Важливою проблемою у селах, які межують з Полтавою та скоро увійдуть до складу Полтавської ОТГ, залишається наявність великої кількості безпритульних тварин. Проте є можливості зробити села безпечнішими. Для цього потрібна співпраця очільників громад із фахівцями, які знаються на ветеринарній справі. Завдяки взаємному бажанню можна досягти бажаних результатів.
На сьогодні найважливіший ресурс для розвитку будь-якої громади – її молодь. Безперечно, реалізація молодіжної політики на місцях повинна бути одним із пріоритетних напрямків її розвитку.
Проте, вивчаючи ситуацію, яка складається у селах з молодіжними ініціативами та подекуди їх відсутністю, розумію, що проблема лежить у значно ширшій площині, ніж могло здаватися на перший погляд. Зі свого боку намагаюся робити все можливе, щоб уже тепер хоч якось змінити вектор розвитку молодіжної політики в позитивний бік: проводжу тренінги, спілкуюся з молоддю, консультую фахівців, які безпосередньо впроваджують молодіжну політику на місцях.
Поруч із такими важливими питаннями, як-то створення осередків для розвитку та навчання молоді чи можливість неформально навчатися у своєму селі, є ще одна не менш важлива проблема у селах, які межують з Полтавою та скоро увійдуть до складу Полтавської ОТГ. Таким гострим і болючим питанням виявилося питання безпритульних тварин, яких у сільській місцевості подекуди аж надто багато. Адже недобросовісні хазяї вивозять до села та покидають там своїх колись улюблених тварин. На сьогодні немає бачення влади, як комплексно урегулювати та вирішити це болюче питання.
Однак приємно усвідомлювати, що така проблема хвилює не лише мене. Є позитивні приклади того, як молодь вчиться та вчить ближніх доброго ставлення до тварин. Не можемо не помітити такі позитивні практики, як-то відвідування притулків для бездомних тварин представниками органів студентського самоврядування вишів міста та членами різних громадських організацій. Влаштування таких акцій, як прогулянки з цими тваринами чи наприклад, збір коштів для забезпечення притулків харчами для тварин. Але такі практики поки що більше користуються популярністю в міської молоді. І лише тому, що ці притулки діють на території міста. Для сільської молоді нині такі акції залишаються недоступними. Адже якщо в Полтаві коти вже визнані частиною екосистеми міста, то в селі над такими програмами ще навіть не задумуються.
Але є фахівці та справжні професіонали своєї справи, яким теж не байдужа доля безпритульних тварин. Так, шукаючи однодумців, до мене звернулася лікар-ветеринар Ілона Ступарь, яку непокоїть проблема вирішення цього питання в місті та за його межами.
Під час зустрічі в діалозі були спільно напрацьовані конкретні пропозиції щодо можливих шляхів урегулювання ситуації, яка нині складається з тваринами-безхатченками.
Ілона Ступарь пропонує проводити роботу в цьому напрямку відразу за кількома спрямуваннями. По-перше, просвітництво (проведення лекцій, семінарів, тренінгів тощо) за темами «Перша тварина в домі», «Як підготувати дитину до появи домашнього улюбленця», «Ми відповідальні за тих, кого приручили: вакцинація, стерилізація, обробка від гельмінтів» та ін.
По-друге, напрацювали спільне бачення, як організувати та провести стерилізацію безпритульних тварин у селах і забезпечити їхній подальший медичний супровід на період реабілітації. А також організувати щеплення для цих тварин.
Вбачаю в цьому чудову можливість для місцевої молоді та активістів у реалізації їхнього потенціалу – курирувати подібні зоозахисні проєкти та піклуватися про тварин-безхатченків. Адже, якщо ми хочемо зробити наше середовище безпечним, то повинні діяти вже тепер. І саме така діяльність дасть змогу проводити виховну роботу з молоддю, розвивати в неї відповідальність за себе та своїх близьких, призведе до зменшення кількості нападів агресивних тварин на місцевих жителів та зрештою навчить людей гуманного та відповідального ставлення до друзів наших менших.
