13 квітня 2014 року у війні з російським агресором Україна втратила свого першого захисника – капітана Геннадія Біліченка. На трасі в напрямку Слов’янська, зайнятого окупантами, разом зі своїми колегами з СБУ він вступив у нерівний бій, який підступно, із засідки розпочали рашистські агресори. Ще троє силовиків у тому бою отримали поранення.
Геннадій Біліченко став з нашого боку першою жертвою війни на Донбасі.
Рівно 6 років тому, 15 квітня 2014-го, Полтава проводжала в останню путь капітана Геннадія Біліченка. Його похоронили у селі Гожулах Полтавського району
Рівно 6 років російські кулі та осколки вбивають та калічать українців, чуємо про “адекватну відповідь”. Може пора перейти до неадекватно перебільшеної та превентивних дій? Щоб на кожен пук і залп звідти – море вогню і металу від нас! Щоб на кожне намагання висунутися і розгорнути позицію ворог отримав шквал “гостинних смаколиків”!
Однозначно нам треба щось міняти у тактиці ведення цієї визвольної війни. Окупанта треба бити ВСЮДИ і ЗАВЖДИ, СИЛЬНО і БЕЗПОЩАДНО!!! А результатом має стати, спочатку – хорове скиглення росіян на мінських зустрічах на рішучі дії українських захисників, згодом – масовані скарги рашистів до ОБСЄ, ООН і в фіналі – звільнення українських окупованих територій! Інакше, рахунок загиблих і поранених українців у війні з рашею ніколи не зупиниться. Слава УКРАЇНІ!!!
Андрій ЛИСЕНКО
