Життя кожної людини складається по-різному. На жаль, часто трапляється так, що громадяни похилого віку залишаються самотніми і близьких родичів, які могли б за ними доглядати, немає. Старенькі вже не в змозі самостійно себе обслуговувати, виходити за продуктами і потребують соціального захисту та цілодобового догляду. Тому рано чи пізно постає питання про влаштування до геріатричного закладу (по-старому, будинок для престарілих). Як туди потратити – розповідає фахівець Ізмаїльського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Максим Дізанов.
Будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю (далі – інтернат) − стаціонарний інтернатний заклад соціального захисту, що утворюється для цілодобового проживання (перебування) та догляду за громадянами похилого віку та особами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, соціально-побутового, медичного обслуговування, соціальних послуг і комплексу реабілітаційних заходів.
Діяльності таких установ має відповідати вимогам Типового положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 772 (далі – Положення). Положенням передбачається індивідуальний підхід до кожної людини у закладі та враховує різні потреби для всіх категорії його мешканців.
Залежно від профілю інтернати функціонують як: геріатричні пансіонати для громадян похилого віку, які потребують стороннього догляду або підтримки в проживанні, та будинки-інтернати для осіб з інвалідністю віком від 18 до 60 років.
Відповідно до профілю інтернати приймають:
– до геріатричного пансіонату приймають громадян, які досягли пенсійного віку, а також осіб, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року;
– до будинку-інтернату для осіб з інвалідністю приймають осіб з інвалідністю у віці більше 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, медичної допомоги та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії не протипоказане перебування в інтернаті.
До інтернату на повне державне утримання безоплатно приймаються:
– особи з інвалідністю I групи;
– особи з інвалідністю з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування;
– громадяни похилого віку, особи з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (з 01.07.2021 по 30.11.2021 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 1854 грн.)
Якщо середньомісячний сукупний дохід перевищує два прожиткових мінімуми, але не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, соціальні послуги надаються з установленням диференційованої плати. У випадку коли середньомісячний сукупний дохід перевищує чотири прожиткових мінімуми, такі особи влаштовуються до інтернату за умови оплати.
За наявності вільних місць до інтернату можуть прийматися громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, у яких є особи, які повинні забезпечувати їм догляд і допомогу за договором довічного утримання, спадковим договором, за умови оплати послуг.
Першочергово приймаються до інтернату вищезазначені особи, за умови якщо вони:
– мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави), є ветеранами війни, особами, на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»;
– постраждали внаслідок збройного конфлікту, тимчасової окупації, надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, нещасних випадків, а також внутрішньо переміщені особи;
– постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорій 1, 2 або 3 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
– є ветеранами праці, самотніми громадянами похилого віку або самотніми особами з інвалідністю, членами сімей загиблих військовослужбовців;
– потребують опіки та піклування, у тому числі під час вирішення питань про недієздатність чи обмеження цивільної дієздатності таких осіб.
Порядок оформлення особи до інтернату
Для прийняття особи до інтернату, вона повинна звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання для отримання путівки до інтернату та подати наступні документи:
– особисту заяву громадянина похилого віку чи особи з інвалідністю про його прийняття до інтернату;
– копія паспорта громадянина України особи або іншого документа, що посвідчує особу;
– копії інших особистих документів (свідоцтва про народження, пенсійного посвідчення, військового квитка, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни тощо);
– копія документа, що засвідчує реєстрацію у державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, або копія паспорта громадянина України з відміткою про відмову від прийняття такого реєстраційного номера;
– довідка про розмір призначеної пенсії або державної соціальної допомоги;
– копія медичної картки з висновком лікарської комісії про можливість перебування в інтернаті;
– довідку про склад сім’ї за встановленою формою;
– копія договору про відкриття та обслуговування поточного рахунка (за наявності);
– копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);
– стислі біографічні дані підопічного, його опікуна або піклувальника, родичів;
– дві фотокартки підопічного розміром 3×4 сантиметри.
Для особи з інвалідністю:
– копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
– копія довідки для направлення особи з інвалідністю до інтернату;
– копія індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та індивідуального плану реабілітації.
Для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена:
– копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатним підопічного;
– копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника підопічному (за наявності);
– копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника підопічного (за наявності).
Після отримання путівки та пакету документів директором інтернату видається наказ про прийняття такої особи до інтернату, визначаються індивідуальні потреби та складається індивідуальний план надання соціальних послуг.
На основі зазначеного плану між особою чи його законним представником та представником інтернату укладається договір про надання соціальних послуг, у якому зазначаються права та обов’язки кожної із сторін, обсяг соціальних послуг, цілі та строк їх надання.
На кожну особу ведеться медична картка, до якої вносяться всі дані про стан здоров’я протягом періоду перебування в інтернаті, лікування, консультації, а також результати об’єктивних, функціональних, рентгенологічних, лабораторних та інших обстежень.
Показання та протипоказання для направлення особи до інтернату
Медичні показання для направлення особи до інтернату:
– стійкі фізичні порушення, за яких самостійне пересування є значно утрудненим або неможливим, та часткова або повна відсутність здатності обслуговувати себе самостійно;
– невротичні стани у разі хронічних неінфекційних захворювань;
– легка розумова відсталість;
– вікові зміни психічного стану особи (когнітивні розлади) без психотичних проявів (марення, галюцинації).
Медичними протипоказаннями, на підставі яких особи не направляються до інтернату є:
– психічні розлади (за винятком деяких невротичних станів);
– легеневий туберкульоз;
– грибкові та паразитарні хвороби шкіри і волосся;
– гострі інфекційні захворювання;
– бактеріоносійство дифтерії, стафілококу, черевного тифу, паратифів А та В;
– венеричні захворювання (крім клінічно вилікуваних та зняття з обліку);
– хронічний алкоголізм, наркоманія, токсикоманія;
– хвороби системи крові та інші захворювання, що потребують постійної терапії в спеціалізованих закладах охорони здоров’я;
– ВІЛ-інфекція в IV клінічній стадії з легеневим туберкульозом.
Особи з такими медичними протипоказаннями мають бути направлені до профільних лікарень. Зазначимо також, що в інтернаті можуть відкриватися окремі відділення для невиліковних хворих.
