Мені часто доводиться зустрічатися з полтавцями: вислуховувати, дискутувати, відповідати на ті чи інші, часом непрості запитання. От, наприклад, останнім часом нерідко питають: «У вас така гарна програма, але чому ж тоді не виконували її раніше і не виконуєте зараз?».
Дорогі полтавці, я б з радістю це зробив і бачу, що Полтава потребує такої програми, але нагадаю, що цілих десять років я, на жаль, уже не міський голова. Я не чиновник. Я не можу і не маю права керувати комунальними службами. Останні 5 років я депутат міської ради на громадських засадах, тому маю лише один голос із 42-х. Враховуючи нашу фракцію, це загалом вісім голосів. Звісно, за таких умов ми не можемо реалізувати усе, що прописано у моїй програмі як кандидата міського голову.
Але навіть у такій ситуації наша команда зробила немало. Варто згадати ремонти житлового фонду, які виконувалися за зверненнями самих полтавців. Цю програму ми мали намір розвивати і надалі, адже твердо переконані і завжди виступали за те, що перш ніж створювати ОСББ, варто за бюджетні кошти спершу відремонтувати кожен комунальний будинок до нормального стану, а не перекладати проблеми, які тут накопичувалися роками, на плечі самих мешканців. Пропонували ми й механізм, як реально допомогти навіть жителям кооперативних будинків та ОСББ, але, на жаль, представники коаліції Шамоти-Удовіченка навіть у цьому не бажають іти назустріч людям, бо для них це «чужі програми». Можу навіть передбачити, що якби я зараз потелефонував комусь із керівників комунальної служби, які є представниками «Рідного міста», і по-дружньому попросив би у якомусь під’їзді, умовно кажучи, налагодити освітлення, як просять люди, то вони й існуючі там лампочки… повикручували б! Аби лишень зробити гірше своїм опонентам, бо інтереси людей, то для них – не головне. Головне – втриматися у владі. За будь-яку ціну!
Так і з багатьма іншими нашими програмами, які можна і треба розвивати далі. Ми, наприклад, свого часу «з боєм» впровадили програму безкоштовної діагностики МРТ і КТ для жителів Полтави, адже люди не можуть сьогодні дозволити собі такі дороговартісні послуги. І десятки тисяч людей цим скористалися, зекономивши мінімум по тисячі гривень власних коштів. Тому сподіваюсь за підтримки полтавцями нашої команди ми зможемо продовжувати цю програму і надалі.
Ще один приклад. Цими днями я був на святі у Рибцях і мені кажуть: «А де ж автобуси за програмою «Місто без околиць»? Так, це моя програма і будучи міським головою мені вдалося її реалізувати. Але зараз я не міський голова, а новобраний мер, на жаль, цю програму «прикрив» … Тому я й відповідаю: «Якщо люди мене оберуть, то я запевняю, що ми відродимо її і автобуси регулярно ходитимуть не лише у Рибці, але й на всі околиці та в інші наші села, зокрема й ті, які приєдналися до Полтави в рамках ОТГ».
До речі, у 2015 році як депутат і керівник фракції, намагався переконати тодішнього міського голову Олександра Мамая у необхідності продовжувати програму «Місто без околиць», але він сказав: «За «Місто без околиць» проголосувало 32 тисячі, а за мене без «Міста без околиць» і без програми – майже удвічі більше! Тому, виходить, їм це не потрібно. Чому в такому випадку я повинен займатися вашою програмою?».
Можна говорити і про ремонти в навчальних закладах, коли за моєю ініціативою ми втілили програму по заміні вікон у школах і дитячих садках. І про багато інших справ, але ж ключові питання життєдіяльності міста – це сьогодні сфера впливу і відповідальності інших людей. Кілька днів тому, приміром, підходить до мене одна жінка і каже: «Дякуємо, що ви нам дах відремонтували. Коли ж тепер за під’їзд візьметеся?». «А коли вам дах відремонтували?» –питаю. «Коли мером були у 2009-му…». «Та от, для того, щоб виділяли кошти на ремонт ваших під’їздів – обирайте мене мером. Адже, як відомо, коаліція Шамоти-Удовіченка попри наші протести жодної копійки на це не виділила!
Загалом я не люблю і не хочу обіцяти людям того, що не можу зробити. На відміну від деяких інших кандидатів, які воліють наобіцяти золоті гори, а потім, мовляв, будь як буде!.. Головне, аби вибрали! Я ж не ставлю нереальних завдань, бо добре розуміюся на комунальних справах, маю відповідний досвід і практику. Тому коли кажу, що протягом двох місяців як міський голова організую роботу так, що у місті не буде сміттєзвалищ, Полтава стане чистою і двірників стане удвічі більше, то це реально. І що транспорт працюватиме так, що буде зручно для пасажирів, а не для самих перевізників, то це теж реально. Бо цей досвід у нас уже був: ми, приміром, даючи тому чи іншому перевізнику «жирніший» маршрут, зобов’язували його брати на себе і декілька неприбуткових маршрутів за програмою «Місто без околиць». І тоді такий механізм працював. Зараз же порозбирали кращі маршрути, а на околиці їздити ніхто не хоче.
Те ж саме з аптеками на околицях. Потрібні вони там? Звісно, потрібні, аби люди за пляшечкою йоду чи за «Валідолом» не їхали в центр міста. Однак для того, аби підприємці могли утримувати такі заклади в Рибцях, у селищах Вороніна чи Івонченцях, їм треба дати можливість відкрити аптеку десь у центрі чи аптечний кіоск у міській лікарні. Аби заробляючи кошти тут, вони могли утримували і неприбуткові, але соціально важливі об’єкти на околицях.
Нині ж, на жаль, я не можу керувати ні іншими фракціями, ні депутатами, ні самим міським головою. У них у всіх є свої програми. Одні хочуть будувати фонтани і дельфінарії, іншим би весь час перейменовувати вулиці і встановлювати пам’ятники, проєктувати «повітряні замки», які ніколи і ніде не будуть збудовані, працевлаштувати своїх рідних, близьких, друзів та однопартійців на теплі посади у міськвиконкомі та призначати собі космічні зарплати.
Тож, шановні полтавці, будь ласка обирайте міського голову і депутатів за їхніми програмами і за конкретними справами. Я ж можу гарантувати, що як обраний вами міський голова, свою програму, сформовану на підставі ваших звернень і пропозицій, виконаю на 100 відсотків.
Андрій Матковський
