Багато полтавців поважного віку з особливою надією чекали чергову сесію міської ради, яка відбулася минулої п’ятниці. Пенсіонери сподівалися, що приклад держави нарешті підхопить і місцева влада. Однак депутати з провладної коаліції Олександра Удовіченка, Олександра Шамоти і Олега Бєлоножка не підтримали пропозицію колег з команди Андрія Матковського про надання матеріальної допомоги пенсіонерам, військовим пенсіонерам та медикам. Тож цю ситуацію ми попросили прокоментувати самого голову фракції.
–Андріє Всеволодовичу, питання про виділення по тисячі гривень людям даної категорії ваша фракції вносить уже вдруге і вдруге воно блокується. Чому так звана владна коаліція відмовляється надавати допомогу пенсіонерам?
–Це треба спитати у тих, хто голосував проти: чому їм так не подобається наша ініціатива? По-друге, як на мене, то пенсіонерам треба допомагати завжди, а в нинішніх реаліях міськрада мала б робити це принаймні раз у квартал.
–А чому це питання особливо актуальне зараз?
–Сьогодні якраз в розпалі сезон заготівель на зиму. Не всі міські пенсіонери, гадаю, мали можливість навіть вдосталь поїсти свіжих овочів чи фруктів, то ми хоча б допомогли багатьом завдяки цій тисячі зробити заготовки на зиму, адже сезон нині в розпалі. Але подивіться, які ціни на фрукти і овочі на ринках! Звісно, на це вплинули і ті обмежувальні заходи, які в наших умовах не завжди виправдано вживала місцева влада. А інколи і зовсім невиправдано.
Ми спостерігали цю тенденцію навіть за цінами у супермаркетах. Тільки-но закрили продовольчі ринки, як ціни на ті ж овочі і фрукти в магазинах одразу підскочили. Бо міськвиконком, як кажуть, одним розчерком пера фактично відрізав від реалізації власної продукції і фермерів, і усіх інших дрібних сільгоспвиробників. Натомість люди годували овочами і фруктами худобу, а продати – зась!
До того ж пенсіонерам необгрунтовано обмежили і право на безкоштовний проїзд, гарантоване державою. Через призупинення автобусного сполучення багато з тих, хто не має особистого транспорту, не змогли потрапити на власні дачі, де зазвичай вирощували овочі і фрукти… Тепер же змушені купувати їх на ринках, але й там ціни підскочили. А треба ж і маски купувати, інші засоби захисту! А де пенсіонеру взяти кошти?
Держава заявляла, що і пенсії їм підвищать, і індексація, а в підсумку – фактично пшик! От, буквально зараз прочитав у соцмережах допис одного відомого у творчих колах полтавця, який «дякує», що йому збільшили пенсію аж на… 9 гривень? А що сьогодні купиш на ці гроші?
–А якщо говорити загалом про систему допомоги людям в епоху пандемії?
–Так не треба вигадувати велосипед! Є досвід зарубіжних країн, які вже пережили «коронавірусну» кризу і де кошти виділяють за цільовим призначенням – дрібним підприємцям, на потреби бізнесу, який постраждав найбільше, через різні дотації, субсидії і таке інше… То ми вважаємо, якщо влада вже не може «ощасливити» усіх, то ці кошти доцільно було б виділити саме пенсіонерам. Це й буде допомога полтавському бізнесу: гроші пенсіонери віднесуть хто в продовольчий магазин, хто на ринок, хто в аптеку, хто купить банку фарби чи зробить вдома дрібний ремонт…
Де взяти кошти? Повірте, у тримільярдному бюджеті міста завжди можна знайти 92-93 мільйони гривень. По-перше, менше треба витрачати на «прокорм» чиновників. По-друге, відмовитися, як кажуть, до кращих часів від дороговартісних проєктів, які сьогодні явно не на часі. Тим паче, що деякі з них це типове прожектерство – проєкти, які найближчим часом навряд чи будуть втілені, а деякі на рівні проектів довгі роки й припадатимуть пилом десь у шухлядах чиновників. Але для нинішньої влади – це вже якась мода: замовляти й замовляти самі проєкти, до яких руки років через десять лише дійдуть, а, може, не дійдуть і взагалі. Оскільки у нас нині проєктів у 20 разів більше, ніж реальних можливостей їх реалізувати. А кожен проєкт – це сотні тисяч гривень. Тим паче, що в нашій ситуації проєкт зазвичай уже за рік «старіє», оскільки змінюються ціни на матеріали, зарплата тощо… Відтак, доки дійде до діла, треба замовляти уже нові проєкти. Більшого марнотратства годі й придумати! Такі проєкти можна було б передати хіба що в… музей марнотратства, якби такий існував у Полтаві.
–Гадаю, матеріалів, документів і навіть різних експонатів для такого музею у нашому місті вистачило б!
–Це точно! Що-що, а розбазарювати бюджетні кошти наші чиновники навчилися! Якби можна було порахувати лише вартість усіх нереалізованих за останні роки проєктів, то уже можна було б щось побудувати за ці кошти.
До речі, чиновники, призначені нинішньою більшістю в складі «Рідного міста», СДП і «Батьківщини», вважають, що міська рада і міськвиконком – це якісь каральні органи. От і свою функцію в рамках реалізації програми боротьби з коронавірусом вони вбачають виключно у різних заборонах. Якісь приписи, штрафи направо і наліво для підприємців, перевізників і підприємств, які надають послуги і створюють робочі місця, виживаючи в нинішніх умовах буквально з останніх сил. А влада має бути не «катом», а помічником бізнесові у розв’язанні його проблем.
–Але ж заборонити щось легше, ніж спробувати організувати справу так, щоб це було і вигідно усім, і безпечно. Ті ж ринки… Старі люди навіть обурювалися: мовляв, при німцях полтавські ринки працювали, а тут!..
–Так, правильно. На нашу думку, у цій ситуації чиновники б мали не навішувати одразу замки на воротах ринків та придумувати якісь усе нові і нові застороги, а на ділі подбати про безпеку як продавців, так і відвідувачів. Скажімо, закупити ті ж маски, інші засоби захисту, антисептики, розробити певний порядок відвідування таких закладів, встановити контроль за цим, організувати систему скринінгу…
До речі, у більшості обласних центрів ринки були відкриті. І навіть у європейських країнах, на які ми звикли рівнятися і де більшість людей користується послугами супермаркетів, продовольчі ринки теж не закривалися. А у нас, де відсотків 70 людей роблять закупи саме на ринках, пішли виключно шляхом заборон. Відтак тут є і зворотний бік проблеми, адже ринок – це не лише місце, де купують, але й місце, де продають. Ті ж пенсіонери мали можливість там заробити копійчину, продавши якусь цибулину, кабачок, пучок кропу чи редиски, вирощених власноруч. А зараз їм і тут «перекрили кисень». І як результат, лише за два місяці карантину завдяки подібним «ефективним заходам» міський бюджет недоотримав майже 70 мільйонів гривень! А потім казатимуть, що нема грошей на ремонти, на дороги, на зарплати… А оті 70 мільйонів якраз могли б піти безпосередньо на допомогу тим, хто цього потребує.
Та коаліціанти уперто блокують виділення по тисячі гривень пенсіонерам. Звісно, що ця тисяча усіх їхніх проблем не вирішить, але, хто ж, як не ми, допоможе нашим батькам, бабусям і дідусям? У радянські часи, пам’ятаю, багато пенсіонерів отримували навіть більшу пенсію, ніж була зарплата у молодого спеціаліста, яким і я був тоді. Отже, навпаки старі люди ще мали можливість допомагати дітям і онукам, а тепер держава кинула їх напризволяще, а місцева влада навіть у межах своїх можливостей відмовляється від мінімальної допомоги. От, до мене під час однієї із зустрічей з полтавцями підходить старенька бабуся і ледь не плаче: «Я цього року ще й жодної полуниці не скуштувала…». Чи була б зайвою для цієї бабусі «міськрадівська» тисяча? Питання риторичне.
Тому ми вже другу сесію поспіль наполягаємо включити до порядку денного питання про допомогу пенсіонерам, зокрема й військовим, в сумі тисячу гривень кожному в рамках програми «Турбота».
–Депутати заблокували й ініціативу вашої команди щодо виділення допомоги медикам…
–Медичні працівники повсякчас дбають про наше здоров’я, але сьогодні їхня робота пов’язана ще й ризиками, викликаними коронавірусом, адже саме вони сьогодні на передовій боротьби з цією небезпечною хворобою. І саме медики, за рівнем захворюваності, серед тих, хто складає найбільш вразливу категорію. На жаль, і держава по відношенню до них виконала не всі свої зобов’язання, а міська влада й узагалі відмовила. Провладна більшість вважає, що 50-60 тисяч щомісячної зарплати для чиновника – це цілком посильна сума для бюджету Полтави, а виділити раз на рік 5 тисяч лікареві чи медсестрі – це великі нереальні витрати.
–Ну, певне, й фактор політичної конкуренції спрацював, оскільки з цими ініціативами виступила саме ваша фракція, яка нині в опозиції до діючої влади…
Безперечно! Їм це як кістка в горлі. Бо власні політичні преференції і особисті інтереси вони ставлять вище за інтереси громади і конкретних людей – тих же пенсіонерів і медиків. От, якби це запропонувало «Рідне місто» чи «Батьківщина», то тоді, гадаю, вони б і голосували по-іншому. Це ж не просто вершина лише політичного цинізму, а сам цинізм і є!
–Вони нині прикриваються тим, що, мовляв, виділили гроші на придбання медтехніки…
–Оснащувати медичні установи сучасною технікою, звісно, треба, але треба думати і про те, а хто ж буде на ній працювати? За такого ставлення до самих медиків.
–До речі, у багатьох новостворених об’єднаних територіальних громадах Полтавщини навіть ще задовго до того, як ми почули про коронавірус, уже ухвалювали рішення про певні доплати місцевим медикам, вихователям дитячих садків…
–Ну, от… А у нас у міськраді натомість затіяли нову структурну пертурбацію. За три місяці до виборів вносять зміни в структуру міськвиконкому з наміром створити новий департамент – по обслуговуванню… самого міськвиконкому. І це при тому, що штати, вважаю, сьогодні і так роздуті. Уявіть: за часів Анатолія Кукоби у міськвиконкомі працювало 200 осіб, коля я був міським головою – до 300, а нині – уже понад 500! І ще, виявляється, мало! Яким обслуговуванням буде займатися цей новоспечений департамент, поки що достеменно невідомо… Навіть самі працівники міськвиконкому до кінця цього не розуміють, жартуючи, що, можливо, перукарів наберуть чи стилістів… Треба ж виглядати перед виборами пристойно, принаймні зовні. Ось вам ще одна вершина цинізму. Тож нинішня міська рада – це як двогорбий верблюд: тільки один горб бовтається порожній (бо там невиконані обіцянки та популістичні заяви окремих політиків), а інший весь час підживлюється жирком – то припаси для себе, любимих!
–І все-таки оптимізму ви не втрачаєте?
–Не втрачаю. І хочу, щоб ні в кого на виникало навіть сумнівів, що ми й надалі будемо наполягати і добиватися персональної допомоги пенсіонерам і медикам. На жаль, нас зараз лише восьмеро із сорока двох, але я впевнений, що полтавці гідно оцінять «діяльність» провладної коаліції і їхній чиновників у міськвиконкомі. Не за горами той час, коли всі вони підуть на вихід, а ми зі свого боку сприятимемо, аби правоохоронні органи теж дали належну оцінку їхнім діям.
Павло ДОЛИНСЬКИЙ
