Сванурі куді, або сванка, або сванський капелюшок – традиційний атрибут народності сванів, що проживають на території сучасної Грузії, в одному із найвисокогірніших та малодосліджених етнографами районів країни. Свани перейняли багато загальногрузинських традицій, проте зберегли власну мову, родинно-общинний лад, традицію кровної помсти та національний костюм. Сванські прізвища зазвичай закінчуються на -ані.
Згадки про сванський капелюшок знаходяться іще в античних джерелах, але сучасний вигляд він отримав у часи, коли на територію Грузії прийшло православ’я, із яким сьогодні невідривно пов’язана традиція носіння цього головного убору. Сванурі зазвичай виконується в трьох кольорах – білому, чорному та сірому. Капелюшок білого кольору вдягають на свята, він символізує щиру радість, музику душі, єднання із Творцем. Чорний колір – траурний, коли в дім свана приходить горе, помирає хтось із близьких або ж він сам збирається відійти у вічність, вдягається чорний сванурі. Повсякденним же кольором головного убору став сірий – він символізує єднання дня і ночі, горя і радості, добра і зла. Свани із дитинства розуміють, що життя не може складатись тільки зі щасливих митей, вони обов’язково чергуються із негодами та розчаруваннями. Капелюшок також вчить сванів приймати те, що їм не подобається: коли сванурі надягається на голову вперше, він викликає дискомфорт, адже виготовлений із грубої повсті, яка колеться, подразнюючи шкіру голови. До того ж у сванці спочатку дуже спекотно. Проте, якщо стерпіти цей дискомфорт кілька тижнів, то голова звикне до капелюшка, а капелюшок до голови – повсть стане м’якою та навіть ніжною. Саме тому свани носять цей аксесуар у будь-яку погоду – у спеку він захищає голову від пекучого сонця, у негоду – від дощу, вітру та холоду.
Оскільки капелюшок виготовлений із дуже щільної повсті, він не пропускає воду, тож свани часто користуються ним у якості чаші для води. Також горці стверджують, що в чоловіка, який носить сванурі, ніколи не болить голова, і він не підвладний нервовим розладам.
Сванурі – суто чоловічий головний убір, жінкам його носити забороняється. Проте виготовленням капелюшків займаються саме представниці прекрасної статі. Одна сванка робиться близько тижня. Спочатку з барана зістригається вовна, потім протягом двох-трьох днів вона вичісується за допомогою спеціального пристрою, що зветься лабдзгина (до речі, пристрій обладнаний небезпечними залізними штирями, тому новачки можуть сильно поранити руки), випрану та вичесану вовну розкладають у круги товщиною в 10 см, полотно скручують у рулон та за допомогою важкої дерев’яної палиці валяють ногами протягом чотирьох-п’яти днів. Коли матеріал стає щільним, його надягають на дерев’яну болванку та придають форму дерев’яним молотком, стягують мотузками та лишають сохнути на два тижні. Не знімаючи з болванки, сванку голять та відрізають залишки з нижньої частини, потім майже готовий сванурі знімають з болванки, обшивають край та прикрашають хрестом із мотузочки та короткою китичкою. Китичка – данина історії – в давні часи вона спускалася нижче плеча і слугувала для того, аби сванурі можна було зменшити в розмірі, затягнувши мотузочку, проте сьогодні ця функція відпала за непотрібністю. Прикраса з мотузкового хреста – данина православній вірі. Надягаючи та знімаючи капелюшка, володар сванурі доторкається до хреста, єднаючись на цей момент із Богом. Після того як сванка остаточно готова, її освячують, читають молитви та із рук у руки передають власнику.
Сванурі часто передається у спадок від батька до сина, особливо в середовищі махши – голів роду, старійшин, нащадків давніх сванських правителів. Справжній сванський капелюх – коштовний подарунок, символ довіри та визнання авторитету. Проте остерігайтесь підробок, справжню сванурі куді можна придбати лише в грузинському регіоні Сванеті.
