театру, ні кіно,
а буде суцільне телебачення.

Як бачимо, за майже чотири десятки років цього не сталося – книги, театри й кіно і далі співіснують і конкурують із телебаченням. Так
само, певне, можна було б сказати, що незабаром буде один суцільний інтернет, однак у бажанні отримати інформацію люди все одно
звертаються до газет, радіо і телебачення. Напередодні професійного свята «ПВ» поспілкувався про сучасне й майбутнє регіонального
телебачення з директором телеканалів «Місто+» та «ІРТ» Ігорем Кужиком.

– Пане Ігоре, як живуть нині телеканали «Місто+» та «ІРТ»?

– Живемо в одній країні, але навесні цього року в наших телеканалів змінився власник, який має прагнення подальшого розвитку телебачення в регіоні. Якщо раніше наше мовлення йшло на
Полтаву та околиці, то нині ведеться активна робота, щоб ми вийшли працювати на всю область.

Тож узяли участь у конкурсах Нацради і вже виграли дві ліцензії на мовлення в Кременчуці й Карлівці. Переконаний, у подальшому отримаємо ліцензії й на інші частоти області, щоб дійти в
оселю до кожного жителя Полтавщини.

– Чим привертаєте увагу телеглядача?

– Контент диктує він сам. Неякісний та нецікавий продукт не має попиту і випадає з обойми. Через те постійно тримаємо зв’язок з нашим глядачем. На певний період випускаємо в ефір проєкт чи відеоконтент, а потім дивимося, як його сприймає глядач. Отримуємо зворотну реакцію. Якщо не пішло, знімаємо з виробництва.
Загалом конкурувати з центральними каналами у сфері виробництва серіалів, фільмопоказу чи шоу-програм важко. Тому робимо
акцент на інформаційний контент – новини, які покажемо тільки ми. Центральні канали в нашій області цікавляться хіба що резонансними подіями, візитами перших осіб, раз на рік – Сорочинським ярмарком тощо. Ми ж шукаємо цікавих людей, незвичні історії локального характеру. Тому, як вийдемо з мовленням на область, будемо залучати регіональних кореспондентів,
співпрацювати з місцевими журналістами. При необхідності будемо виїздити на місця нашими знімальними групами.

Та не лише одними новинами живемо. Щодня в ефір виходить програма «Тема дня», куди запрошуємо цікавих людей під відповідну тематику. Раз на тиждень запрошуємо у студію гостей, з якими я веду розмову на резонансні теми, що обговорюємо в більш широкому колі.
Проєкт «Малюємо красу» вже давно відомий телеглядачам, а нині виходить новий – «Егоїстки», де жінки обмінюються своїми думками й баченням сьогодення. Приємно зазначити, що ми дивимося на навколишній світ і дитячими очима у програмі «Міні-клуб», що робить не кожен телеканал. Існує попит глядача на розважальні
програми. Наші колеги з місцевих телеканалів робили спроби подавати новини через призму сарказму, але глядачі не сприйняли такого формату. Тому нині розробляємо свіжі ідеї. Наші телеканали працюють у режимі цілодобового мовлення, тож глядачам пропонуємо і серіали, і різні програми історичного й культурологічного напрямків. Переконаний, телебачення повинне
бути корисним – і таким було основне гасло при створенні телеканалу «ІРТ». Якщо ти будеш корисним своєму глядачу, то тебе дивитимуться.

– Ви маєте великий досвід роботи на телебаченні. Як вважаєте, наскільки воно нині популярне?

– Не секрет, що телебачення поступово зливається з інтернетом. Проте, якщо робота преси, радіо і телебачення в Україні чітко регламентується законодавством, то інтернет поки що ні. Тому там часто поширюють фейки, за які ніхто не несе жодної відповідальності.
Пишуть, що заманеться, і знайти винних чи відстояти правду надзвичайно важко. Натомість для ЗМІ існують чітко виписані правила, і якщо їх не дотримуєшся – позбавишся ліцензії,
а отже, прав на діяльність. Яскравий приклад того – телеканали «112», «NewsOne», «ZIK», які через порушення були позбавлені ліцензій і
тепер перейшли працювати в інтернет. На моє переконання, для інтернет-медіа також повинен бути закон. Усі мають «грати» в рівних умовах. Уже є законопроєкти, які повинні врегулювати цю ситуацію.
Технології справді розвиваються дуже інтенсивно. Для виробництва сюжетів ми робимо зйомки дронами, використовуємо комп’ютерну
графіку і плануємо кардинальне оновлення технічної бази і побудову нової сучасної студії.

– У якому напрямку нині, так би мовити, рухається телебачення? Яке в нього майбутнє?

– Майбутнє телебачення бачу оптимістичним. Воно буде однозначно видозмінюватися, шукати нові напрямки поширення контенту. Хоч
нині кожен із нас почуває себе блогером, люди, які збирають інформацію, передають її з епіцентру подій, створюють шоу, картинку і роблять це професійно, усе одно будуть потрібні.

– Як ви ставитеся до конкуренції? Як вважаєте, чи не забагато тепер у країні та регіоні телеканалів?

– Чим більше телеканалів, тим краще. Це як у магазині – має бути широкий вибір. А неякісні продукти з часом не витримують конкуренції.

Нині кількість частот обмежена, але начебто в наступному році має бути розбудований новий цифровий мультиплекс, який дасть змогу
новим телекомпаніям вийти на ринок. Тому хочеться, щоб їх було більше, щоб глядачі могли вибирати, який канал більш об’єктивний, цікавий і знову ж таки, корисний.

– Трудові будні телевізійників – які вони? Чим особливий ваш колектив?

– Телебачення – це не зовсім звичне місце роботи. Кожного дня щось відбувається. Це постійний рух, і те, що роблять на телебаченні,
бачать усі. Це надзвичайна, нестандартна, цікава і дуже ідповідальна робота. У нашій країні великий відсоток людей не працює за спеціальністю, бо навчалися на те, що не подобалося, не розуміли, ким будуть. Скажу більше, мало хто зі студентів факультету журналістики йде на телебачення. Тому в плані соціального проєкту профорієнтації практикуємо екскурсії для дітей на наш телеканал. Нехай знайомляться і в майбутньому свідомо обирають цю професію.

Адже якщо ти не любиш свою роботу, не досягнеш успіху. І зазначу: журналістом, телевізійником не можна бути вісім годин на добу. Однозначно треба кайфувати від роботи, творити.

У телеоператорів є теж своя специфіка роботи. Цієї професії виші навчають, але є кадри, які з’являються наче нізвідки, такі собі самородки. Вони бачать той ракурс, який приверне увагу, не лише запам’ятається, а й передасть атмосферу події. У нас багато таких талановитих операторів, котрі працюють нині в Києві чи
навіть за кордоном, а починали свій шлях у нас на каналі.

Колектив наш чудовий, переважно молодий, креативний. Це люди, сповнені ідей, які отримують задоволення від своєї роботи.

Напередодні професійного свята колегам побажаю не перегорати. Щоб було багато гарних ідей, побільше позитивних новин, щоб були достойні заробітні плати і щоб усі були здорові!